Ольга Рясна із села Землянки Глобинської громади, що на Полтавщині, за професією вчителька початкових класів. Дванадцять років тому зайнялася виноградарством. Тепер має 120 кущів винограду, а також достатньо знань, умінь і досвіду, аби поділитися з читачами «Пенсійного кур’єра» порадами, що варто зробити на винограднику восени.
Разом з учителюванням Ольга Рясна займається чималим господарством. Молочну продукцію часто возила на базар. Одного разу під час такої поїздки побачила в продажу виноград. Він був дуже різний на вигляд і смак. Жінка відразу ж придбала кілька саджанців
«Я не запитала, як садити, тож викопала ямку на один заступ. Перший час не мала уявлення, що за рослиною потрібен особливий догляд. Минуло досить багато часу, доки я почала вчитися правильно вирощувати виноград. На подвір’ї місця вже не було – перейшла на город. Мій батько не розумів, що відбувається, казав, що не буде, де картоплю садити. Сусіди тихенько насміхалися, бо всі бачили, що я працюю біля винограду, але ж результат можна побачити лише на третій рік. От коли вже я принесла перше достигле гроно – тоді батько втішився, запишався мною», – згадує Ольга.
Вона на той час була єдиною жінкою в районі, яка займалася виноградарством. Наразі ж у її винограднику 80 різних сортів «сонячної ягоди».
Пізніша підготовка до зимівлі
Жінка зауважує, що нинішнього року всі процеси на винограднику йдуть із запізненням щонайменше на три тижні. Отож підготовка до укриття на зимівлю також посунеться в часі.
«Доки на лозі є грона – вона працює на ягоду, а не на себе. А щоб добре перезимувати, лоза повинна визріти. Тому ми не чіпаємо кущ, доки з нього не опаде все листя. Лише тоді проводимо обрізку», – каже виноградарка.
Господиня обрізає свої кущі, залишаючи сучок заміщення. Саме з нього наступного року вона виростить лозу для плодоношення й наступної заміни. А лозу, яка цьогоріч виросла з такого сучка, обрізає на 12 вічок – наступного року за хороших умов вони дадуть 12 пагонів. На кожному виросте гроно винограду. Лозу, яка плодоносила цьогоріч, жінка обрізає повністю.
Після обрізки Ольга радить обробити виноградну лозу від хвороб п’ятивідсотковим розчином мідного або залізного купоросу. Ці засоби слід чергувати: якщо восени використовували залізний купорос, то навесні варто провести обробку мідним. Для такої процедури обирають день з теплою сухою погодою, щоб лоза встигла просохнути. Під час обробки не забувають про ґрунт під кущами.
«Зазвичай після 20 вересня я розпочинаю вологозарядний полив виноградних кущів. Виливаю щонайменше по три відра раз на два тижні. Загалом кожен кущ отримує по 100-150 літрів води. У цей час виноградна лоза ще жива й зможе набрати собі вологи через коріння, щоб добре перезимувати. І водночас вода захистить коріння від вимерзання. Але цього року багато поливати не буду – дуже дощова осінь. Якщо виноградарі під час саджання кущів встановлювали дренажні труби, то їх потрібно на зиму обов’язково закривати, аби холодне повітря не дійшло до коренів», – розповідає Ольга.
Вкриває мішковиною
Обрізані лози жінка пригинає до землі й пришпилює саморобними скобами, але вкриває не відразу. Так лоза лежить на землі до стабільних денних заморозків, загартовується. За словами жінки, є багато способів укрити виноград на зиму. Дуже добре укривати землею. Хтось рекомендує – хвоєю.
«Кажуть, так і провітрювання відбувається, водночас від морозів захищена і гризуни не люблять. Але хвоя підкислює ґрунт, що не до вподоби винограду. Пробувала укривати соломою – теж хороший матеріал, але зверху її треба чимось накривати, щоб не розвіювалася. Через солому може вода потрапляти, та ще й миші в соломі заводяться. Для себе найкращим варіантом обрала мішковину. Використовую бігбеги, у яких фермери купують добрива. Вони достатньо великі, я їх розрізаю, накриваю лозу двошарово, прикладаю з боків цеглою або шифером. Біле полотно не так притягує сонце, тому не ризикую, що лоза «прокинеться» раніше терміну. До того ж навесні можна буде привідкрити для провітрювання», – ділиться господиня.
З обрізаної лози готують живці – виноградарі називають їх чубуками. Ольга нарізає лозу на відрізки – кожен на шість бруньок у довжину. Зв’язує в пучечки, обов’язково чіпляє бирки з назвами й зберігає в погребі: кладе на землю й присипає вологим піском або тирсою.
«Кінець січня-початок лютого – час, аби витягувати нарізаний матеріал. Обрізаю по одному сантиметру з країв та роблю чубуки на три вічка. З верхньої бруньки піде паросток, середня – запасна, а нижню – вирізаю. Ще знизу роблю ножем канавки, аби там активніше проростало коріння. Потім їх можна замотати в мокру ганчірку і покласти, наприклад, на верхні шафки кухні – скоро з’явиться коріння. Виноградарі, які вирощують багато живців, саджають їх у ґрунт під чорну плівку, яка притягує тепло. У таких вологих і теплих умовах також скоро з’являється коріння. Перед укоріненням можна замочити в засобах для стимуляції цього процесу», – розказує Ольга.
Вона додає, що садити виноград можна і навесні, і восени. Жінка віддає перевагу саджанцям з відкритою кореневою системою. Каже, що вони приймаються краще, ніж ті, які продаються із закритою кореневою – у стаканах, обрізаних пластикових пляшках чи інших ємностях.
Читайте також: Багатодітна киянка виготовила понад пів тисячі окопних свічок.
Авторка: Світлана Шевчук, фото з архуву Ольги Рясної