З 1 червня зросли тарифи на світло, а от рішення щодо подорожчання води скасували. Чому так сталося, Соціальна інформаційна платформа запитала у заступника виконавчого директора Асоціації міст України Ярослава Рабошука. Він зауважив, що уряд не став підвищувати тарифи на воду, бо це могло призвести до суттєвого збільшення видатків на субсидії. Водночас експерт впевнений, що тарифи на воду підвищувати все-таки потрібно, або воду почнуть давати погодинно. Докладніше читайте в нашому ексклюзивному матеріалі.
— Чому підвищення тарифів на світло затвердили, а на воду вдалося скасувати?
— Це, мабуть, питання не до нас, а до Кабінету Міністрів, чому тарифи на воду не хочуть затверджувати в економічно обґрунтованих розмірах. Тут може бути дві причини, на нашу думку. Перша — це популістична. Уряд хоче сподобатися населенню. Друга — фінансова. В уряду відсутні кошти на надання субсидій. Зростання тарифів призведе до перерахунку субсидій на житлово-комунальні послуги для населення. А в більшості доходи залишилися без змін. Зрозуміло, що кількість субсидіантів і розмір субсидії зросте. Це додаткові видатки з державного бюджету.
— Попереднє рішення про підвищення тарифів на воду обґрунтоване?
— Тариф має бути економічно обґрунтованим. Немає різниці, чи це питна вода, чи це хліб у магазині. Будь-який товар не можна продати дешевше, ніж ти витратив коштів на його виробництво. Питна вода — це те саме виробництво. Потрібна електрична енергія, щоб викачати її зі свердловини або з річки, або з водосховища. Необхідні кошти, щоб її знезаразити, відремонтувати труби, по яких йде вода, закупити ремонтні матеріали для насосів і труб. Усе це коштує грошей. Вартість послуг має включати всі витрати на їх виробництво. Насамперед це заробітна плата працівникам. І в тому числі відрахування в Пенсійний фонд.
— Тобто в ідеалі підвищувати потрібно?
— Звичайно. Тим більше в умовах війни, коли ми прекрасно розуміємо, що є обстріли, є руйнування інфраструктури. Потрібно, щоб усі послуги надавалися на належному рівні. Про це повинні думати не тільки державники, а й споживачі. Ми вже всі знаємо, що таке відсутність комунальних послуг: тепла, електричної енергії, води. Ми не повинні допускати таких речей. А для цього потрібне фінансування.
— Заявляється, що тарифи на воду не стали підвищувати завдяки коштам місцевих бюджетів.
— Розумієте, є популістичні гасла, коли розповідають, що за все це діло хтось там заплатить. Втім, у нас є Конституція, де зазначено, що органи державної влади й органи місцевого самоврядування мають діяти тільки в межах і в спосіб, визначений законом. Наприклад, у законі про ціноутворення написано, що коли тариф встановлений у розмірі меншому, ніж економічно обґрунтований, то підприємство, яке виробляє цю продукцію, має отримати компенсацію. І має її отримати саме від того органу, який встановив такий тариф.
У нас водоканали поділені на дві групи. Є великі, які обслуговують великі міста з чисельністю понад сто тисяч населення. А є маленькі водоканали, які обслуговують маленькі територіальні громади: сільські, селищні, маленькі містечка. Тарифи для великих водоканалів встановлює держава через Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), а тарифи для маленьких водоканалів встановлює відповідно сільська/селищна/міська рада. У другому випадку відповідальність за тарифи повністю лежить на місцевих органах влади. Вони коштом своїх бюджетів здійснюють компенсацію в тих розмірах, щоб водоканал жив і постачав воду.
Наприклад, я проживаю в селі під Києвом. Там водоканал на початку січня, якщо я правильно розумію, підвищив тариф на водопостачання й усі справно сплачують цей підвищений тариф. Ніяких скарг на це я не чув і не бачив у своєму селі. От у мене запитання: чому селяни повинні платити дорожче, а містяни повинні користуватися якимись пільгами, які встановив Кабінет Міністрів, при цьому заводячи в збиток міські комунальні великі водоканали?
Крім цього, є Бюджетний кодекс, який так само передбачає, що різницю в тарифах, яка виникає у зв’язку з їх заниженням, має компенсувати державний, а не місцевий бюджет. Отже, орган місцевого самоврядування, який виділить кошти на різницю в тарифах, порушить: а) Бюджетний кодекс, б) закон про ціноутворення й, як наслідок, до нього через місяць чи через два прийдуть правоохоронні органи й просто заарештують.
— Питання в тому, чи впораються ті місцеві бюджети, на які це покладено?
— Від Кабінету Міністрів прозвучала політична заява, що в місцевих бюджетів багато грошей і вони впораються. Можливо, тилові райони — так. Можливо, такі тилові міста як Чернівці, Львів, Тернопіль візьмуть гроші з надбавок для вчителів і заплатять за питну воду. Питна вода потрібна для всіх.
Вчителі якось витримають. Витримали зменшення зарплати на 20 %, витримають ще на 5 %. Пенсійний фонд отримає через це менше внесків? Пенсіонери теж витримають — компенсують їм з державного бюджету.
А от прифронтові території, там, де виїхало населення, де дозволено не платити комунальні послуги, водоканали не витримають. По-перше, там немає доходів від населення. По-друге, витрати водоканалів, приміром, були розраховані на трьохсоттисячне місто. Кількість насосів потрібно обслуговувати ту саму. Потужність та сама залишилася, мережі ті самі, витрати на електроенергію — теж. А населення залишилося набагато менше. Люди менше споживають, а значить і доходів менше, відповідно, менше резервів для вирішення цих питань. До того ж більшість бюджетоутворювальних підприємств виїхали. Там буде горе. Тому я не розумію, чому такі рішення ухвалюють щодо прифронтових територій. Виходить, що саме їх карають. Чим ближче до фронту, тим більше проблем.
— Тариф на воду все одно доведеться рано чи пізно підвищувати. Які прогнози?
— Звісно. Одна річ, коли підвищення йде поетапно, потрошки. Тоді люди адаптуються легко. А що буде, коли закінчиться війна й доведеться все одно ухвалювати це рішення? Доведеться підвищувати тарифи вдвічі чи втричі. Це вже не так буде сприйматися населенням. А прогнози дуже прості: або водоканали будуть скорочувати подачу води погодинно, або продовжать нарощувати заборгованість за електричну енергію. А це призведе до того, що обленерго почнуть арештовувати рахунки водоканалів і стягувати кошти в примусовому порядку. Врешті-решт усі кошти, що мають йти водоканалам, йтимуть монополістам-енергетикам.
Автор: Сергій Коробкін
Читайте також: «Незабаром воду даватимуть погодинно», — експерт
Фото: uacrisis.org