Оксана Гелка з чоловіком та трьома синами під час повномасштабного вторгнення переїхали до США. Хоча це рішення прийшло не одразу, адже потрапити до Америки було не так просто.
«Коли більшість українців масово виїжджали в Європу, тікаючи від війни, ми вирішили залишитись у Чернівцях, тому що було житло та дистанційна робота. Уряд США не відразу надав можливість постраждалим від війни українцям потрапити до країни. Програма U4U (United for Ukraine) була відкрита у квітні 2022 року. За її умовами необхідний був «спонсор», тобто людина, яка візьме на себе відповідальність за українців, що шукають притулок від війни. Таким «спонсором» для нашої сім’ї стала сім’я моєї рідної сестри Лілії», — згадує українка.
Вона додає, що рішення про виїзд до Сполучених Штатів далось нелегко. Починати життя спочатку в новій країні з трьома неповнолітніми дітьми було справжнім викликом. Але в червні 2022 року родина прилетіла в аеропорт Нью-Йорка. Звідти попрямували в штат Пенсільванія, у місто Бенсалем.
«У нас троє неповнолітніх синів, що дало можливість під час війни виїхати за кордон разом з чоловіком. Старшому синові Анатолію зараз 15 років, молодшим синам, близнюкам Владиславу та Ростиславу, по 12. До війни всі троє відвідували Миколаївську гімназію. Поки жили в Чернівцях, навчалися онлайн у місцевому ліцеї», — розповідає Оксана.
Обирати школу не можна
Перші чотири місяці сім’я жила разом з родиною сестри в одному будинку. Першою вимогою програми для біженців було здати аналіз на туберкульоз. Після оформлення всіх документів батьки звернулися до шкільного округу, аби влаштувати дітей на навчання.
«Реєстраційний процес нелегкий, але якщо ти маєш статус біженця, а ми його маємо, то у школу дітей зараховують без жодного документа. Проте ми заповнили всі необхідні форми та принесли цілий перелік перекладених українських документів. Вибирати самостійно публічну школу ти не можеш, лише за місцем проживання. Усіх наших дітей зарахували в класи згідно з віком, а не відповідно до закінченого класу в Україні. Тому близнюки пішли у 6 клас (хоча в Україні мали б піти лише в 5 клас), а старший пішов у 9 клас (хоча мав би піти у 8 клас). Це все тому, що всі наші діти почали навчання в школі в сім років. У США перший клас починається у 6 років. Були переживання, що їм буде дуже важко, оскільки «перестрибнули» на рік вперед, але діти впоралися», — зауважує українка.
Вона наголошує, що навчання в США дуже відрізняється від навчання в Україні. Адже тут є три окремі школи: початкова (1–6 класи), середня (7–8 класи) та вища (9–12 класи). Усі вони знаходяться в різних будівлях.
«У місті, де ми живемо, усі школи забезпечені шкільним транспортом, який відвозить та привозить дітей. У кожної школи свій розклад: найперших везуть у школу студентів вищої школи: о 6:45 треба вже бути на автобусній зупинці, адже навчання починається о 7:21. Потім о 8:26 починаються уроки в студентів середньої школи, тому вони на зупинку виходять о 7:30. Останніми починають навчання учні початкової школи. Минулого року наші близнюки відвідували початкову школу, але жили дуже близько, тому автобусом не користувалися, навчання починалося о 8:55», — пояснює жінка.
Їй дуже імпонує, що батькам не потрібно дбати про те, як доставити дитину до школи та повернути додому. Вона досі залишається враженою від роботи людей, які допомагають дітям, що близько живуть біля школи, переходити дорогу на пішохідних переходах.
«Поблизу шкіл тимчасово вмикається система обмеження швидкості (не більше 15 миль, або 24 кілометрів на годину). У помічників є знак STOP, яким вони мають право зупиняти весь транспорт, коли дитина переходить дорогу. Усі американці дуже дисципліновані — дотримуються і ліміту швидкості, і сумлінно зупиняються. Крім того, усі водії зобов’язані також зупинитись, коли шкільний автобус забирає або висаджує дітей на зупинках. Штрафи за порушення тут високі, усі автобуси мають відеокамери й фіксують порушників, тому американці теж сумлінно виконують це правило», — каже українка.
