Український ветеранський фонд продовжує надавати гранти ветеранам-підприємцям в рамках конкурсу «ВАРТО». Макрофінансова допомога становить від 500 тис. до 1 млн грн. Соціальна інформаційна платформа поспілкувалася з ще кількома переможцями конкурсу. Чим займаються учасники АТО після демобілізації? На що саме витрачають гроші? Як змінити своє життя й організувати власний бізнес? Читайте про це в нашому ексклюзивному матеріалі.
Фото: з архіву Василя Мартюка
Василь Мартюк був в АТО у 2014–2015 роках. Після демобілізації повернувся на рідну Тернопільщину й отримав 2 га землі, які засадив малиною. У 2019 році взяв ще 2 га, які додатково засадив обліпихою, ожиною, аґрусом. Врешті-решт ветеран створив фермерське господарство «ФАМА» та став одним з ініціаторів ягідного кооперативу «Файна поляна». Збудували з колегами цех заморожування, сортування, фасування та зберігання замороженої продукції.
Після 24 лютого Василь знову опинився на передовій, але це не заважає думати про майбутнє й розвиток власного господарства. Наразі з бізнесом допомагають родичі.
«Про ветеранський фонд я дізнався із соціальних мереж. Побачив, що є такий проєкт. Підготували заявку й набрали достатню кількість балів», — розповідає Василь.
Каже, що складнощів з поданням заявки не було.
«Рекомендую всім, хто має бажання, теж спробувати. Необхідно просто детально описати, що ви хочете та як плануєте це робити», — каже ветеран.
Кошти боєць планує витратити на створення камери глибокого заморожування ягідної продукції.
«Щоб продукція не псувалась, не втрачала якість, її потрібно або дуже швидко продати, або переробити. Бо малина протягом доби псується. Один з найпростіших варіантів — заморожування. Камера шокового заморожування (до мінус 35 градусів) протягом короткого періоду заморожує й зберігає її властивості. Далі вона вже розфасована продається в замороженому вигляді», — ділиться досвідом фермер.
Планується, що нова морозилка буде мати пропускну здатність 3–5 тонн на добу або до 150 тонн за сезон. Ідея такого бізнесу має й соціальний напрям — створення робочих місць у сільській місцевості.
«Ягідний бізнес потребує великої кількості ручної праці, відповідно це багато робочих місць. Наші поля знаходяться в селі Хоробрів у Зборівській ОТГ, звідки я родом. На одному гектарі працюють 10–15 людей, а зараз у нас чотири гектари ягідних насаджень», — зауважує Василь Мартюк.
Медикиня створила швейне підприємство
Фото: з архіву Ренати Габер
Влітку 2014 року Богдана Сидоренко пройшла медичні курси й записалася в добровольці. На той час вона була звичайною студенткою, але залишила навчання й разом з однодумцями поїхала на передову надавати військовим медичну допомогу.
З АТО Богдана повернулася у 2016 році й спочатку працювала в благодійному фонді. А з часом зрозуміла, що може принести користь військовим іншим чином. У 2017 разом із сестрою вони організували підприємство з пошиття одягу. Богдана стала власницею, а її сестра Рената Габер — виконавчою директоркою. Зауважимо, що бізнес виник не на порожньому місці, адже до цього швейною справою займалися батьки дівчат.
ТОВ «Ніка-Текст Плюс» шиє спецодяг насамперед для Збройних сил. Втім, є замовлення на вироблення уніформи й для інших підприємств, зокрема й таких великих як Укрпошта чи Укрзалізниця. Є як комерційні, так і державні замовлення, але пріоритетний напрям — армія.
«Минулого року коштів бракувало. З кредитуванням було складно, інвестори на зв’язок не виходили. На допомогу прийшов Український ветеранський фонд. Вони нам подзвонили й запропонували взяти участь у конкурсі. Наш юрист ознайомився з програмою й ми почали готувати документи. Плануємо розширення виробництва, адже потреба щодо забезпечення одягом в армії зростає», — розповідає Рената.
