Українка Ярослава Литвин налагодила ланцюжок допомоги Збройним силам України з Польщі. Жінка переїхала до Вроцлава майже три роки тому. І оскільки з дитинства любить готувати та вигадувати нові рецепти, взялась допомагати бійцям саме в цьому напрямі — готує для них сухі обіди. Навіть більше: придумує страви сама. В її авторському арсеналі — супи, борщі, каші, солодкі батончики, цільнозернові хлібці. Так з’явився проєкт волонтерки «Несамовита кухня», який тепер реалізовують у Польщі та Україні.
«Кулінарія — моє хобі з дитинства. Ще коли я була мала, мені страшенно подобалось усе змішувати. На дачі це було просто безкінечне полотно для творчості. Якось я там варила суп з огірками та трояндовими пелюстками. А «жертвою» моїх експериментів була бабуся. Вона їла, але завжди говорила, що все дуже смачно. І мене ніколи за ці експерименти не сварили. Якось дорослі пішли з дому. А я два чи три кілограми полуниці потовкла й змішала з борошном. Воно було несмачне, я зіпсувала всю полуницю, але мене не сварили», — сміється волонтерка.
Коли почалась повномасштабна війна, Ярослава зрозуміла, що її знань і досвіду вистачає, аби почати готувати сухі обіди. Тепер впевнена: то була магія. Бо події вишикувались настільки послідовним ланцюжком, що все склалось ніби само собою. А ще їй надзвичайно поталанило з однодумцями.
«Коли написала про свою ідею готувати сухі страви у фейсбуці, мені написала Анна Кравець із села Чупринка Білоцерківського району Київщини. І розповіла: у той же вечір їй така сама думка прийшла в голову. Ми перекинулись буквально кількома фразами й зрозуміли, що одного поля ягоди. Вона такий самий домашній «кухонний алхімік», як і я. Ми з нею скооперувалися й розпочали готувати. Потім стали доєднуватись й інші волонтери», — розповідає українка.
У жінок повірили передовсім друзі, вони й стали першими спонсорами, які давали кошти на закупівлю інгредієнтів. Потім грошима стали допомагати й підписники Ярослави у фейсбуку. Волонтери нічого з виготовленого не продають і українка зізнається, що інколи з коштами буває дуже скрутно — здається, що більше не вийде нічого приготувати. Однак потім знаходяться люди, які перераховують гроші, і вони продовжують.
«Зараз нас багато працює. Є команда в Польщі та Україні. Польською гілкою опікуюсь я. Купую продукти в Польщі, але надсилають і з України. Сухофрукти, наприклад, дешевші тут», — зауважує жінка.
Логістика страв
Ярослава зізнається, що організувати доставлення сухих страв з Польщі до України спочатку було непросто. Однак згодом логістика вибудувалась. Польські обіди в Україну доставляють знайомі волонтерки автівками. Вони ж в Україні й відправляють «Новою поштою» посилки захисникам. В основному волонтерки працюють для бійців на передовій — саме там їхні супи, борщі, батончики найпотрібніші.
«Там у хлопців часто немає часу й можливості готувати. Для таких випадків ми робимо порційні пакетики, розраховані на одну людину. Їх можна приготувати навіть у виняткових ситуаціях: нагріти на окопних свічках трішки води й залити сухий суп чи борщ. Виходить трохи більше пів літра нормальної гарячої їжі», — розповідає Ярослава.
Від борщу до десерту
Меню «Несамовитої кухні» — дуже різноманітне. Є сезонні страви. Наприклад, польський літній суп ботвінка з великою кількістю зелені та кислуватий на смак.
«За смаком він нагадує український зелений борщ з бурячком. Кислота в ньому досягається завдяки лимонному соку. Подається зі сметаною. Тому ми додаємо до упаковки окремо лимонний сік у стіку, а замість сметани — майонез», — описує волонтерка.
Також волонтери розгорнули виробництво горохового супу з грибами зі справжньою засмажкою. Вона готується разом з лисичками, потім висушується й додається до інших інгредієнтів в суп.
«Ми з чоловіком дуже любимо наш капусняк. Як на мене, то це найсмачніше, що є з наших супів. Якось я зварила звичайний капусняк і в нас був сухий. То чоловік сказав, що сухий смачніший. Ми для нього сушимо кислу капусту. Але вона дуже сильно неприємно пахне, — сміється волонтерка. — Просто словами не передати. Проте суха пахне водоростями. Від окропу вона максимально швидко розпускається й дуже смачна».
Є в меню волонтерок і молочна каша «ліниві вареники». Готують її з крупи кус-кус, цукру, сухого молока, сушених вишень, журавлини та ваніліну. За словами Ярослави, «це страшенно смачно» й бійці на передовій цю страву дуже полюбляють. Згодом у меню з’явились і енергобатончики.
«За основу взяли рецепт Клопотенка (Євген Клопотенко — відомий український кулінарний експерт — авт.). Там банани, мед, горіхи, сухофрукти та вівсянка. Вони також запаяні в індивідуальну упаковку, хлопці дуже їх люблять і розбирають у першу чергу — за десять хвилин уже немає», — розповідає Ярослава.
Як з’являються нові страви
Процес вигадування рецептів, запевняє Ярослава, дуже простий: пішла в супермаркет, взяла страву, наприклад, вівсянку швидкого приготування, подивилась її склад і адаптувала під себе. Або подивилась в інтернеті в інших господинь і волонтерів, спробувала, додала щось своє.
«З борщем вийшло цікаво. Як тільки я написала про свою ідею робити сухі страви для ЗСУ, мені скинули відео про коломийський борщ. Але у своєму рецепті я багато чого змінила. Наприклад, у коломийському борщі вони варять, а потім сушать картоплю. Я цей процес замінила просто на промислові картопляні пластівці. Також зменшила кількість капусти. І в коломийському борщі дівчата те все змелюють на порошок. Я не роблю так, бо для цього потрібна промислова кухня. Якщо ж ти робиш вдома — то це пил буде на всіх поверхнях», — пригадує перші кроки волонтерка.
Більшість продуктів для страв можна знайти в сухому вигляді. Наприклад, є готове сухе горохове пюре чи горохові пластівці. Та деякі запаси вони роблять самостійно, наприклад, сушать картоплю. Готують здебільшого на домашній кухні. Одна волонтерка може зробити 50–100 порцій супів на день. Втім, скільки всього порцій сухих страв вони приготували, Ярослава точно не знає — немає часу порахувати.
«Я розумію, що якби я це робила — звітувала — то більше людей мені б довіряли. Але настільки інтенсивні масштаби, що просто не встигаєш сісти й це все порахувати. Насправді це нікому й не важливо. Я вірю волонтерам, яким передаю, вони вірять мені. Але думаю, що ми з командою вже перейшли за 15 тисяч порцій», — каже волонтерка.
Читайте також: Багатодітна киянка виготовила понад пів тисячі окопних свічок.
Авторка: Тамара Тисячна, фото з фейсбук-сторінки Ярослави Литвин