У житті людини трапляється момент, коли вона усвідомлює, що до неї прийшла старість. Дуже часто це трапляється саме тоді, коли людина виходить на пенсію: от ніби вона була зайнята, комусь потрібна, щось робила, кудись бігла, а потім… раз, — і оця життєва круговерть ніби лишається осторонь, і ти розумієш, що опинився на фінішній прямій. Як можна подолати цю проблему, — саме це питання і дослідив «Кур’єр» сьогодні.
Прийняття чи відторгнення
Психологи говорять, і життя це підтверджує, що вихід літньої людини на пенсію — це не лише припинення трудової діяльності, а й взагалі зміна усього звичного укладу буття. І ця зміна зі знаком «мінус» і породжує кризу.
Загалом причин, які можуть стати приводом для виникнення кризи похилого віку кілька. Здебільшого, це:
- припинення трудової діяльності;
- зниження щомісячного доходу та виникнення фінансових труднощів (раніше – зарплата, тепер – пенсія);
- погіршення самопочуття, виникнення проблем із здоров’ям;
- скорочення кількості інтелектуальної роботи;
- зменшення фізичного навантаження;
- звуження кола спілкування (припинення спілкування з колегами, відхід від життя друзів тощо);
- занепад сил загалом.
І коли цей переломний період приходить, — настає або фаза прийняття, або ж, навпаки, фаза опору та відторгнення нових життєвих обставин.
Справді, деякі пенсіонери сприймають ці зміни як належне та підлаштовуються під нову реальність. Іншим — адаптуватися складно, вони пливуть за меланхолійною течією, не можуть пристосуватися до нової соціальної ролі. Вони починають замикатися у собі, мало спілкуватися навіть з рідними людьми, повсякчас ностальгувати за минулим і зовсім не дбати про день завтрашній тощо. У цей момент літній людині властиво аналізувати та переосмислювати усе прожите. Це — криза похилого віку в усіх її проявах. І якщо вчасно не вплинути на ситуацію, то виникає велика ймовірність розвитку в літньої людини апатії, лінощів і навіть депресії.
Як впоратися з кризою
Рецепти від вікової нудьги максимально прості та втілюються в життя елементарно просто. Головне тут — бажання. Насамперед, людині, яка знаходиться у кризовому вакуумі не можна замикатися в собі. Спілкування – головні ліки, що допоможуть подолати цей психологічний бар’єр. Комунікація дозволить не тільки підтримувати міцний соціальний зв’язок, але і допоможе літній людині бути в курсі всіх останніх новин і подій, тримати руку на пульсі життя.
Водночас важливо обговорювати питання з тими, хто може допомогти і готовий підказати. Теми самовизначення, підбиття підсумків, почуття жалю чи, навпаки, радості завжди цікавіше обговорювати з кимось, хто готовий вислухати, допомогти і дати слушну пораду. Це можуть бути як сусіди-родичі, так і професійні психологи чи соціальні працівники, зокрема, в територіальних центрах соціального обслуговування, де можна не лише знайти достойну психологічну підтримку, а й зустріти друзів, що розділятимуть інтереси та захоплення.
Важливо в цей період, за можливості, підтримувати фізичну активність (наприклад, щодня влаштовувати прогулянки у парку чи зайнятися скандинавською ходьбою). Спорт допомагає не лише підтримувати фізичне здоров’я та стан організму в тонусі, а й відновлює психологічний стан людини, а також зменшує тривожність. Не дарма французький філософ Ж. Руссо говорив, що «ходьба і рух сприяють грі мозку і роботі думки».
Ще одні прекрасні ліки від вікової депресії — книги. Читайте літературу, яку завжди хотілося прочитати, але не вистачало часу. Книги — не лише відволікають від непростої дійсності, занурюють у світ пригод, інших реалій, а й підтримують нашу інтелектуальну діяльність. Тому читати можна не лише художню, а й психологічну, мистецьку та іншу літературу. Взагалі, в світі стільки всього цікавого, до чого у вас раніше не доходили руки, і тепер настав золотий час, аби надолужити згаяне.
