Кулінарний бестселер «Солодке печиво» перевидавався дев’ять разів і зробив Дарію Цвєк найвідомішою українською господинею. Були інші книги, а загальний наклад видань становить понад п’ять мільйонів примірників.
Дарія народилася на Тернопільщині в селі Гримайлів 10 жовтня 1909 року в інтелігентній родині Якова та Юлії Маркевичів. Батько працював у Міністерстві скарбу Польщі. Мати була головою Союзу українок у селі Цуцилів.
Дарія мала сестру Мирославу та брата Маркіяна, який помер дуже маленьким. Закінчила Коломийську гімназію, була активною пластункою. Вступила до педагогічного семінару Українського педагогічного товариства (1923–1927) в Коломиї. Ще маленькою дівчинкою бувала з батьком у Варшаві на світських вечорах та зустрічах, там вчилася гарних манер та етикету.
Зустріла кохання на балу
На балу у Львівській політехніці юна Дарія познайомилася з учителем німецької мови Чортківської гімназії Левом Цвєком. Близько трьох років молоді люди зустрічалися, а потім одружилися. Весілля справляли у Варшаві. Разом з чоловіком переїхала з-під Львова на Тернопільщину, вчителювала в містечку Чорткові, селі Солоному, а потім родина оселилася в Станиславові (нині Івано-Франківськ). Мешкала на вулиці Голуба. 2010 року Івано-Франківська міська рада перейменувала вулицю на її честь. У подружжя народилося двоє доньок: Зоряна та Христина.
За освітою Дарія Цвєк була біологом, 35 років вчителювала, керувала гуртком юних натуралістів. Часто дописувала в газети, вела кулінарну рубрику на радіо. А ще встигала грати на скрипці та флейті. Була членкинею Союзу українок у Станиславові.
Дарія завжди любила куховарити. Дуже багато рецептів дізнавалася від бабусі та мами, ще четвертокласницею почала їх записувати. Жінка вміла з невеликої кількості продуктів приготувати щось вишукане та любила повторювати: «Не ведіться на рецепти, майте своє чуття». Завжди наголошувала, що в будь-яку пору року на столі в господині неодмінно мають бути квіти.
Нелегкі часи пережили батьки Дарії Цвєк — Юлія та Яків. Подружжя пережило Другу світову війну, радянську окупацію.
Кулінарія врятувала від репресій
У повоєнний час комусь з тодішньої влади сподобалася квартира сімейства в Станиславові. Цвєку дали добу на виселення. Він знайшов вільне помешкання й сім’я за кілька годин перевезла речі. У цей важкий період саме кулінарний талант рятував родину. Дарія почала пекти на замовлення торти та інші солодощі. Паралельно готувала обіди для посадовців. А їхніх дружин навчала правил етикету. Так кулінарний хист жінки врятував її родину, яка завжди мала проукраїнську позицію, від подальших репресій.
Господиня вміла гарно сервірувати стіл і декорувати страви. Це можна побачити й на ілюстраціях її книг. Усі композиції — її власні. «Звідки комусь знати, як я хочу подати свої страви?», — зауважувала господиня. Про себе казала, що й з попелу щось спече, як не буде з чого.
Ще навчаючись у Коломиї, Дарія Маркевич познайомилась з письменницею Іриною Вільде. Їхня дружба тривала багато років. Саме літераторка підштовхнула кулінарку видати окремою книгою зібрані рецепти, які на Галичині називають «переписами». До того часу все, що дружина збирала та вигадувала багато років, у великий журнал акуратно переписував чоловік, бо мав гарний почерк.
Перша книга
Перша книга Дарії Цвєк «Солодке печиво» побачила світ у львівському видавництві «Каменяр» 1961 року. Її авторці вже виповнилося 52 роки. Наклад розійшовся миттєво. Згодом було аж дев’ять перевидань цієї книги. Найновіше датується 2013 роком.
Понад 500 рецептів виробів з різних видів тіста, кремів, начинок, помадок для оформлення тортів, тістечок, баб, пирогів, рулетів, медовиків, пиріжків, коржиків, бабок, кексів, мазурків, пудингів та дрібних ласощів зібрала книга. Описано також техніку приготування різних видів варення, джемів, мармеладів, фруктових желе, сиропів, гарячих і холодних напоїв.
У Дарії Цвєк були й інші книги: «До святкового столу», «У будні та свята», «Для гостей і сім’ї», «Нашим найменшим», «На добрий вечір», «Дітям і батькам», «Для сім’ї і гостей».
Книги української авторки перекладали та видавали й в інших країнах. А листи від своїх прихильників жінка отримувала з усіх куточків України й навіть з Європи. Кулінарна фантазія Дарії Цвєк не мала меж. У одній зі своїх книг вона подає аж 38 способів приготування яєць.
«Цвєк» як «цвях»
Цікаво, що деякі книги кулінарки неправильно підписували: замість Цвєк — Цвек. Ось що з цього приводу казав її онук Андрій Матвіїшин в одному з інтерв’ю: «Прізвище можна було би написати «Цвях». Там, де дідусь народився, то прізвище вимовляють м’яко».
В останні роки життя головною своєю працею авторка вважала книгу «Енциклопедія галицької кухні», яка, на жаль, так і не вийшла друком. Померла легендарна кулінарка 2004 року на 96 році життя. В одному з останніх інтерв’ю говорила: «Пам’ятайте одно, що традиція в’яже родину, традиція в’яже сім’ю, традиція в’яже державу».
«Секретна» паска Дарії Цвєк
У книзі «Солодке печиво» є рецепт «Баби святкової». Саме його Дарія Цвєк називала «секретною» паскою. Адже за радянських часів про Великдень і паску не говорили та тим більше книг не видавали. Тому свій варіант рецепту кулінарка помістила в розділ «Баби». І тоді, і тепер чимало українських господинь печуть паску за цим рецептом. Вона виходить помірно солодка, дуже м’яка та духмяна. Рецепт подаємо дослівно за виданням 1970 року.
Тісто: 1 кг борошна, 2 склянки молока, 10 жовтків, 100 г дріжджів, 200 г вершкового масла, або маргарину, або олії, 200 г цукру, 100 г родзинок, ½ ч. ложки солі, цедра з ½ лимона.
Дріжджі розвести в теплому молоці з 1 ст. ложкою цукру й 3 ст. ложками борошна. Коли розчина почне бродити, влити її в посуд з борошном, додати розтерті з цукром жовтки, посолити, замісити. Місити до появи пухирців, після цього влити розтоплений жир, знову добре перемісити, щоб тісто ввібрало жир, додати промиті родзинки, вимісити, накрити й поставити, щоб підійшло. Коли тісто збільшиться в об’ємі вдвічі, частину його викласти у форму, дно якої застелене промащеним папером, заповнивши форму на 1/3, і поставити, щоб підійшло. Коли форма заповниться, змастити тісто яйцем і пекти в гарячій духовці (190–200°C) протягом 45 хвилин.
Авторка: Світлана Шевчук
Читайте також: Старовинні та сучасні рецепти до великоднього столу
фото: chortkiv.city