Два роки тому Євгенія Молчанова разом з чоловіком обладнали собі дачу на Дніпропетровщині. Захоплення природою та сільським побутом швидко переросло у справу життя. Тепер дача перетворилася на ферму з власною сироварнею, притулком для евакуйованих тварин і реабілітаційним центром «Зелений гай».
«Я закінчила Харківський автомобільний дорожній університет, потім навчалася за кордоном. Багато років займалася ремонтом машин: це було й залишається родинним бізнесом. І все ж хотілося, аби робота відповідала моїм уподобанням і цілям», — ділиться Євгенія Молчанова.
Від однієї корови до ферми
Вона додає, що завжди любила походи в гори та різноманітні подорожі, які знайомлять з природою. Аби бути ближче до цього, вирішили з чоловіком обладнати собі дачу.
«Моя родина хотіла споживати домашній сир. Та в нашому регіоні на Дніпропетровщині відчувався брак цього продукту, хоча ми все ж знайшли тоді молоко в місцевих фермерів», — пригадує засновниця ферми.
Жінка розповідає, що сироваріння настільки зацікавило сім’ю, що вирішили придбати корову, аби мати власне молоко. Через платформу приватних оголошень чоловік Євгенії купив корову. Хоча подружжя не мало жодного досвіду догляду за твариною, але всьому навчилися досить швидко.
Згодом з’явилися тварини, які на утримання родині привозили друзі-військові. Євгенія почала викладати фото своєї мініферми в інтернет, цим зацікавила багатьох. Люди з різних куточків приїздили в гості до подружжя, аби насолодитися спілкуванням з живою сільською природою.
«Якось до нас завітала група нашої доньки й одна з мам виявилася блогеркою. З того дня в нас майже не було вихідних. Сьогодні це більше, ніж дача. Це дуже незвичайне місце. Тут розміщена модульна ферма, побудована спільно з канадським урядом та обласною владою. Прихисток у нас знаходять свійські та дикі тварини, які постраждали внаслідок війни», — каже Євгенія.
Вони разом з чоловіком радіють, що їхня дача перетворилася на сироварню з авторськими продуктами, реабілітаційний центр, де пропонують сеанси зоотерапії (лікування тваринами) та іпотерапії (лікування кіньми). Тут також можна пройти навчання ефективному сільському господарству.
Загибель тварин
Основний етап розвитку центру припав на початок повномасштабного російського вторгнення в Україну.
«Деякі з тварин загинули в перший же день через те, що вибухи були занадто гучні. Решта ж адаптувалася та з часом звикла до цього. Я пам’ятаю моменти, коли магазини зачинилися й у нас побільшало навантаження, тому що люди, особливо з маленькими дітьми, хотіли молочні продукти. На фермі лежали коробки із замовленнями, а поруч автомат — про всякий випадок, тому що ми не знали, що буде далі», — ділиться жінка.
І додає, що у вересні минулого року уламки збитої ракети впали в загін з тваринами, десяток загинуло. Хоча боєприпас не здетонував, але витекло все ракетне паливо. Тоді згоріло чимало матеріалів, корму та замовлень.
Лікують диких тварин
Сьогодні на фермі — понад 500 тварин. Але їхній склад і кількість постійно змінюється. Одних тварин привозять на тимчасове прилаштування, інших фермери передають дружнім притулкам.
«Загалом через нас «пройшли» більш як 1600 тварин. В основному ми маємо сільськогосподарських тварин: биків, корів, страусів, коней, віслюків, мулів і поні. До нас привозили кроликів, зайців, оленів, косуль, їжаків тощо. Але дикі тварини — не наша спеціалізація. Тому ми їх прилаштовуємо в інші притулки чи парки природи. Здебільшого тварин нам привозять або військові, або господарі, які виїжджають та не мають змоги взяти їх із собою. Також тварин до нас везуть волонтери UAnimals — дніпропетровського штабу порятунку тварин. Ще приблизно пʼяту частину тварин ми самостійно вивозили з Херсона, Київщини, Донеччини та Луганщини», — розповідає Євгенія.
Ослиця Мамуля й ослик Хаймарс
Жінка каже, що кожна тварина має свою історію. Вони чекають, коли знову зможуть повернутися в рідні місця. Військові обіцяли забрати їх після перемоги.
«У нас є ослиця на кличку Мамуля, вона із Сіверська. Потрапила під обстріл і втратила кінцівку, її військові врятували. Волонтери вивезли ослицю до лікарні, а ми звідти її забрали. Тваринці вже зробили чотири операції. Мамуля чомусь думає, що вона — кінь: постійно проводить з ними час. Зараз одна американська компанія створює для неї протез», — говорить засновниця ферми.
Ще один цікавий мешканець ферми — віслюк Хаймарс. Він допомагав військовим у Донецькій області носити боєприпаси. Потім його вивезли в Одесу.
«Коли місто почали обстрілювати, нас попросили забрати тварину. Волонтери ледь запхали його в машину. Вони виїхали, а через кілька годин у його загін упав «шахед». Ми прийняли віслюка тут, у себе, вночі. І Хаймарс розламав нам усе, пересварився з іншими віслюками. Він такий, знаєте, з характером», — каже Євгенія.
Тварини лікують людей
Перші три місяці повномасштабної війни ферма працювала безкоштовно. Усі охочі приїжджали на екскурсії. Так виникла ідея та потреба створити на базі ферми реабілітаційний центр.
«Програму реабілітації ми проводили безкоштовно весь попередній рік для всіх охочих. Коли створювали, консультувалися з ізраїльським зоопарком, який проводить зоотерапію вже понад 20 років. Ми проходили навчання, отримали сертифікацію. Сьогодні ми вже більш фахово надаємо таку допомогу. Точніше навіть не ми, а наші тварини. Ми допомагаємо тваринам, а вони — людям. Особливо це гарно працює у складних випадках з військовими, коли люди дуже закриті та не готові ділитися своїми переживаннями. Тварини їх «розкривають», — пояснює жінка.
Вона додає, що їм з чоловіком дуже важливо провадити гуманне фермерство, тобто створювати добробут і комфортні умови для тварин. Цьому навчають інших на майстер-класах, заохочують містян переїжджати в село.
За матеріалами «ШоТам»
Читайте також: Як рятують тварин із зони бойових дій.