В Україні затверджено План заходів на 2024–2025 роки з реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору. Ініціатива дуже похвальна, адже питання доступності маломобільних груп населення до державних, медичних закладів, транспорту чи просто кав’ярні й навіть свого будинку — надзвичайно актуальна.
Ще більшої гостроти питання набуває з огляду на зростання кількості військових та цивільних, які отримують поранення через російську агресію. На жаль, передумови наразі складаються таким чином, що величезній кількості людей буде надзвичайно складно дістатися звичних місць, про доступ до яких не задумувались до настання інвалідності.
Цю тему необхідно порушувати й обговорювати на всіх можливих рівнях ще й тому, що сьогодні відбувається активна підготовка до відбудови вже деокупованих міст. Для Маріуполя, населених пунктів Сумщини, Житомирщини, Київщини вже розробляються проєкти реконструкції, і дуже важливо, аби принцип доступності простору в них та інших містах був втілений згідно зі встановленими вимогами.
Реалії сьогодення
Наразі ж ситуація не надто радісна для людей з обмеженими можливостями — низка закладів і просто архітектурні рішення на вулицях не роблять життя таких людей простішим.
Як раніше розповідала Соціальній інформаційній платформі телеведуча, координаторка «Групи активної реабілітації» Уляна Пчолкіна, і до війни українські лікарні та центри первинної медико-санітарної допомоги не були пристосованими для людей з інвалідністю. Сьогодні ж ця проблема загострилася ще більше.
«У нас думають, що встановлення пандусів вирішило ситуацію. Це не так. Людям з інвалідністю буває складно потрапити навіть до вбиральні. Взяти ті ж медико-соціальні експертні комісії, де можна оформити інвалідність. Найчастіше вони знаходяться або в підвалах, або на поверхах», — зазначала вона.
Не простіше й на дорогах та в громадських місцях.
«У Києві на Либідській на вулиці Джона Маклейна є сходи-спуски без розміток чи нормальних перил. У мене астигматизм, в окулярах зір 100 %, але самостійно там пройти я практично не можу. Однотонний сірий просто зливається і я, по-перше, не розрізняю, де починається/закінчується поверхня, по-друге, правильно оцінити відстань мені й так складно, а тут переходи з одного типу поверхні в інший», — нарікає в соцмережі «Фейсбук» користувачка Анна.
Чому доступність потрібна українським містам, яскраво ілюструє приклад ветерана Гліба Стрижко, який отримав численні поранення у квітні 2022 року під час оборони Маріуполя.
«Між операціями в Києві я мав період у кілька тижнів, коли пересувався на колісному кріслі. Я не був тоді сам, поруч були люди, які допомагали. Тому відчути на повну всі незручності міста в такій ситуації я не встиг. Але друзі, які мене супроводжували, ділились враженнями, що раніше не помічали, скільки перешкод є в місті для людей у кріслах. У звичайних обставинах на це не звертаєш уваги. Але коли з цим стикаєшся особисто або через близьких — кут зору змінюється», — розповів військовий проєкту «ДоступноUA».
«Маріуполь — місто вільних людей»
Саме тому, запевняють причетні до розробки проєктів реконструкції зруйнованих міст, питання безбар’єрності простору стоїть на особливому місці. У цьому Соціальну інформаційну платформу запевнив також міський голова Маріуполя Вадим Бойченко.
«У розробленні Плану відродження міста Mariupol Reborn ми приділяємо велику увагу принципу доступності. До початку повномасштабної війни кожен новий проєкт Маріуполя реалізовувався з врахуванням усіх його елементів. Маріуполь — серед перших міст України, які приєдналися до ініціативи Першої леді Олени Зеленської «Без бар’єрів». Тому кожна реконструкція та кожен муніципальний сервіс втілювалися з огляду на запити людей з особливими потребами», — зазначив посадовець.
За словами Вадима Бойченка, інфраструктура міста до повномасштабного вторгнення змінювалася з кожним роком та розвивалася за принципом доступності. Це муніципальний транспорт з низькими підлогами, пандуси, текстильні плити на вулицях та в парках, ліфти в соціальних та медичних закладах. Очільник міста наголосив, що й відбудовуватимуть місто так, щоб у ньому люди з інвалідністю мали змогу вільно жити, працювати, відпочивати, самореалізовуватися.
«Це те, що ми враховуємо в роботі всіх напрямів Стратегії відродження. Від проєктування будинків до доступного спорту. Зараз за всіма напрямами працюють групи фахівців. Крім того, до нас долучилися експерти світового рівня, архітектори та урбаністи, які працюють не тільки над архітектурною візуалізацією міста, але й над розвиненою та доступною інфраструктурою. Наша мета — відбудувати Маріуполь, враховуючи всі виклики сучасності. Маріуполь має стати містом вільних людей у всіх сенсах», — наголосив міський голова.
Відновлюються Сумщина та Чернігівщина
Громадська організація STEM is FEM у рамках проєкту «Урбаністика» провела онлайн-навчання для 57 учасниць віком від 15 до 22 років, які розробили плани-проєкти з відновлення інфраструктури в трьох містах, що постраждали внаслідок бойових дій — це Ічня (Чернігівська область), Охтирка та Тростянець (Сумська область). Один з акцентів, запевняють, зробили на підвищенні інклюзивності відбудованих міст і сіл України.
Перше місце посів проєкт для міста Тростянець під назвою «Хвиля», який втілює ідею відбудови привокзальної площі. Проєкт пропонує перетворити її на культурний центр та місце тяжіння громади. Водночас переосмислити простір та оптимізувати його для різних груп: дорослих, дітей, молоді, старшого покоління.
Загалом усі проєкти-фіналісти, запевняють в організації, тим чи іншим чином враховують потреби маломобільних людей.
«У рамках освітнього курсу дівчата прослухали кілька лекцій на тему доступності та інклюзивності громадських просторів: «Міська мобільність», «Місто для всіх: доступність міського середовища» та «Відображення ідей рівності та справедливості в міських структурах». Також учасниці активно працювали з «Довідником безбар’єрності». Під час розроблення власних проєктів дівчата обов’язково мали врахувати доступність та інклюзивність локацій. Власне, це було й серед критеріїв оцінювання робіт. Тому так, це важливий елемент усіх проєктів», — прокоментувала Єлізавета Коренко, голова STEM is FEM і координаторка проєкту «Урбаністика».
Проєкт простору довкола Будинку культури з врахуванням особливих потреб людей, що пересуваються на візках. Для них передбачена спеціальна гойдалка.
«Після того, як роботи будуть фіналізовані, ми представимо їх на розгляд місцевих громад. Аби вони могли детально вивчити проєкти, зрозуміти, чи зацікавлені в них у такому вигляді. Загалом представники місцевих громад були включені в процес від самого початку, їхня думка враховувалась нами й під час оцінювання проєктів», — додала координаторка.
Спецтему підготувала команда Соціальної інформаційної платформи, фото: cheline.com.ua