Гарний терапевтичний ефект має і музика. Вона може змусити любити та ненавидіти, заспокоїти та надихнути на подвиги! Літні люди тонко відчувають музику. Спеціально підібрані твори повернуть до ладу розхитані нерви і піднімуть над переживаннями.
Та не мистецтвом єдиним можна рятуватися від меланхолії: долучайтеся до будь-яких ініціатив: благоустрою прибудинкових та паркових зон; наставництву над молоддю тощо.
Та головне, запам’ятайте: виявляти своє невдоволення та дратівливість – невеликий здобуток. Навіть у найскладніших, у найтемніших обставинах намагайтеся шукати промінчики світла. І вони зможуть вивести вас на шлях позитиву. А якщо на душі буде темно і не затишно, згадайте слова Сенеки: «Старість сповнена насолод, потрібно лише вміти ними користуватися».
«Якщо не готові жити без роботи, – ідіть працювати будь ким»
Своя точка зору на кризу, пов’язану з виходом українців на пенсію, є у відомого українського психолога, заслуженого лікаря України, завідувача кафедри загальної і медичної психології НМУ імені О. О. Богомольця Михайла Матяша. Він прокоментував «Кур’єру» цю проблему, торкаючись інших болючих суспільних тем.
«Ви знаєте, більшість українців, можливо б, і хотіли, допрацювавши до певного віку, спокійно піти на пенсію, але не можуть цього зробити, бо розмір їхньої пенсійної виплати не дозволяє забезпечити ту якість життя, до якої людина звикла. І якщо когнітивні, фізичні можливості дозволяють працювати, людина продовжує це робити. Попри своє бажання. Нещодавно у нас була зустріч випускників — 40 років після закінчення вузу, — то практично усі мої однокурсники ще працюють, хоча дехто вже має досить поважний вік. І працюють не тому, що аж настільки хочуть, а тому що є потреба», — каже психолог.
Водночас, наголошує фахівець, у країні за роки незалежності відбулася зміна радянської парадигми життя: не задовольнятися малим, а прагнути більшого, не пливти за течією, а досягати того, чого можеш досягти. Як правило, людям, що живуть за таким принципом, нема коли нудьгувати.
«Але є й інша сторона медалі, коли людина йде на пенсію і не чує від влади, від делегованих інституцій, про той соціальний пакет, який має забезпечити її достойне життя на заслуженому відпочинку, вона відчуває себе обманутою. І це, своєю чергою, може провокувати кризу», — пояснює експерт.
Хоча, звісно, є й відсоток людей, які переживають, що з їхнім виходом на пенсію знижуються комунікаційні, професійні резерви, зникає можливість реалізувати себе.
«Що б я порадив тим, для кого питання виходу на пенсію є болючою, стресовою темою? По-перше, покласти перед собою зображення трудової книжки і дати собі чесну відповідь: чи готовий ти жити без роботи. Ні? Тоді відповідь очевидна: йди працювати. Будь-ким, будь-де. Не обов’язково за спеціальністю чи в штаті. Головне – працювати. По-друге, — знайдіть собі захоплення. Колекціонуйте, вирощуйте, випилюйте, шийте, вирізайте, малюйте. Відшукайте заняття, яке б захоплювало і відволікало, якому б ви з задоволенням присвячували свій вільний час. І третє — робіть добрі справи, допомагайте іншим. Волонтерство забирає втому, роздратування і робить людину суспільно значимою. Саме це і є важливим і допомагає жити», – радить фахівець.
Якщо ж людина не може впоратись із психологічною травмою або проблемою сама, якщо не допомогли рідні й друзі з їхніми порадами, психолог радить звертатися до фахівців. Адже щоб відновити нервову регуляцію, потрібно застосовувати, залежно від випадку, різні методи: психотерапію, рефлексотерапію або призначати медикаментозне лікування.
Газета «Пенсійний кур’єр» №30 (1000) від 27 липня 2022 року
Читайте також: Пенсіонери-переселенці мають право на надбавку у гірських регіонах.