Зараз в їхньому філіалі працюють близько 100 людей. Завдяки коштам ветеранського фонду сестри планують створити ще понад 30 робочих місць.
«У нас на підприємстві є навіть своя навчальна база. Тобто можна пройти відповідні курси й отримати робоче місце. У нас маленьке містечко й роботу тут знайти дуже важко, особливо під час війни», — констатує сестра нашої героїні (підприємство знаходиться в місті Ямпіль на Вінниччині).
Гроші від ветеранського фонду підуть на додаткове виробниче обладнання, зокрема, на промислові швейні машини. Це дасть можливість збільшити обсяг виготовлення військової форми та прискорить процес виробництва. Адже від Міністерства оборони та Нацгвардії вже плануються додаткові замовлення.
Ветеран-винахідник
Фото: з архіву Олексія Клюковкіна
«З 2003 року я займався будівництвом, металоконструкціями, пічним опаленням. Але у 2019 році все-таки виявив громадянську позицію й пішов до Збройних сил. Пройшов дві ротації на Донбасі й застав уже близько семи місяців цієї війни», — розповідає Олексій Клюковкін, який представляє Полтавщину.
Загалом він прослужив 3,5 роки, звільнившись у вересні 2022 року за сімейними обставинами.
Олексій уже був співзасновником підприємства «АЛЄКО ГЛОБИНЕ», яке надавало будівельні послуги. Але перебування на фронті надихнуло його відкрити на базі підприємства зовсім інший цех — з виробництва автономних обігрівачів.
«Перебуваючи в Збройних силах, мені завжди хотілося мати якийсь автономний обігрівач. Щоб було мінімум палива й більше тепла. Адже я маю досвід роботи з пічним опаленням і можу відтворити всі процеси», — каже Олексій.
Врешті-решт він створив власний унікальний обігрівач.
«Боявся енергетичної кризи, хотів обігріти свою сім’ю. Тепер я розумію, що ці обігрівачі можуть допомогти й населенню, особливо, якщо буде повний блекаут», — розповідає ветеран.
Розробка винахідника — це щось на кшталт буржуйки. Але секрет обігрівача — у паливному елементі, який може горіти більше як три години, і в спеціальному теплообміннику, який дуже добре обігріває приміщення.
«Паливний елемент створюється на основі парафінів і стружки, що спресовуються. Це, між іншим, дає мінімальний вихід вихлопів. Але можуть бути й інші наповнювачі. Можна закласти до обігрівача, наприклад, тканину, пролиту жиром. Тобто навіть не купуючи спеціальний паливний елемент, будь-яка родина зможе вижити в критичних умовах», — пояснює Олексій.
Звісно, є в планах виробництво таких обігрівачів і для армії.
«Була попередня розмова з військовими. Хочу передати якісний зразок і підписати договір на їх вироблення», — каже підприємець.
Кошти від ветеранського фонду підуть на необхідне обладнання й стартові матеріали.
«Якби не спеціалісти й моя команда, то подавати заявку на конкурс було б важче. Я ж планую, щоб підприємство працювало, підбираю співробітників. Тому не обійшлося без допомоги людей з юридичною та економічною освітою», — констатує Олексій Клюковкін.
Наостанок він дуже попросив нашу редакцію виразити щиру подяку співробітникам ветеранського фонду. Назвав всіх поіменно — і директорку, і менеджерів:
«Приємно було працювати, гарні спеціалісти. Хотілося б, щоб їх відзначили».
Наразі конкурси від Українського ветеранського фонду «ВАРТО» та «ВАРТО 2.0» завершені й уже оголошено їхніх переможців. Про актуальні програми можна дізнатися на офіційному сайті фонду, за телефоном: +380 (98) 009 48 72, чи написавши листа на електронну адресу: [email protected]
Автор: Сергій Коробкін
Які ще бізнеси запускають ветерани-підприємці — читайте за посиланням.