Українські захисники й захисниці хоробро боронять країну на лінії фронту, однак у тилу часто допомога потрібна як їм самим, так і їхнім сім’ям. Аби влитись знову в соціум, знайти себе, продовжити свою справу, необхідна як психологічна, так і матеріальна підтримка. Таку підтримку бійці та їхні рідні можуть отримати в Українському ветеранському фонді – для них діє низка програм.
Соціальна інформаційна платформа, газета «Пенсійний кур’єр» та Український ветеранський фонд розпочинають спільний проєкт «Життя в тилу». У ньому ми розповідатимемо, як продовжують або відроджують бізнес рідні, поки чоловіки воюють, як самі бійці повертаються до звичайного життя.
Сьогодні наша розповідь про харків’янку Наталію Середу, яка отримала від Ветеранського фонду 20 тис. грн мікрофінансової допомоги на відшкодування бізнесу, що постраждав після 24 лютого.
Наталія – дружина учасника бойових дій, її чоловік кадровий військовий. У Збройних силах України він з 17 років і наразі дослужився до полковника. З 2014 року брав участь в АТО і зараз також знаходиться на фронті.
Родина родом з Харкова. У 2016 році відкрили власну справу – майстерню з ремонту автомобільних дисків.
«Організували бізнес разом з чоловіком. Ідея більшою мірою була його. Але я все життя працювала в машинобудівному секторі. Спочатку в Українській промислово-енергетичній компанії, а потім – на Харківському тракторному заводі. Отже, я завжди пов’язана з тракторами, запчастинами, тема мені недалека», – розповідає Наталія.
За освітою жінка економіст, маркетолог. До відкриття власної справи займалася маркетингом і рекламою. Проте з часом навчилася працювати безпосередньо з обладнанням, ремонтувати автомобільні диски власними руками.
«Усі думають, якщо дівчина займається автотематикою, то її має бути на 50 кг більше», – жартує тендітна Наталія, яка, на перший погляд, зовсім не асоціюється з ремонтником. Проте вона займається не лише адміністративною роботою, але й сама може стати до верстата.
«Працівників навчаю я особисто. Неможливо якісно керувати бізнесом, якщо не розумієш процес виробництва», – додає жінка.
Одну з філій розбомбило
До війни в подружжя діяло дві філії, де працювало сім людей. Другу філію відкрили у 2019 році. Першу майстерню, за словами Наталії, «трохи побомбили» й вона зараз не працює. Щоб її відновити, треба вкласти 200 тис. грн. Поки такої можливості немає. Але другу філію планують відновлювати – вона постраждала менше. Гроші від Ветеранського фонду отримали саме на відшкодування й відновлення філії, закупили фарби та лаки.
«Дякую Ветеранському фонду. Я дізналася про нього десь в інтернеті в якійсь статті – просто пройшла за посиланням і думаю: а раптом? І, знаєте, вийшло. Це, напевно, перша матеріальна допомога, яку я отримала за все життя. Зазвичай тільки розраховуєш сам на себе. А тут так було приємно. Спасибі їм величезне», – щиро каже дружина ветерана.
Вона намагалася оформити заявку й прикріпити необхідні документи через телефон. Це вийшло не одразу, але з фонду передзвонили та підказали, як зробити правильно. Гроші надійшли вже за тиждень.
«Просто підклала документи, які були в списку. Там усі члени сімей ветеранів отримують допомогу, якщо коректно подали заявку та необхідні документи. Без жодних умов», – каже підприємиця.
Мріє повернутись до Харкова
Зараз Наталія разом з мамою тимчасово проживають у Києві. Виїхали з Харкова в перший день війни. Спочатку майже на три місяці потрапили за кордон до Польщі, але потім, у середині травня, повернулися до України й залишилися в Києві.
«У Харкові ми жили на Північній Салтівці (якщо ви чули, що там сталося). Квартира в нас без вікон. Там валяються уламки від «Градів». І нашу робочу автівку розбомбили», – жаліється харків’янка.
Про плани на майбутнє Наталія розповідає з обережним оптимізмом. Каже, що спочатку були думки перевезти все до Києва, але бізнес специфічний і важке обладнання перевозити дуже дорого.
«Мене лякає, коли всі їдуть. І взагалі хотілося б продовжити жити й працювати у Харкові. Так, можна всім виїхати, а хто ж тоді залишиться і відновлюватиме країну? Трохи лячно, звичайно. Поки що в планах відновити все, що було до війни. Хоча б вийти на той рівень, що був. Ми сміємось з чоловіком – говоримо, що оптимісти, напевно. Подивимося», – підсумовує наша співрозмовниця.
Програма мікрофінансування бізнесу ветеранів та членів їхніх родин продовжує діяти. Вона розрахована на 500 аплікантів. Максимальна сума відшкодування — 20 тисяч гривень на одну заявку. Усього на програму виділено 10 мільйонів гривень. Детальніше про програму можна дізнатись на сайті Українського ветеранського фонду
Сергій Коробкін
Нагадаємо, у Бучі 52 родини військовослужбовців отримали нові квартири