З початком повномасштабного вторгнення робота психологів стала затребуванішою в рази. Чимало фахівців одразу заявили про свою готовність допомагати як цивільним, так і військовим та їхнім родинам. Втім, є й інші випадки, коли на хвилі запитів на психологічну допомогу свої послуги пропонують не надто кваліфіковані фахівці.
На цю проблему звернула увагу на своїй фейсбук-сторінці вінницька журналістка, дружина захисника Аріна Кантоністова. Понад те: на її думку, психолог, який не має такого ж досвіду, як його клієнти, може не впоратися з наданням допомоги ветерану.
«Тематика війни…. Це дуже болюча тема. Людині, яка не відчула тих переживань, не зрозуміти того, кого вона намагається адаптувати. Спитайте будь-якого бійця, який уже не перший рік на війні, а чому вони не люблять психологів? І просто відмовляються з ними спілкуватися? Знаю кілька випадків, коли бійці приходили на консультацію до цивільного психолога, а потім телефонували мені та казали, що зараз накладуть на себе руки. Думаю, такі помилки неприпустимі. Тому консультувати в питаннях війни мають лише ті люди, які отримали допуск до цієї специфіки», — переконана жінка.
Розібратись у ситуації Соціальна інформаційна платформа попросила кандидатку психологічних наук, психологиню-екофасилітаторку, головну психологиню гарячої лінії підтримки Українського ветеранського фонду Олену Лашко. Фахівчиня зазначила, що тема психології зараз справді стала надзвичайно затребуваною. Чимало людей дійсно «звертають» у цей напрям саме через його популярність. Втім, наголошує психологиня, є багато справді фахових психологів, які здатні допомогти.
Фото: фейсбук-сторінка Олени Лашко
«Я б одразу розвела контекст військових і ветеранів та членів їхніх родин. Військові — це люди, які знаходяться на службі в армії, а ветерани й члени їхніх родин — це цивільні особи. Військові, як правило, мають військового психолога в місці постійної дислокації. Маємо розуміти, що військовий психолог і цивільний психолог виконують різні завдання. Іноді виникає ситуація, що до свого військового психолога незручно звернутися. І коли не вистачає його допомоги, військовий може ще паралельно у вільний час звертатися до цивільних психологів. Якщо ж йдеться про ветеранів і членів їхніх родин, то вони можуть звертатись лише до так званих цивільних психологів», — пояснює фахівчиня.
Вища психологічна освіта — обов’язково
Якщо говорити про вибір цивільного психолога, то обирати слід серед тих, хто має вищу психологічну освіту, радить фахівчиня. Це базова умова.
«Загалом навчання психологів — це вища освіта й потім спеціалізація в певних напрямах психологічної допомоги. Про це видаються відповідні сертифікати. Втім, ці сертифікати не є обов’язковими. Незалежно від досвіду й наявних сертифікатів, якщо вам порадила психолога людина, якій ви довіряєте, то його послугами варто скористатись. Адже рекомендації в цьому питанні також важливі, вони свідчать про те, що комусь цей фахівець уже допоміг. Проте це не означає за замовчуванням, що допоможе й вам. Навіть якщо фахівець не підійшов, то варто спробувати звернутися до іншого», — радить Олена Лашко.
Водночас фахівчиня звертає увагу на важливий нюанс: якщо психолог не мав досвіду роботи з ветеранами чи сам не пройшов війну, то це зовсім не означає, що він не в змозі допомогти ветерану.
«Є серед військових, ветеранів така думка, що лише ветеран ветерана може зрозуміти. І це правда. Але не тільки. Якщо людині підходить лише такий формат — «рівний — рівному» — то це нормально. Є серед ветеранів багато психологів, навіть у нас на лінії. Але це не означає, що цивільний психолог не здатний допомогти. Психолог не обов’язково повинен мати досвід роботи з ветеранами, але він зобов’язаний мати досвід помічної діяльності. Якщо він уміє допомагати людині, то він допоможе і ветерану, і людині з травматичним чи іншим важким досвідом», — пояснює психологиня.
Але, як попереджає фахівчиня, якщо в психолога освіти немає ніякої, тоді варто остерігатися. Варто розуміти, що психологія — це наука. Щоб допомагати людям професійно, потрібно мати відповідну освіту, підготовку, кваліфікацію.
Травмовані далеко не всі
Олена Лашко наголошує на важливій обставині: не всі хлопці й дівчата, які повертаються з війни, травмовані чи з посттравматичним розладом (ПТСР). Не всіх потрібно лікувати.
«ПТСР — це діагноз, який встановлює лікарська комісія. Якщо людина пережила травму, це не означає, що в неї посттравматичний розлад. Вона може її успішно пережити й стати ще сильнішою. Більшість людей з травмою справляються самі, успішно її інтегрують і живуть повноцінним життям. Інша річ, якщо справді людина відчуває, що не справляється, то потрібно звернутися до психолога. Це може бути точкова підтримка, тоді можна звернутися на гарячу лінію й отримати її. А далі жити своїм життям. У нас на лінії таких випадків дуже багато. Є постійні додзвонювачі, які телефонують саме тоді, коли «накриває». Серед них — і близькі захисників, а там дуже важкі переживання», — розповідає Олена Лашко.
Гаряча лінія кризової підтримки Українського ветеранського фонду: 0-800-33-20-29
Лінія безоплатна та працює 24/7.
12 психологів, котрі приймають дзвінки, допомагають:
- ветеранам, які адаптуються в цивільному житті;
- родинам, що чекають близьких з фронту;
- під час обстрілів;
- людям, котрі живуть на тимчасово окупованих чи деокупованих територіях;
- тим, хто повернувся з полону;
- тим, хто чекає на своїх близьких;
- при втраті рідних, домівки, вимушеному переїзді;
- у складних переживаннях, коли емоції беруть гору.
Серед фахівців, які працюють на лінії, є ветеран-психолог. Він допомагає за принципом «рівний — рівному» тим військовослужбовцям, які повернулися до цивільного життя.
Крім того, фахівці гарячої лінії проводять групи підтримки для тих, хто втратив близьких. Деталі про роботу груп можна дізнатися на гарячій лінії фонду.
Авторка: Тамара Тисячна, головне фото: fp.com.ua
Читайте також: Ветеран-психолог розповів про особливості роботи з військовими.