Ейджизм в Україні існував і до повномасштабної війни, й успішно процвітає під час неї. Людям середнього віку вкрай важко знайти роботу саме через упереджене ставлення до їхніх років.
Соціальна інформаційна платформа продовжує розповідати про ситуацію з безробіттям в Україні. Темою цього матеріалу є проблема працевлаштуванням людей старших 50 років. В очах багатьох роботодавців такі «майже пенсіонери» не виглядають конкурентоспроможними, і на їхнє місце простіше взяти молодших і мотивованіших співробітників. У результаті більшості старших українців залишається погоджуватися на будь-які запропоновані умови з огляду на високу конкуренцію під час працевлаштування та загальне зниження рівня життя. Змінити ситуацію допомогли б комплексні державні програми. Тим більше з урахуванням майбутнього відновлення країни, коли буде потрібна допомога кожного громадянина.
Не брали навіть санітаркою
Найважливішою проблемою трудової дискримінації за віком є стереотипи. У суспільстві існує некоректне ставлення до потенціалу працівників віком від 50 і навіть 45 років, які нібито програють молодим співробітникам у якості виконання роботи й не можуть сприймати нові технології. При цьому забувається, що старші співробітники мають значний досвід. Мотивації багатьом з них також не позичати, особливо з огляду на сьогоднішні цінники на продовольство та медикаменти. Попри це, проблема з віковою зайнятістю залишається.
58-річна мешканка Черкас Людмила Кикоть розповіла «Пенсійному кур’єру», що не змогла влаштуватися на роботу навіть санітаркою до міської лікарні із зарплатою 7 тис. грн.
«Неофіційно мені сказали, що співробітників віком від 45 років вони не беруть», — розповіла жінка.
57-річний мешканець Києва Володимир Скорик після довгих пошуків нарешті зміг влаштуватися охоронцем на автотранспортне підприємство з графіком добу через дві. У деякі дні чоловікові доводилося виходити на роботу через день, оскільки дирекція АТП не збиралася збільшувати штат.
«Я постійно повинен бути на зв’язку. Тож мою роботу простою назвати не можна. Сильно вимотує. Але іншого варіанта в мене поки що немає», — поділився з нашими журналістами Володимир.
Ситуація ускладнюється
Висока конкуренція на ринку праці та стереотипи — не єдині проблеми для людей після 50 років. Пенсійна реформа, що впроваджується в Україні, призвела до відтермінування виходу громадян на заслужений відпочинок. Пенсійний вік для жінок підвищили з 55 до 60 років. Також було встановлено додаткові вимоги до страхового стажу, які з кожним роком підвищуються на 12 місяців, до 35 років з 2028 року. А тому навіть досягнення українцями 60-річного віку не означає автоматичний вихід на пенсію.
На думку провідної наукової співробітниці Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України Лідії Ткаченко, багато громадян передпенсійного віку до такого повороту можуть бути морально не готовими. А тому пенсійну реформу слід супроводжувати політикою зайнятості, щоб люди мали більше можливостей довше працювати. Ще однією складністю Лідія Ткаченко вважає наслідки війни, які ще більше загострять проблему працевлаштування старших українців.
«У нас багато молодих людей покликані до армії, до різного роду силових структур, допоміжних підрозділів. І коли закінчиться війна, цих громадян потрібно буде повертати до цивільного життя, на ринок праці. Це буде складна проблема, оскільки ця цільова група становитиме за кількістю не один мільйон осіб. І є високий ризик того, що люди старшого віку, які цілком можуть працювати ще 10–15 років і більше, просто залишаться на узбіччі уваги політиків», — розповіла вона.
Ваучери на навчання
Не можна сказати, що держава цю проблему не вирішує. Певні кроки проводяться. Взяти ту ж «Армію відновлення», коли громадяни можуть отримувати мінімальну заробітну плату за участь у громадських роботах. Втім, на думку економіста незалежної групи макроекономічного аналізу Ukraine Economic Outlook Григорія Кукурузи, подібний підхід не дає людині жодної кваліфікації та не вбудовує її у виробничий процес.
