Ми часто чуємо про посттравматичний стресовий розлад (ПТСР): на нього страждають військові, ветерани й цивільні, які пережили сильні травматичні події. Якщо на цей стан не звернути увагу, наслідки можуть бути серйозними. Втім, він піддається лікуванню й людина може повернутися до повноцінного життя. Про особливості ПТСР, його прояви та ознаки «Пенсійному кур’єру» розповів психолог гарячої лінії Українського ветеранського фонду Олександр Чаморсов.
«Посттравматичний стресовий розлад можна порівняти з раною, яку не зашили, а просто забинтували. Вона якось собі заростає, але потім постійно про себе нагадує. Ми можемо говорити про нього лише після чотирьох — шести місяців після самої події, якщо негативні відчуття людину не відпускають або повертаються до неї», — пояснює фахівець.
Якою може бути травма
Посттравматичний стресовий розлад може розвинутися при переживанні людиною великої травми. Коли існувала загроза життю, здоров’ю або людина була свідком подібного щодо іншої людини. Водночас це необов’язково військова травма, може бути аварія, стихійне лихо, зґвалтування чи інший вид насилля.
«Якщо говоримо про ветеранів, то зовсім необов’язково, що вони всі повернуться з ПТСР. Загальна статистика по Україні мені невідома, але згідно зі статистикою США щодо їхніх ветеранів, то лише 3–5 % з них мають посттравматичний стресовий розлад. Тобто таке може бути, але далеко не з кожним. Усе залежить від внутрішніх ресурсів людини. Але працювати з цим можна й потрібно. Цей розлад проходить, і потім людина живе повноцінним життям», — пояснює психолог.
Проте якщо людина не зверне увагу на свій стан і страждатиме й далі, то через певний час у психіці можуть відбутися незворотні зміни й повернути її до повноцінного життя стане неможливо.
Тригери й флешбеки
Події, які нагадують про травматичну ситуацію, називаються тригерами. Наприклад, тригерами для військових можуть стати вибухи петард. Людина може побачити щось, почути звук або слово, відчути запах, їй це нагадує про пережиту травму й вона заново переживає все так само емоційно, як у минулому.
«Наведу приклад тригера з особистого життя. Якби я не був на війні, то не знав би, що так взагалі може бути. Коли я повернувся на початку 2016 року з війни, хтось мене запросив на шашлики. Коли почали їх смажити і я відчув цей запах смаженого м’яса, мене просто почало вивертати. Я не очікував такого. Я не зміг цього винести, бо одразу нагадалися відповідні запахи на війні. Після цього я став помічати все більше, що не лише запах смаженого м’яса, а взагалі запах їжі, яка готується, навіть риби, починає викликати подібну реакцію. Усе, що я тоді придумав, — вирішив перейти на вегетаріанський спосіб харчування», — розповів Олександр.
У тих, хто страждає на посттравматичний стресовий розлад, можуть ставатися також флешбеки. У перекладі — спалах минулого — коли людині являються картинки травматичних ситуацій, хоч нічого про них не нагадує.
«Наприклад, може з’явитися відчуття, ніби колишній військовий знову опиняється в окопі, — яскравий такий неконтрольований кадр чи кілька, які виникають спонтанно. Це також вбиває з колії й людина довго приходить до тями. Це може виникнути в будь-який момент і в будь-яких обставинах», — описує психолог.
Ознаки ПТСР
Проявів посттравматичного стресового розладу є чимало. Олександр Чаморсов звертає увагу на найпомітніші. Так, однією з важливих ознак ПТСР є замкнутість людини.
«Коли раніше вона була веселою, активною, а тепер стала замкнутою, уникає людей, спілкування, хоче бути одна, перестає про себе дбати. Для такої людини світ уже ніколи не буде звичним. Вона втрачає довіру до оточення, знає, що світ став небезпечним, не вірить у себе, у те, що може вийти із ситуації сама», — перелічує фахівець.
Також ознакою ПТСР є небажання людини повертатися в ті місця, де вона отримала травму, розмовляти про це. Людина може ставати надміру агресивною, вибухати через дрібниці. У декого з’являється тяга до алкоголю чи інших речовин, аби втекти від реальності. Варто звернути увагу також на порушення сну.
Водночас сама людина, яка пережила травму й має розлад, може не усвідомлювати, що їй потрібна допомога, або не бажати приймати її. Психолог радить не примушувати її до цього. Натомість родичам і близьким варто самим звертатися до фахівців — це допоможе їм у спілкуванні з рідними, в яких ПТСР.
«У них непроста місія, бо бути поруч з людиною, яка отримала травматичний досвід, — це теж відповідальність і дуже непросто. Але якщо взяти на себе цю відповідальність, розповідати, мотивувати, розуміти людину — усе може вийти. Це основні речі, про які треба пам’ятати постійно», — каже фахівець.
Отримати підтримку військові та їхні родини можуть, звернувшись на гарячу лінію Українського ветеранського фонду: 0-800-33-20-29.
Авторка: Тамара Тисячна
Читайте також: Як обрати психолога ветерану та членам його родини
Фото: з архіву Олександра Чаморсова