Прийдешній опалювальний сезон обіцяє стати найскладнішим в історії незалежної України. Знищення об’єктів генерації через обстріли, нестача грошей, недостатні обсяги газу, зниження температури у квартирах – все це викликає тривогу у пересічного українця. Але якщо громадяни, які мають доходи, ще можуть відкласти гроші на утеплення житла, придбання альтернативних джерел обігріву, то вразливі категорії населення можуть сподіватися переважно на зовнішню підтримку.
Наразі головною та очевидною проблемою, з якою ризикують стикнутися жителі будь-якого регіону країни, є приліт ракети у теплоелектростанцію, теплоелектроцентраль, котельню. На жаль, сьогодні це сумна реальність. Достатньо згадати зруйнований Маріуполь, Охтирку, Сєвєродонецьк та інші міста.
Проте ракетні удари ще не всі труднощі. Країна має проблеми із запасами газу. І хоча прем’єр-міністр Денис Шмигаль на початку літа доручив закачати до сховищ достатні його обсяги, близько 19 млрд кубометрів, завдання ризикує виявитися невиконаним. Як заявив журналістам очільник НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко, державі необхідно імпортувати 4,5 млрд «кубів» газу, що практично нереально за нинішніми цінами. Зазначимо, що вартість газу в Європі на сьогодні становить близько $3 000, при тому, що у червні вартість становила $1 600
Важливим фактором для спокійного проходження опалювального сезону є й безперебійна робота об’єктів теплокомуненерго. І з цим проблема. Ще у 2020 р. «Укренерго» у своєму звіті вказувало, що 80% енергоблоків ТЕС, хоча і підтримуються у працездатному стані, проте є зношеними до межі з точки зору можливості подальшої експлуатації без здійснення реконструкції. Тривалі морози у підсумку ризикують «покласти» вітчизняну енергосистему, яка через військову агресію втратила низку об’єктів генерації.
З надією на підтримку
Щодо звичайних громадян, то для більшості з них зима вже не один рік асоціюється з високими тарифами на комунальні послуги, які й до війни багато українців сплачували зі значним зусиллям. Ситуацію частково ілюструє опитування, проведене Київським міжнародним інститутом соціології у жовтні минулого року. 17,5% респондентів зізналися, що не сплачували або сплачували частково комунальні послуги через брак грошей. Об’єктивно цього року ситуація з оплатною стане ще гіршою.
В цих умовах одним із нечисленних джерел підтримки вразливих категорій громадян є субсидії, на які в уряді вже заклали 36 млрд грн – трохи більше ніж минулого року. Нагадаємо, що на початку серпня в уряді не планували підвищення кількості отримувачів субсидії, про що заявляла міністерка Оксана Жолнович, втім вже 25 серпня під час телемарафону її заступник Віталій Музиченко припустив збільшення кількості субсидіантів на 10% – 15%.
У коментарі «Пенсійному кур’єру» економіст Андрій Новак пояснив, що під час війни з України виїхало близько 5 мільйонів громадян і ще 10 мільйонів стали вимушеними переселенцями. Тому, вважає експерт, багато людей не сплачують за комунальні послуги і не потребують субсидій, оскільки втратили житло під час обстрілів або місцева влада виділила їм тимчасові приміщення для проживання.
«Таким чином, потрібні дещо менші суми бюджетних коштів на виділення субсидій. Слід також додати, що уряд не підвищуватиме тарифи на комунальні послуги до кінця опалювального сезону. Крім того, з боку держави надаються ті чи інші форми підтримки внутрішньо переміщеним особам, а саме: дві тисячі гривень щомісяця на дорослу людину та три тисячі на дитину», – зазначив економіст.
50-річна мешканка Краматорська Тетяна Нікітенко, яка вивезла батька-інваліда до селища Лисець Івано-Франківської області, підтвердила нашим журналістам, що місцева влада та волонтери створили переселенцям прийнятні умови для проживання. Наразі люди живуть у дитячому садочку у якому також є опалення.
«Мені і батькові нараховують допомогу як ВПО. Крім того, тато отримує пенсію. Продуктами та медикаментами переважно допомагають волонтери, хоча ми також докуповуємо. Тому умови проживання у нас прийнятні. Проте в Краматорськ збираємося повернутися за першої нагоди. Дім є дім», – розповіла жінка.
У той же час ситуація із соціальною підтримкою все ж таки не виглядає настільки однозначною. Рівень життя багатьох українців за останні півроку суттєво знизився. За даними соціологічних опитувань, роботу змогли зберегти лише 59% громадян. Але багатьом із них скоротили зарплати на 25%-50%. За таких умов є висока ймовірність, що кількість людей, які потребуватимуть субсидій, найближчим часом значно зросте.
Провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України Лідія Ткаченко вважає, що міністри та чиновники з питань соціальної підтримки оперують офіційно встановленими формальними рамками.
«Сама методика визначення права на субсидію залежить від штучних соціальних стандартів, яким на сьогоднішній день являється й прожитковий мінімум. І це може стати на заваді оформленню субсидії новим отримувачам», – розповіла вона «Пенсійному кур’єру».
Додамо, що бюджет України сьогодні не є самостійним, тому зберігається можливість подальшого скорочення соціальної підтримки. Нагадаємо, як наприкінці весни міністр фінансів Сергій Марченко заявляв: якщо війна триватиме понад 4 місяці, країні загрожуватиме різке підвищення податків і скорочення соціальних витрат.
