«Пенсійний кур’єр» та Український ветеранський фонд продовжують спільний проєкт «Життя в тилу», де ми розповідаємо, як бійці та їхні рідні повертаються до звичайного життя поза лінією фронту.
Сьогоднішня розповідь — про роботу гарячої лінії кризової допомоги та підтримки, яку фонд запустив у червні цього року. Лінія для кризової допомоги ветеранам та членам їхніх сімей працює цілодобово за номером:
0–800–33–20–29.
«Пенсійний кур’єр» поспілкувався з керівницею проєкту Катериною Тесленко. Ця молода дівчина свого часу здобула освіту культуролога в Києві. Потім навчалася в Китаї та США, де стала фахівцем з міжнародного бізнесу. Але працювати й жити в Штатах їй не сподобалося. Коли повернулася до України, їй пропонували працювати у фінансових відділах міжнародних компаній.
«Однак я хотіла зробити щось корисне для війська, і тому пішла служити», — розповідає Катерина.
Контракт зі Збройними силами закінчився на початку лютого й майже одразу вона потрапила на роботу до Українського ветеранського фонду. Усе сталося напередодні повномасштабного вторгнення рф в Україну.
Робота цілодобово
Зараз на гарячій лінії працює 12 фахівців‑операторів, один головний психолог і три супервізори.
«Супервізори — це, так би мовити, психологи психологів. Фахівці також вигорають. Ми одразу зрозуміли, що для психологів треба буде забезпечити підтримку, щоб вони були у формі та могли ефективно допомагати», — пояснює керівниця проєкту.
Спочатку психологи працювали десять годин на день, а зараз лінія працює цілодобово сім днів на тиждень. Тобто фахівці чергують вночі, щоб приймати дзвінки.
«Наша цільова аудиторія — це ветерани, їхні рідні та близькі. Звісно, нам і цивільні телефонують. Насправді будь-хто може подзвонити. Ми як лікар, котрий не може відмовити пацієнту. Бували випадки, коли до нас на гарячу лінію дзвонили військові психологи, які самі потребували психологічної підтримки», — каже Катерина.
За чотири місяці фахівці гарячої лінії надали понад дві тисячі повноцінних консультацій. Насправді дзвінків надходить значно більше, але не всі вони «за адресою». Тоді людей перенаправляють до інших інстанцій, радять, куди треба звертатися.
Проєкт «Гаряча лінія кризової підтримки» став можливим завдяки програмі «Українського фонду швидкого реагування», що втілює IREX за підтримки Державного департаменту США (IREX — Рада міжнародних наукових досліджень та обмінів).
«Ми спеціалізуємося саме на кризовій підтримці. Є перша медична допомога, а наша лінія — перша кризова допомога. Акцент — на емоційних моментах. Чим швидше ми в цей час допоможемо людині, тим легше потім у неї буде проходити реабілітація», — розповідає очільниця проєкту.
За словами Катерини Тесленко, вони рівнялися у своїй роботі, серед інших, на Lifeline Ukraine — національну професійну лінію з питань профілактики самогубств та підтримки психічного здоров’я.
Суворий відбір фахівців
Відбір психологів на гарячу лінію фонду проходив у три етапи. По-перше, фахівці надсилали резюме, де обов’язково вказували, що мають вищу професійну психологічну освіту. Потім проходили співбесіди з головним психологом. І на третьому етапі відбувалася перевірка на сумісність, людські та командні якості.
«Раніше психологи переважно стикалися з цивільним життям. Але зараз ми опинилися в ситуації, коли всі потерпають від військових дій. Тому був дуже важливий момент професійності, щоб команда підтримувала одне одного», — ділиться своїми переживаннями Катерина.
Окрім цього, на початковому етапі зібрана команда проходила двотижневе навчання.
«Зараз у нас усі психологи універсальні. Зазвичай у психології обирається певний напрям. А коли працюєш на гарячій лінії, не знаєш, хто й з якими історіями зателефонує. Раніше з випадками впливу військових дій на бійців працювали військові психологи. Але ми опинилися в такій ситуації, коли вся країна під військовим діями, тому ми додатково робили акцент на навчанні від військових психологів», — ділиться досвідом організаторка.
До речі, серед психологів гарячої лінії працює ветеран. Він брав участь у війні в період з 2014 по 2015 роки. Після демобілізації здобув освіту психолога.
Звертаються родичі бійців
Дуже часто телефонують родичі ветеранів, в яких чоловік або жінка знаходяться на фронті, або хтось з членів сім’ї в полоні чи загинув. Також телефонують і самі ветерани: і ті, хто був у 2014– 2016 роках в АТО, і хто воює зараз, перебувають на ротації чи знаходять якусь паузу в службі й телефонують.
«Іноді так стається, що людина повернулася з фронту й перебуває у важкому психологічному стані, але цього не визнає. Тоді телефонують їхні родичі. Наприклад, жінка може зателефонувати, що її чоловік повернувся й має проблеми з алкоголем. Людина часто запитує, як себе правильно поводити й що робити», — розповідає керівниця гарячої лінії.
На гарячій лінії вже є й постійні клієнти.
«Ми не займаємося терапією. Але є, як ми їх називаємо, «постійні додзвонювачі». У таких людей бувають серйозні проблеми. Вони можуть й п’ять разів на день подзвонити», — додає Катерина.
Інколи психологам жаліються не на психологічні проблеми, а, наприклад, соціальні, бо не можуть отримати обіцяну від держави допомогу. Запитують, куди звернутись, що робити, коли щось не доплачують. Фахівці фонду знають, куди правильно перенаправити, можуть навіть підказати, як заповнити певні документи.
«Люди шоковані, що вони можуть подзвонити, і їх вислухають та підтримають», — каже Катерина Тесленко.
Водночас вона додає, що психологічних проблем, криз, стресу в нашому суспільстві було б менше, якби люди не боялися звертатися до фахівців, щоб їм вчасно діагностували проблеми та допомагали з їх вирішенням.
«Ми ще маємо працювати над культурою звернення до психологів. Люди бояться, вони ще не привчені, що можна працювати з психологами й отримувати допомогу, що сприяє полегшенню», — зауважує наша співрозмовниця.
Катерина зазначає, що українське суспільство має бути готовим до повернення ветеранів у мирне життя.
«У нас буде країна ветеранів. І ми зараз на етапі вибудовування системи їх підтримки. Вважаю, що це дуже важливо. Ми маємо допомогти ветеранам влитися в цивільне життя. Адже бути ветераном — це мати неоціненний досвід. Коли ми переможемо в цій війні та розпочнеться перехідний етап після завершення війни, то всі ветерани мають стати успішними, здоровими та реалізованими людьми. І, зокрема, Український ветеранський фонд має їм у цьому допомогти», — підсумовує Катерина Тесленко.
Газета «Пенсіний кур’єр» №41 (1011) від 12 жовтня 2022 року
Автор: Сергій Коробкін
Читайте також: Харків’янка отримала допомогу від Ветеранського фонду на відновлення сімейного бізнесу
Фото з архіву Катерини Тесленко