«Я відкриваю пенсійну справу і читаю її, як роман», – заступниця ГУ ПФУ у Київській області Галина Колошмай

Понад 20 років свого життя заступниця керівника головного управління Пенсійного фонду у Київській області Галина Колошмай пропрацювала у пенсійній сфері. До того – в органах соцзахисту, де також курувала напрямок призначення пенсій. У червні Галина Володимирівна відсвяткувала 60-річний ювілей. «Пенсійному кур’єру» вона розповіла про особливості роботи в пенсійній службі, чому залишилась у цій сфері та про що варто пам’ятати, працюючи з людьми.

Галино Володимирівно як Ви потрапили до Пенсійного фонду і чому залишились?

До початку 2000-х років я працювала в органах соцзахисту. Саме вони відповідали за нарахування та призначення пенсії, а зовсім не Пенсійний фонд, як зараз. Тоді пенсійна служба лише збирала та виплачувала кошти пенсіонерам. Я працювала на той час  заступником начальника управління соціального захисту населення Подільського району та курувала саме призначення пенсій. Пенсіонерів було багато, але майже кожного ми вже знали в обличчя

У 2001 році відбулась реорганізація органів соціального захисту населення. Їх функції були роз’єднані, а саме призначення і перерахунок пенсій переходили до компетенції Пенсійного фонду. Тоді я і весь мій колектив прийняли одноголосне рішення переходити за своїми пенсійними справами та пенсіонерами до Пенсійного фонду. Загалом 17 працівників в один день перейшли до нового органу Подільського районного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, де я обійняла посаду заступника начальника районного управління – начальника відділу призначення пенсій.

Чи була у мене колись думка про зміну професії? Можливо це прозвучить фантастично, але ні, навіть думка ніколи не закрадалась покинути сферу соціального захисту. Я дуже любила і люблю свою роботу.

Які особливості вашої роботи? Якими навиками, рисами характеру, на Вашу думку, треба володіти, щоб працювати на державній службі загалом і в пенсійній системі зокрема?

Працювати в системі Пенсійного фонду повинен той, хто любить, без перебільшення, людей. Тому що контингент у нас такий, який пройшов певний відлік життя і нам, мабуть, є чому у них повчитись. Повчитись  мудрості, перейнятись історією, яку вони пройшли. Відноситись з трепетом, з розумінням, повагою. Уміти вислухати, бути не лише професіоналом справи, а потрібно бути і психологом, і лікарем, і матір’ю, і батьком, і другом. А ще хороший державний службовець – той, хто постійно навчається, адже як тільки ти припинив свій розвиток, так і перестав бути професіоналом.

Як правило, до Пенсійного фонду звертаються літні люди з проблемами: одному, на його погляд, неправильно нарахували пенсію, іншому не врахували роки або додаткові офіційно оформлені підробітки. Всі ці негаразди нерідко нервують відвідувачів, особливо коли їхні претензії безпідставні, не мають належного юридичного підґрунтя. І починається роздратований тон, навіть образи. А ти, працівник державної установи, представник держави, мусиш терпіти, бути ввічливим, чемним, маєш посміхатися і заспокоїти людину, терпляче пояснити, в чому вона не права, або яких документів не вистачає, щоб позитивно вирішити її проблему. І байдуже, що тебе саму після спілкування з деякими відвідувачами колотить і ти тихцем п’єш заспокійливе. Зате всі біди забуваються, коли чиясь проблема вирішується позитивно і бачиш в очах бабусі чи дідуся радість, чуєш слова подяки.

Які спогади про роки, проведені у пенсійній службі, зараз переважають найбільше? Які уроки з тих ситуацій Ви для себе винесли?  

Найбільше спогадів пов’язано саме з відвідувачами. Я, наприклад, не бачачи людину, відкривала пенсійну справу і читала її, як роман. Там було все життя людини до того часу, як прийшов пенсійний вік. Це наскільки захоплююче, і настільки індивідуально: кар’єрні зміни, що призводили інколи й до зміни місця проживання, нагороди. Інколи перехоплювало подих від думки, що ця людина пережила.

