В Україні є чимало людей, для яких захист суспільних інтересів є життєвою позицією. Вибір цей непростий, оскільки вимагає сил, часу, а інколи й матеріальних ресурсів. Проте деякі громадяни свідомо готові включитися в боротьбу, керуючись передусім моральними принципами. Серед таких активних людей є чимало пенсіонерів, для яких почуття справедливості перевищує очікувані труднощі. Про них ми сьогодні й розповімо.
Іншим буде наука
фото: ternopil1.com
Показовий випадок стався свого часу в Тернополі, де 88-річний місцевий житель Іван Денисенко через суд поставив на місце водія маршрутки, який його образив. Іван Іванович, у минулому викладач Подільського державного університету, не встиг вчасно підійти до вхідних дверей автобуса й попросив водія, молодого хлопця, трохи почекати. На що той засміявся й, закривши перед лицем пенсіонера двері, рушив далі, заявивши, що зупиниться на наступній зупинці. Не допомогли вмовляння пенсіонера про те, що в нього хворе серце й ноги, і що зайва сотня метрів погано вплине на його здоров’я.
Іван Денисенко вирішив звернувся до суду. Його інтереси представляв адвокат місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ігор Юзьвак. Свого часу Іван Денисенко пояснював, що його метою було не лише провчити нахабного водія, а й попередити решту маршрутників.
«Якщо не провчити, то вони й надалі знущатимуться», — розповів чоловік.
У результаті Тернопільський апеляційний суд став на бік пенсіонера й ухвалив стягнути з перевізника 3 тис. грн моральної компенсації.
За словами адвоката, пенсіонер уже не один раз відстоював свою правоту в суді. Раніше він вимагав виплату пенсії за наукову діяльність. Чотири місяці тому Івана Денисенка не стало.
Живе труднощами інших
66-річна мешканка Києва Катерина Барилюк ось уже 30 років очолює громадську організацію «Спілка багатодітних сімей» Подільського району. Організація надає підтримку як сім’ям з дітьми, так і переселенцям, а також самотнім пенсіонерам. Катерина Петрівна сама багатодітна матір, але їй нерідко доводиться втягуватись у затяжне протистояння з представниками держструктур, оскільки дехто з чиновників зневажливо ставилися до проблем багатодітних, які «понароджували заради грошей».
Сама Катерина Барилюк зізнається, що в боротьбі за права громадян їй допомагають внутрішні переконання та впевненість у своїй правоті.
«Я до всього ставлюся спокійно. У житті ніколи чужого не брала й нікому нічого поганого не зробила. А тому моє сумління чисте. Те, що я живу скромно… Що ж, значить я просто не вмію жити», — пояснила вона «Пенсійному кур’єру».
«Союз багатодітних сімей» надає підтримку кільком сотням людей. Громадянам видають продуктові набори, речі, які організація отримує від вітчизняних та закордонних меценатів. Незважаючи на те, що «Союз» по суті виконує роботу місцевих соцслужб, з боку міської влади жодної підтримки активістам сьогодні не надходить. Навпаки, каже Катерина Барилюк, постійно ставляться палиці в колеса. Ось і зараз громадських працівників намагаються позбавити приміщення. Проте організація продовжує свою роботу.
Катерина Петрівна радить громадянам не боятися відстоювати свої права.
«Деякі чиновники в розмові зі мною зізнавалися, що поки їх не чіпають, вони самостійно ініціативи не виявлятимуть. Але якщо людина буде демонструвати настирливість, то легше виконати її вимоги. Тому потрібно бути наполегливим у своїй правоті», — розповіла вона.
Свою увагу до проблем суспільства Катерина Барилюк пояснює просто: любов’ю до людей, повагою до робітничого класу.
Незламна духом
Наступна наша героїня — 78-річна очільниця Київського товариства захисту тварин Ася Серпинська — кандидатка математичних наук й у минулому викладачка університету. Незважаючи на поважний вік, жінка продовжує активну громадську роботу.
У перший же день війни Ася Вільгельмівна поїхала з Києва в Гостомель, в якому вже перебували російські війська. Жінка хотіла бути разом з тваринами свого притулку й підтримувати робітників, які залишилися з нею в ці складні часи. Люди працювали, а поряд лунали вибухи, горіли будівлі. Ситуація ще більше погіршилася, коли через кілька днів було пошкоджено лінію електропередач, що призвело до зупинки насосів та відсутності води.
Лише за два тижні тяжкохворий чоловік Асі Серпинської на власній машині зміг привезти генератор, за допомогою якого вдалося запустити систему. Незважаючи на вибухи та пожежі, зоозахисники на чолі із Серпинською залишалися в притулку аж до відступу російських військ із селища.
Нашим журналістам жінка пояснила, що на вчинки її мотивує велика повага й любов до людей та тварин.
«В Івана Франка є твір «Вічний революціонер». Це якраз про мене! Не можу сидіти без діла чи просто гуляти. Якийсь моторчик усередині постійно змушує мене рухатися. Я вважаю, що не можна безцільно марнувати своє життя. Кожен день має принести якусь користь. Не в плані фінансів, ні. Необхідно робити щось добре й важливе, що врятує природу, тварин, людей», — розповіла Серпинська.
Під час своєї громадської діяльності пенсіонерці постійно доводиться вирішувати організаційні питання, які нерідко наштовхуються на протидію з боку управлінців. Жінка має відносно цього своє бачення.
«Усім своїм друзям я говорю: не бійтеся відстоювати свої права. Заходьте сміливо до всіх кабінетів. Ви — громадяни, платники податків. Не згинайте спину, не схиляйте голову», — розповіла вона.
При цьому Ася Серпинська вважає, що перш ніж щось вимагати від держави, необхідно зі свого боку докласти зусиль для покращення життя тих, хто знаходиться навколо тебе. Взяти хоча б благоустрій подвір’я. На думку зоозахисниці, місцеві мешканці гуртом спроможні вирішити питання спільно, а не чекати на ініціативу з боку місцевої влади. Але це відбувається зрідка.
«На Заході популярна практика суботників — це те, що широко мало місце й у нас. На жаль, люди сьогодні збираються все рідше. Протягом 30 років наші громадяни на побутовому рівні відокремлювалися одне від одного, і це потрібно змінювати», — підсумувала зоозахисниця.
Позитивна тенденція
Фото: tenews
Втім, не все так погано. Останнім часом у суспільстві можна спостерігати підвищення громадської активності. І одним з каталізаторів стала війна. За спостереженням адвоката Ігоря Юзьвака, з початком бойових дій громадяни почали гостріше реагувати на прояви свавілля в громадському житті. Адже як можна збагачуватися коштом інших, коли тисячі людей втратили все або віддають життя на фронті?
«Сьогодні можна говорити про те, що громадяни стали уважніше стежити за подібними випадками та захищати свої права», — зазначив адвокат.
І йдеться не лише про особисті інтереси. Приклади, які ми навели вище, показують, що є люди, для яких суспільне благо займає значне місце в житті. І таких ставатиме дедалі більше.
Автор: Олексанлр Кітраль