«По суті у нас сьогодні грантова модель економіки. Ті ж субсидії фінансуються донорськими коштами. За рахунок власних коштів Україна не зможе профінансувати навіть ті 36 млрд грн, що закладені на субсидії», – наголосила Лідія Ткаченко.
З останніх сил
Поступово збільшується кількість людей, які потребують субсидій, але на які вони не мають права. Фактично за межею бідності живе сьогодні 70-річна Ольга Яценко, мешканка міста Золотоноша Черкаської області. Із доходів у неї пенсія 2,8 тис. грн та земельна ділянка, за яку від орендарів отримує деяку продукцію замість грошей. До того ж жінка витрачає щомісяця 800 грн на утримання кількох десятків безпритульних котів, яких вона обожнює. Субсидію жінка не отримує. Купити дрова у лісництві не може і від холодів її рятує хіба що близькість лісу, в якому пенсіонерка збирає на зиму сухі гілки для опалення.
«Вартість машини дров мені коштуватиме 5 тис. грн. Але це якщо самостійно наріжеш і вивезеш. А з доставкою потрібно заплатити 9-11 тис. грн. За рік дрова подорожчали на третину. У мене таких грошей немає. Тому всю осінь та зиму ходжу до лісу збирати сухі гілки», – розповіла нашому виданню пенсіонерка.
Якби Ольга Олексіївна жила у південному чи східному регіоні країни, де фактично немає лісу, пережити зиму їй було би значно важче.
Готуватися до найгіршого
Сьогоднішня реальність є такою, що багато українців, які мають субсидії та пільги на оплату комунальних послуг, оплачують їх із значним зусиллям. Киянка Олена Антоненко, яка разом із чоловіком виховують вісьмох рідних дітей, як і всі багатодітні має 50% знижку на оплату комунальних послуг.
Проте, навіть у цьому випадку комунальні послуги разом із продуктами харчування становлять основне джерело видатків родини, оскільки соціальних виплат на дітей та зарплати чоловіка-вчителя недостатньо. Чоловік Олени навіть планує міняти роботу та працевлаштуватись ближче до дому. Це викликано виключно економією коштів, оскільки багатодітний батько працює у Вишневому та на дорогу щодня витрачає понад 100 грн.
Олена сама вчитель за освітою та була би рада у майбутньому працевлаштуватися за фахом, щоб мати можливість поповнювати сімейний бюджет. Проте мало хто хоче брати працівника із «рваним» графіком. Окрім труднощів із працевлаштуванням, зарплати в освітній сфері поступово починають скорочувати.
«Подружка працює у дитячому садочку. До війни вона з колегами отримували півтора оклади. Але нещодавно всіх їх перевели на один оклад, причому обсяг роботи залишився на тому ж рівні. Сказали, що в бюджеті немає грошей. А хто не хоче працювати – є багато ВПО, які погодяться», – розповіла жінка.
Незважаючи на те, що уряд заборонив підвищувати вартість комунальних послуг для населення, далеко не всі українці вірять, що в економічних умовах, у яких опинилася країна, це вдасться зробити. Якщо тарифи підвищать, кількість людей, здатних сплачувати за комунальні послуги, значно скоротиться.
«Якщо виникне вибір: витратити гроші на комунальні послуги або купити їжу, моє рішення буде однозначним. Мої діти голодними не сидітимуть! Я не заплачу за комунальні послуги, а піду куплю м’ясо», – каже Олена Антоненко.
Про те, що в низці регіонів України взимку може бути відсутнє централізоване опалення, стало зрозуміло ще з початку бойових дій, коли під обстріл почали потрапляти об’єкти теплокомуненерго. І на сьогоднішній день деякі очільники міст закликають громадян самостійно подбати про підготовку до зими: придбати теплі речі, обігрівачі, запастися дровами. Втім, подібні заклики не знімають з місцевої влади обов’язків вжиття рішучих заходів на випадок надзвичайної ситуації.
Лідія Ткаченко вважає, що місцевим органам самоврядування потрібно вже зараз влаштувати пункти обігріву для населення.
«Це мають бути простори з гарантованим опаленням, куди люди могли б прийти зігрітися, перебути певний час, можливо переночувати», – наголосила вона.
Насамперед це стосується людей похилого віку, у яких немає коштів на утеплення квартир. Слід зазначити, що в Європі, де рівень життя значно вищий, місцева влада та громадяни приділяють підвищену увагу підготовці до зимового періоду. У тій же Німеччині влада 170-тисячного міста Людвігсгафен вже виділила приміщення для масового та безкоштовного обігріву місцевих мешканців. Для цього був облаштували критий спортивний центр.
Втім, облаштування пунктів обігріву – це точкові дії. Як і збільшення кількості субсидіантів, а також додаткові соціальні нарахування. В умовах війни держава та громадяни опинилися в ситуації, коли звичні соціальні та економічні підходи вже не є ефективними. А тому є висока потреба у нових рішеннях, що базуються, скажімо, на засадах всебічної підтримки громадянина. В умовах глобальних світових змін саме людина є головним ресурсом держави, її майбутнім. А тому необхідно створювати всі належні умови для її розвитку. Поки що в Україні ніяких змін у цьому питанні не відбувається, хоча потреба є колосальною. А так не повинно бути.
Олександр Кітраль, фото: elements.envato.com