Пересувна пекарня на дровах, яка водночас може підігрівати воду для побутових потреб, — один з винаходів професора Ігоря Стадника з Тернополя. Він також розробив рецептуру галет, які можуть довго зберігатися та замінити хліб. Про те, як виникають ідеї винаходів та як впроваджуються в життя, Ігор Ярославович розповів спеціально для «Пенсійного кур’єра».
«Ідея пересувної пекарні виникла ще у 2014 році. Уже тоді, коли почалися воєнні дії через напад росії в Донецькій і Луганській областях, я думав, чим можу допомогти. Бачив, що люди на довгий час залишаються без світла, без харчів. Я вирішив спробувати зробити мініпекарню на рухомій платформі, тобто на колесах. Разом з моїми учнями розробили її в нашому університеті й представили на конференції в Києві. Деякі компанії зацікавилися, але в силу різних обставин подальших робіт так і не відбулося», — пригадує професор Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя Ігор Стадник.
Він винайшов спосіб, як розмістити мініпекарню в контейнері із сендвіч-панелей.
«Тягач міг би завантажити цей контейнер, перевезти в будь-яку точку, де це потрібно, розвантажити — і можна було б випікати хлібобулочні вироби. У тому контейнері є розроблена мною пічка на дровах, щоб можна було випікати незалежно від електропостачання. А для економії там зроблений теплообмінник на димових газах, щоб підігрівати воду», — розповідає винахідник.
Він додає, що наразі ставить за мету реалізувати даний проєкт. А галети за рецептурою професора вже випікають.
«Чому галети? Це виріб, який має властивість довго зберігатися. Я почав шукати в довідниках інформацію — їх є достатньо в хлібопекарській галузі. Але ці рецептури на сьогодні певною мірою застарілі. Адже сировина стала інша, змінила свій хімічний склад, структурні властивості. Тому потрібно було розробити рецептуру, спираючись на сучасні компоненти. Спираючись на наявні рецептури, ми спочатку вручну зробили кілька пробних замісів і випічок. У результаті дійшли до такої, яка проявила себе найкраще», — ділиться винахідник.
Допомагали однодумці
У команди однодумців виникла наступна проблема: руками робити галети важко. Викладач підключив своїх учнів, колишніх аспірантів. Каже, що допоміг Андрій Деркач, який нині працює на кондитерській фабриці.
«Ми з ним розробили формувальний пристрій для галет. Справа пішла швидше. Тісто для них специфічне, його потрібно проколювати. Якщо цього не зробити, то воно підніметься й утвориться «подушечка». Ми виготовили пристрій з прямокутними формочками, на які було нанесено щипчики, що пробивають тісто», — ділиться професор.
Постало питання: де та коли випікати? На зустріч пішла власниця однієї з тернопільських пекарень Анна Пиріг. Вона вивільнила кілька годин у графіку роботи.
Фахівець у галузі харчових технологій розробив дві рецептури галет. Перша — на дріжджах. Для неї використовують метод рідкої опари. Друга — здобне печиво на розпушувачі.
«Для першої партії я сам закупив інгредієнти. А потім ми спрацювалися з волонтерами нашого університету. Працювали на їхнє замовлення. Коли фасували в ящики, я обов’язково зазначав дату та вказував, яка кафедра це зробила. Аби ті, кому потрапить печиво, бачили, що працівники вищої освіти теж допомагають. У той період була вкрай важка ситуація під Києвом і Харковом. Нашу продукцію відвантажували в цих напрямках», — каже професор.
З початком навчального року часу стало бракувати. Але на замовлення волонтерів команда добровольців знову бралася до справи. Крім того, винаходом Ігоря Стадника зацікавилися колеги в Хмельницькому. На базі місцевого навчального закладу професор також організував випікання галет. А також продемонстрував давній український народний рецепт крихкого печива на смальці. Усю випечену партію відразу передали в Хмельницький госпіталь для воїнів Збройних сил України.
Загалом за весь період вдалося випекти понад півтори тонни печива. І все це ручна праця, окрім формування.
«Ми робили один заміс на 24 кілограми борошна, з якого виходило приблизно 35 кілограмів галетів. Це насправді непросто, дуже спекотно», — каже викладач.
Винаходи для хлібозаводів
У доробку Ігоря Стадника загалом 67 патентів і 28 раціоналізаторських пропозицій.
«Рацпропозиції я писав, ще коли працював на підприємствах: від механіка до директора хлібозаводів. Завжди намагався покращити і умови праці, і технологічний процес. А винаходи, патенти я почав писати в період наукової діяльності. Є в мене розробка тістомісильної машини дискретної дії, аналогу їй досі немає. Вона розроблена й сконструйована в мене в одному екземплярі. Я багато в ній випік хліба, вдосконалював. Думаю, що після перемоги вона може зацікавити виробництва», — розповідає винахідник.
Він також сконструював робочі органи для тістомісильної машини, яку розробив київський завод. Винайшов реологічний прилад, який визначає рівень дозрівання тіста. Працював над дозатором борошна та валками для нагнітання тіста, над розробкою індикатора визначення в’язкості рідини для машин, які в ковбасних цехах замішують фарш. Дослідив, як повторно використати викиди димових газів хлібопекарської печі та відпрацьованої теплоти за допомогою теплових насосів.
«Мені завжди приємно, коли мої учні зацікавлені в тому, аби покращувати технологічні процеси. Так, ми з моїм в минулому аспірантом Андрієм Деркачем розробили багато конструкцій валків — одна з них зараз добре працює на кондитерській фабриці, добре зарекомендувала себе на формуванні бубликів подільських. З Юлією Паньків ми розробили машину для приготування рідкої опари, в якій використали дискретно-імпульсне змішування рідких і сипучих компонентів. Ця машина — в одному екземплярі, має лабораторний вигляд, реально працює. На ній після перемоги наші студенти зможуть робити лабораторні роботи. Є ідеї для її удосконалення. Одну з них ми використали з учнем Романом Бойком. З його ініціативи змінили в цій машині вал і робочі органи, він підібрав матеріал і розробив конструювання. Тому я маю, ким пишатися. І тепер є студенти, які мають хист до цього й бажання, але навчання в онлайні, на жаль, не дає повної можливості», — зауважує винахідник.
А ще каже, що для вдалого винаходу найголовніше — бажання покращити процеси, на яких добре знаєшся. До початку наукової діяльності Ігор Стадник пройшов чималий шлях, тож мав досвід роботи на хлібопекарських підприємствах, знав, як все влаштовано. Після восьмирічки закінчив Кам’янець-Подільський технікум харчової промисловості. Потім був Київський технологічний інститут харчової промисловості. Почав роботу на хлібозаводі налагоджувальником, завершив — головним інженером. Став заступником генерального директора Тернопільського хлібооб’єднання. Разом з командою однодумців бралися за запуск хлібозаводів, проводили реконструкцію тих, які вже працювали. Згодом очолив одне зі збиткових підприємств і довів, що воно може бути успішним. Отримав запрошення долучитися до колективу викладачів харчової кафедри Тернопільського технічного університету. Вступив у аспірантуру, захистив кандидатську, а потім — і докторську дисертації. Нині Ігор Стадник працює професором на кафедрі. Отримав почесне звання заслуженого винахідника України.
Авторка: Світлана Шевчук, фото з архіву Ігоря Стадника
Читайте також: Українка готує сухі обіди для ЗСУ в Польщі.