Розклад щодня однаковий
За її словами, у США розклад занять у школі щодня однаковий. Усі п’ять днів на тиждень учні вивчають одні й ті ж предмети. У семикласників, наприклад, вісім уроків щодня. Серед них алгебра, англійська мова, фізкультура, інженерні технології, природничі науки, соціальні науки. У той час як їхні однолітки в Україні вивчають 18 предметів.
«Щодня за розкладом учні мають ланч (обід), який триває так само як урок — 45 хвилин. Харчують дітей безкоштовно. На ланч пропонують кілька страв на вибір, наприклад, піцу, картоплю фрі, йогурти тощо. Також щодня в розкладі є урок-відпочинок. Під час нього учні можуть щось повторювати, читати книгу, готуватись до наступних занять або ж просто відпочивати. Семикласники о 15:30 сідають в автобус і їдуть додому», — говорить Оксана.
І додає, що у вищій школі також по вісім уроків щодня. Серед них так само є урок-відпочинок. Але, починаючи з 9-го класу, студенти мають по п’ять обов’язкових предметів: англійську мову, історію США, геометрію, хімію та літературу. Ще два уроки обирають самостійно. Наприклад, щось з програмування, мистецтва або фізкультури. Уроки тривають, як і в Україні, по 45 хвилин. Перерви короткі, зазвичай по п’ять хвилин.
Мобільні заборонені
Жінка розповідає, що у США повністю заборонено користування мобільними телефонами в приміщенні школи.
«І це не просто заборона на словах, це фізично заглушений мобільний зв’язок на території школи. Він також відсутній у шкільних автобусах. Часом це є проблемою для батьків, оскільки зв’язатись зі своєю дитиною неможливо. Але за нагальної необхідності телефонуєш у школу. Усюди у школах встановлені відеокамери», — наголошує мати школярів.
І додає, що домашнього завдання у школі взагалі немає. Діти всі завдання виконують на уроках. Тоді як в Україні, пригадує, її сини на домашню роботу витрачали по три — чотири години щодня.
Вчителі — друзі для учнів
Суттєву відмінність жінка помітила в спілкуванні вчителів і учнів.
«У США вчителі намагаються стати друзями для учнів, допомогти дітям у всьому. Дистанція між вчителями й студентами коротка. В Україні через надмірне навантаження часто-густо звучить критика на адресу учнів, що ті погано виконують домашні завдання, не вчать уроки тощо», — ділиться враженнями українка.
Вона також задоволена матеріальним забезпеченням місцевої школи. Каже, немає жодних грошових зборів. Учні на початку навчального року отримують хромбуки (Chromebook — це новий тип комп’ютера, який допомагає швидше та легше виконувати різноманітні завдання, — авт.), якими користуються й повертають у кінці року. Батькам залишається придбати канцелярію, калькулятор, навушники. Дрес-коду школа не має, діти ходять у зручному спортивному одязі.
Американським школярам також не знайомі лінійки з нагоди «першого» й «останнього» дзвоника. Навчальний рік розпочинається в кінці серпня.
«Цьогоріч 10 клас розпочав навчання 28 серпня, а 7 клас розпочав навчання 29 серпня. Останніх дзвоників немає, але є випускні вечори у випускних класах (6-й, 8-й та 12-й)», — каже Оксана.
Після української 12-бальної системи оцінювання її сини у США адаптувалися до місцевої 100-бальної. В атестаті бали позначаються літерами. У вищій школі літерою «А» позначають найвищий бал (93–100). Далі — «В», «С», «D». Мають значення також позначки «+» та «−», які відповідають за певну кількість балів. Результат нижче 59 балів позначають літерою «F».
Авторка: Свілана Шевчук, фото з архіву Оксани Гелки
Читайте також: У Нідерландах діти можуть обрати професію в сьомому класі.