Із законодавчих ініціатив можна виділити ваучери на перепідготовку та навчання нових професій. Ними можуть скористатися особи віком від 45 років, страховий стаж яких становить не менше 15 років і які ще не досягли пенсійного віку, — йдеться в статті 30 Закону України «Про зайнятість населення».
Отримати ваучер можна через Державну службу зайнятості. Навчання оплачується коштом Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. У списку є 70 професій та спеціальностей, зокрема: водій автокрана, екстрений медичний технік, електрогазозварювальник, закрійник, а також спеціальності у сферах будівництва та цивільної інженерії, ветеринарної медицини, геодезії та землеустрою, психології тощо.. Втім, масштаби ваучеризації залишають бажати кращого. Наприклад, на Івано-Франківщині за весь минулий рік ваучером скористалися лише 17 мешканців, повідомляє «Афіша Прикарпаття». У Львівській області таких осіб було вісім, зазначає агентство «ГалІнфо».
Раніше діяла ще одна корисна державна програма — квоти на робочі місця як додатковий захід сприяння працевлаштуванню осіб, яким до пенсії залишилося менше ніж 10 років. Однак у грудні програму було скасовано наказом Міністерства економіки України.
Змінювати підходи
Лідія Ткаченко вважає, що державі потрібно більше приділяти увагу проблемі працевлаштування людей середнього віку (за класифікацією ВООЗ — це люди 44–60 років). Адже через війну Україна втрачає населення — прямі бойові втрати та каліцтва, а також масовий виїзд за кордон. І насамперед це стосується молоді.
«Неуважне ставлення до необхідності залучення громадян середнього та старшого віку до ринку праці, причому через офіційне працевлаштування — прогалина нашої політики. І наслідки для держави будуть важкими. Тому що громадяни, які не працюють, претендуватимуть, якщо не на пенсії, то на іншу соціальну допомогу, адже їм треба за щось жити. Коли ж громадяни працевлаштовані, вони краще адаптовані в соціальному плані й беруть участь в економічному розвитку держави», — зауважила науковиця.
Вона вважає, що державі необхідно будувати комплексну політику у сфері працевлаштування, підтримуючи баланс інтересів різних поколінь, а також проводити цілеспрямовану просвітницьку кампанію серед населення та роботодавців про переваги працевлаштування людей середнього віку, адже в майбутньому такі заходи визначатимуть суспільно-економічну ситуацію в країні.
Втім, є окремі позитивні заходи, які ініціюються спільно бізнесом та місцевою владою. Григорій Кукуруза розповів, як у Рівненській області виробники меблевої промисловості за допомогою центрів зайнятості набирають співробітників, оскільки є гострий дефіцит кадрів. При цьому вік претендентів не має значення.
«Людей навчають протягом чотирьох — шести місяців, після чого працевлаштовують на місцевому виробництві», — розповів він. Те саме, каже економіст, відбувається й у Чернігові у сфері легкої промисловості, де люди протягом кількох місяців отримують кваліфікацію, після чого їх працевлаштовують із зарплатою від 14 тис. грн. Вік працівників також не має значення.
«Як на мене, це одне з рішень безробіття для людей 45–60 років. У цьому випадку громадян можна легше включити у виробничу спеціальність, ніж, скажімо, молодих людей віком 18–30 років, яким легше вивчити англійську та знайти роботу в інтернеті дизайнером або SMMником», — підсумував експерт.
Наостанок хотілось би зазначити, що економічна ситуація в державі в найближчому майбутньому навряд чи суттєво покращиться. А тому державі слід було б залучити всі наявні ресурси для подолання кризи. Працевлаштування людей середнього віку може стати одним з рішень, особливо, якщо ми говоримо про дефіцит робочих рук і майбутнє відновлення країни. Але для цього потрібні не ініціативи окремих спільнот та регіонів, а реальні державні програми.
Автори: Олександр Кітраль і Тамара Тисячна, фото: work.ua