«Банк речей» і «Банк житла», клуби вивчення української та англійської мов, правова й психологічна допомога — це лише деякі ініціативи, які реалізовують у гуманітарному хабі «Мурашник» у Хмільнику на Вінниччині. Про те, як виникають ідеї, де знаходять ресурси та як інтегрують вимушено переміщених осіб у громаду, розповів голова ради громадської організації «Право», яка координує цей проєкт, Віталій Дорох.
З початку повномасштабного вторгнення громадська організація «Право», яка з 2005 року працює в Хмільницькій громаді, не могла залишатися осторонь нагальних проблем. Тому відразу до своєї діяльності додали роботу з вимушено переміщеними людьми.
«Для того, щоб працювати з людьми, десь їх збирати, проводити заходи, потрібне було місце. Ми орендували підвальне приміщення. І це його перевага, бо під час повітряних тривог ми можемо там проводити заходи. Ініціативи з’являлися поступово, залежно від потреб. Так почали діяти «Банк речей» і «Банк житла», — згадує Віталій.
«Банк речей»
У «Мурашнику» створили місце, куди люди можуть приносити різні речі. «Насправді потреба є в усьому. Починаючи від жіночого, чоловічого, дитячого одягу та взуття, посуду, до меблів. Завжди знаходяться люди, яким це потрібно. Декому за запитом передаємо. Інколи й ті, хто приїхали до нашої громади, приносять речі. Наприклад, дитина виросла з одягу, але він у хорошому стані й може ще комусь прислужитися», — розповідає активіст.
Він додає, що нині в «Банку речей» на волонтерських засадах працюють п’ятеро осіб. Серед них тільки одна місцева людина, а четверо приїхали після 24 лютого. Це один з елементів їхньої інтеграції в громаду.
«Банк житла»
Уже наприкінці травня 2022 року в Хмільницькій громаді налічувалося понад шість тисяч внутрішньо переміщених осіб. Усі вони потребували насамперед житла.
«Частина з них оселилася в житлі, наданому владою, частина — в оселях, за які платять роботодавці чи гуманітарні організації, а хтось шукає помешкання самотужки. Ми намагалися допомагати з поселенням. Тепер зіткнулися з проблемою. Потреба в житлі є, і це не означає, що воно обов’язково має бути безкоштовним. Люди часто готові заплатити. Але пропозиції в громади вже дуже мінімальні. Ми намагаємося знайти й познайомити потенційного орендаря з орендодавцем», — уточнює Віталій.
«Сади перемоги»
Багато людей, які приїхали в Хмільницьку громаду, можуть користуватися з дозволу господарів невеликими земельними ділянками, адже місцевість переважно сільська.
«Людям, які живуть у сільській хаті й не проти обробляти город, ми вирішили допомогти виростити власний урожай овочів. Навесні ми своїми силами висіяли та виростили розсаду помідорів і капусти. Просто з колегами купили насіння й вдома вирощували. До слова, у 2022 році розсада на базарі була досить дорога. Ми підрахували, що якби вирішили продати свої рослини, то виручили б понад 20 тисяч гривень», — каже керівник організації.
Протягом двох тижнів, починаючи з кінця травня, волонтери роздавали розсаду охочим. Понад 100 родин отримали розсаду низькорослих і високорослих томатів, а також ранньої та пізньої капусти.
«Чимало людей вперше отримали такий досвід, адже до цього ніколи не вирощували овочів. Вони дуже раділи, коли вдалося зібрати урожай, вирощений власними руками. Я не знаю, чи в усіх це вийшло. Хоча ми й підбирали рослини не надто вибагливі, але все ж вони потребували догляду, оброблення від хвороб і шкідників. Але люди запитують, чи будемо ми й цього року роздавати розсаду — значить, результат є», — зауважує Віталій.
Кіно, виставки, презентації
Генератор, який вдалося придбати організації, дозволяє планувати активності, практично не зважаючи на графіки відключення електроенергії. За підтримки міжнародних донорських організацій також придбали мультимедійну дошку й акустичні системи. Це допомагає проводити заходи для дітей і дорослих.
Протягом грудня щодня відбувалися безкоштовні сеанси документального кіно про права людини в рамках XIX Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA-2022. Кожен показ закінчувався обговоренням.
Популярністю серед містян користувалася фотовиставка «Нескорений Херсон». Автор робіт — херсонський фотограф, фотокореспондент медіаплатформи «Вгору» Олександр Корняков. Він приїхав на відкриття заходу та розповів про історію окремих фотографій, які зробив у різний час окупації Херсона.
У перші дні січня в «Мурашнику» відбулася презентація книги Дмитра Чекалкіна «Людський фактор». Охочих поспілкуватися з автором і поговорити на філософську тему гуманізму та людяності було чимало.
Мовні клуби та медіаграмотність
«Починаючи з листопада, у «Мурашнику» діє «Український розмовний клуб». Ми його організували на прохання наших відвідувачів, які після повномасштабного вторгнення росії вирішили перейти з російської мови на українську. Для цього потрібна практика. Саме тому ми щосуботи збираємося, щоб спілкуватись, грати настільні ігри, дивитись фільми, читати книги, слухати пісні — тобто максимально занурюватись в українську мову», — каже Віталій Дорох.
Він додає, що паралельно працює й «Англійський клуб». Це хороша можливість і для місцевих жителів, і для тих, хто евакуювався в громаду та вже має базовий рівень володіння іноземною мовою, вдосконалити розмовну англійську.
Зважаючи на постійні інформаційні атаки російської пропаганди в соцмережах, у «Мурашнику» також вчать перевіряти інформацію. З цією метою організували цикл тренінгів «Медіаграмотність для громад. Як не стати жертвою маніпуляцій».
Самозахист і психологічна підтримка
Традиційними для користувачів послуг «Мурашника» стали тренінги. За словами Віталія Дороха, нині найбільший попит мають два: із самозахисту та психологічної підтримки.
«У нас проводяться навчання для жінок і дівчат, під час яких вони можуть освоїти прості фізичні прийоми самозахисту. А також дізнатися, як за допомогою голосу та спеціальних технік знизити ризик насилля проти себе. Тренерка також навчає інструментів, які допомагають швидше зреагувати в ситуації небезпеки», — каже він.
У гуманітарному хабі також можна отримати психологічну допомогу: тут працює група психологічної взаємопідтримки й самодопомоги для внутрішньо переміщених осіб.
Заходи для дітей і підлітків
«Для наймолодших ми також проводимо заходи. Наприклад, був майстер-клас для дітей «Ліплення з тіста». До речі, наймолодшій учасниці — лише чотири рочки. Під час іншого заходу «Зроби собі подарунок» навчали розмальовувати екоторбинки. Вони стали гарним подарунком собі, зробленим власними руками. Долучилися також і старші діти. Для підлітків і молоді ми ще провели квест «Моя громада». І місцевим, і тим, хто приїхав до нас, було цікаво досліджували Хмільницьку громаду, її населені пункти, історичні, цікаві й корисні місця», — наголошує Віталій.
Він додає, що всі заходи організовують таким чином, щоб вимушено переміщені особи могли знайомитися, спілкуватися та налагоджувати дружні стосунки з місцевими жителями. Аби вони відчували, що Україна — єдина, а українці не можуть ділитися за місцем проживання. Кожен заслуговує на прийняття й розуміння, на допомогу й спілкування на рівних.
Читайте також: На фронті кухар-блогер тиждень збирав продукти на новорічне олів’є для бійців
Фото: з архіву Віталія Дороха
Авторка: Світлана Шевчук