Одна з таких історій пов’язана з дідусем Афанасієм Івановичем. Ще молодим хлопцем в часи Другої Світової Війни його вивезений з рідного Києва до Німеччини на примусові роботи. Після повернення, у 16 років, його направили на підземні роботи до Луганщини. Згодом Афанасій Іванович все ж повернувся до Києва, де й доживав свої роки. Але доля нас звела саме під час особистого прийому в Пенсійному фонді, оскільки під час призначення пенсії спеціалісти витребовували підтверджуючу довідку про роботу під землею в 16 років, аби призначити пенсію саме на пільгових умовах. Тоді мій дозвіл про взяття за основу запису в трудовій книжці дозволив значно збільшити розмір пенсії Афанасія Івановича. Перейнявшись його історією та допомігши пенсіонеру, зустріч переросла в багаторічну дружбу. І навіть після смерті пана Афанасія доньки нерідко телефонують, аби вже в мене запитати про стан здоров’я та настрій.

Дуже зворушлива історія. Але були ж, мабуть, і сумні випадки

Звісно. Неодноразово доводилося проживати і якісь кризові, навіть панічні ситуації. Я людина чуттєва, кожну таку подію приймаю близько до серця. Якщо людина приходила зі скаргою на мого фахівця, я хотіла допомогти в першу чергу людині. І, звичайно було болісно, коли питання вирішувалось не на користь пенсіонера. Звичайно, звинувачення летіли на адресу керівництва Пенсійного фонду і мені, як керівнику, було дуже тяжко сприймати ті звинувачення, особливо, коли ти дійсно намагався допомогти.

Інколи хотілося крізь землю провалитись від відчаю. Адже серед таких пенсіонерів були ті, які все життя працювали і для призначення пенсії не вистачало лічених днів, або навіть одного дня. І тоді ти себе картаєш за те, що не зміг допомогти. Зараз є можливість докупити страховий стаж, але раніше такого не було і то було справжнє горе. Коли перед тобою сидить справжній трудяга, а тобі доводиться розводити руками… Саме  такі події викарбувались найбільше.

Пам’ятаю, як з колегами ходили на перевірки до пенсіонерів, бачили в яких умовах жили наші підопічні. Бабусі, які порпалися у смітниках і ти би все віддав, аби їм допомогти. Одній з пенсіонерок нам свого часу вдалося підвищити розмір пенсії всього на пару гривень, проте вдячності не було меж. Одного разу вона зайшла в мій кабінет з маленьким клуночком. Виявилось, в газеті вона принесла нам на обід щойно спечених млинців. Тоді ми всім відділом плакали. Ми тоді ще довго до неї з гостинцями бігали.

Ви працювали за різних періодів і влади. Чим вони запам’яталась? Адже змінювались десятиліття, уклад життя.

Дійсно, зміни фантастичні. Наприклад, до нашої незалежності для призначення пенсії потрібні були лише рахівниця та довідка про заробітну плату. Далі фахівець соцзахисту все прораховував, обираючи найкращий період для пенсіонера з його професійного життя. Пенсійна книжка виписувалась вручну. З моменту Незалежності України стались кардинальні зміни: як я уже згадувала, відбулась реорганізація органів соцзахисту, пенсію стали призначати не за трудовий, а страховий стаж. З’явились електронні сервіси, завдяки яким пенсію можна тепер призначити в будь-якому куточку України. А документи подати не виходячи з дому через портал електронних послуг ПФУ.  Реалії сьогодення показують, що ми на крок попереду навіть від деяких інших органів влади. Завдяки чому ми в період воєнного стану змогли організувати своєчасне фінансування пенсій. Ні на день Пенсійний фонд не припинив  свою діяльність. І це все завдячуючи стрімкому розвитку та цифровізації процесів.

З чого починається Ваш робочий день і чим закінчується? Ви самі оцінюєте свою роботу? І якщо так, то яку оцінку ставите?

Щодня в моїй голові так багато думок, що зі мною цілодобово під рукою органайзер, куди я вношу записи про те, що потрібно зробити і що вже зроблено. Щодо оцінки діяльності, то сама я ніколи не складала про себе оцінку. Оцінка моєї діяльності – мої вихованці, мої підлеглі, якими я надзвичайно пишаюсь. В них я вкладала всі ті знання, які допомогли їм рухатись по кар’єрній сходинці різних органів влади. Адже мої вихованці затребувані в  сфері діяльності. Це і є найвища для мене оцінка.

Газета «Пенсійний кур’єр» №24 (994) від 17 червня 2022 року

Читайте також інтерв’ю з очільницею пенсійної служби Львівщини, яка дає відповіді на актуальні пенсійні питання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Схожі новини