Криза в країні позначається на ринку праці й таке явище як ейджизм загострилося. На цьому наголошує кар’єрна консультантка, експертка ринку праці Тетяна Пашкіна.
фото з фейсбук-сторінки Тетяни Пашкіної
«У нас деякий період ринок належав роботодавцеві. І, враховуючи те, що був великий попит на роботу, звісно, люди зрілого віку могли обирати з вкрай малої кількості вакансій. І так історично склалось, що ви мусите бути або дуже затребуваним фахівцем, або дуже вузьким спеціалістом, або добре відомим серед своєї професійної спільноти, щоб не хвилюватись про зміну місця роботи», — каже фахівчиня.
Звідки упередженість
За її словами, існує культурологічна проблема, яка полягає в тому, що кожне наступне покоління є інакшим, ніж попереднє, але сприймається за його шаблонами.
«Наші мами в 50 років — це були жінки передпенсійного віку, які очікували приходу пенсії, бо там дача, онуки, закрутки тощо. Робота була більш спокійною, і відношення до неї було інакшим. І якщо взяти роботодавця, то йому немає з ким порівняти сьогоднішніх працівників середнього віку. І ця шаблонність усюди. Бо навіть якщо подивитися рекламу по телевізору, то, зображуючи сім’ю, бабуся буде в ній сивоволосою жінкою, а дідусь — сивим чоловіком. Класичні баба і дід. Хоча сьогодні бувають бабці у віці 50–55 років, які дадуть фори ще не одній молодій мамі. Але шаблонізація й стандартизація підходу приводить до ось цієї упередженості», — пояснює експертка.
Вирішують рекомендації
Саме тому в більшості випадків для зрілих фахівців справді є проблемою знайти нове місце роботи та ще й з бажаною зарплатою. І хоча не завжди зрілий фахівець дорожчий за молодь, у роботодавців іноді складається інше враження. За словами експертки, якщо людина приходить «з вулиці», то проблема з датою народження існує. Певні питання також можуть виникати з рекрутером, який молодший за кандидата на роботу. Тому найбільш дієвим у пошуку роботи вважається канал рекомендацій. Тоді довіра до людини, яка рекомендує, і професійність переважають «недолік» дати народження.
«З цього приводу я розповідаю завжди одну історію. На одній з моїх попередніх робіт головна бухгалтерка посварилася з фінансовим директором. Не те щоб сильно полаялися, але не змогли дійти спільної думки стосовно робочої ситуації. І поки бухгалтерка спускалася з другого поверху до свого кабінету на перший, то їй уже запропонували кілька місць роботи. Вона має хороший досвід, багато знайомих, чимало підтверджень власної кваліфікації й, відповідно, такого працівника всі хочуть. Вона, можливо, хотіла просто пожалітися на важкий день друзям, а вони її стали кликати на роботу», — розповідає фахівчиня.
Пишіть у соцмережах
Цілком нормальним також, каже Тетяна Пашкіна, є написати в соцмережах, наприклад, фейсбуку, що ви шукаєте роботу. Але тут є проблема: інколи зрілий фахівець не може чітко сформулювати, яку саме роботу він шукає.
«Дехто буває в розпачі й пише: «Готовий на будь-яку роботу». Відповідні пропозиції вони й отримують. І потім з’ясовується, що важкою працею вони займатись не готові, їздити на інший кінець міста в офіс — також. Тобто людина має визначитись, на які умова вона готова погодитись. Щоб друзі й знайомі також розуміли, що вам підходить, а що — ні», — рекомендує експертка.
Фахівчиня радить також приймати варіант так званого альтернативного працевлаштування. Якщо немає можливості влаштуватись на бажану роботу за спеціальністю, цілком нормально поставити це питання на паузу й влаштуватись на іншу роботу, яка забезпечуватиме ваше поточне життя.
Монетизація хобі
Ще один варіант — монетизація хобі або власний бізнес. Втім, за словами експертки, зрілі фахівці часто вважають, що це вкрай важко — бути підприємцями. Для них робота в наймі — більш стабільна й зрозуміла.
«Є ситуації, коли люди відчули на собі всі ці державні пертурбації і їм справді важко. Бо хто такі люди 45 років і старше? Це ті, хто народився ще за Радянського Союзу. І от ти закінчив виш, треба влаштовуватися на роботу, а твоєї держави вже немає. Потім — одна криза, друга, третя. Люди міняють професії, фах, міста, підходи до роботи, аби пристосуватися. І коли виявляється, що ще й у 50 років треба життя заново починати, не всі до цього готові», — каже фахівчиня.
Загальна порада Тетяни Пашкіної — прийняти нові реалії свого життя й підходити до пошуку роботи з їх врахуванням. Тоді цей шлях не стане настільки травматичним.
«Для зрілих фахівців можливостей справді менше й шлях довший. Але коли ми це усвідомлюємо, приймаємо й робимо з цього не проблему, а завдання, вигоряння буде меншим. Потрібно розуміти, що справді буде важко знайти спільну мову з рекрутеркою, яка, можливо, вам годиться в дочки чи сини. Роботодавець, який спочатку дивиться на дату народження, а тоді на професійні якості — це теж нормально. На жаль, коли тобі 45+, твоя дата народження стає більшим аргументом, ніж твої навички. Тому треба переписувати резюме, докладати більше зусиль і усвідомлювати, що шлях до роботи вашої мрії буде довшим. Але треба це прийняти й іти далі», — каже Тетяна Пашкіна.
Менше ніж 2 % фахівців 60+ розміщують свої резюме на порталі пошуку роботи
За даними порталу пошуку роботи Work.ua, які ресурс надав спеціально для «Пенсійного кур’єра», з жовтня 2022 року по березень 2023 року кількість нових або оновлених резюме осіб віком 45–60 років становить у середньому 19 % від загальної кількості шукачів роботи (це близько 44 тисяч резюме щомісяця). При цьому кількість таких резюме осіб віком понад 60 років становить усього 1,8 % (у середньому 4,5 тисячі резюме на місяць).
Україні необхідно будувати свою «срібну економіку»
«В Японії, Америці є таке поняття як «срібна економіка». Ці країни зрозуміли, що їхні нації старіють. В Америці навіть довелось переглядати пенсійну систему, коли покоління бебі-бумерів, які народились після Другої світової війни, вирішили піти на пенсію. Америка стикнулася б з необхідністю робити величезні виплати таким людям. Але вони їх залучили до економіки, продовжують з ними співпрацювати як з фахівцями. І тепер замість тягаря для держави — це активні учасники економіки.
Про це також думають у більшості країн Європи. Японія зробила в цьому великий крок, бо в них працевлаштовують не лише людей 60+, а й тих, кому за 75 років. І вони розуміють, що інакше не вийде, бо в них кількість дітей з року в рік стає меншою. У нас же за останні 30 років частка дітей до 16 років впала з 14 % до 7 %. Відповідно в нас буде необхідність через кілька десятків років працевлаштовувати людей 45+, бо інших у нас просто не буде.
Зараз у нас ситуація така, що найширше коло популяції по віковій піраміді — це люди 35–40 років. Але вони, звісно, будуть переміщатися в передпенсійний вік. І в роботодавців буде вибір: змагатися за нечисленну молодь або повертатися обличчям до тієї «срібної економіки», яку ми можемо побудувати. Бо в Німеччині, наприклад, роботодавцям доплачують за залучення зрілих фахівців», — каже експертка ринку праці Тетяна Пашкіна.
Авторка: Тамара Тисячна, головне фото: freepik