Війна завдає неймовірної шкоди, у тому числі довкіллю. Страждає не лише все живе навколо — і люди, і тварини, і рослини, а й сама земля. За даними Державної екологічної інспекції, орієнтовні збитки від шкоди, нанесеної природі, уже сягнули понад 2 трлн грн. Це і брудне повітря, і шкода водним ресурсам, і забруднення ґрунтів. Сьогодні ми вирішили окремо зупинитися саме на останній проблемі, адже збитки тільки від забруднення ґрунтів внаслідок війни становлять приблизно 13,3 млрд грн.
Про те, які це матиме наслідки для людини та природи, і чи можна це виправити, ми розпитали у фахівчині відділу сільського господарства ГО «Екодія» Марії Дячук.
Фото з архіву Марії Дячук
— Мабуть, не всі усвідомлюють, наскільки небезпечним є забруднення ґрунтів, як це впливає на екологію й безпосередньо на життя людини?
— Так, це доволі складне питання. І вплив цей ми можемо відчувати роками. Якщо говорити про впливи, які ми вже можемо помітити — вирви від вибухів, окопи, випалювання ґрунтів, то одразу помічаємо механічний вплив воєнних дій. Адже через вибухи або формування окопів шари ґрунтів, які формувалися роками, руйнуються. Це вплив, який ми бачимо своїми очима.
Але є багато впливів, які ми можемо не помічати, але передбачаємо, що вони є. Наприклад, хімічне забруднення. Кожен вибух — це міна або снаряд, який має свій хімічний склад, і він точно не є корисним для довкілля. Це ми говоримо про вибухові речовини, а також важкі метали, які розповсюджуються в повітрі й осідають у ґрунт. А далі вони можуть мігрувати й розкладатися на інші токсичні елементи, наприклад, потрапляти в ґрунтові води, і далі до наближених криниць. Або ж вони можуть мігрувати до рослин, що там вирощуються. Якщо це щось з продовольства, то потім воно може потрапити на наші з вами столи. Це ризики, які ми повинні враховувати й розуміти.
Відновлювати землі, особливо сільськогосподарські, які постраждали від воєнних дій, потрібно усвідомлено та стало, враховуючи всі ризики для довкілля й здоров’я людей. Не лише думати, що нам потрібно чим швидше повернути землю до обробітку й відновлювати масштаби експорту, а зважати на здоров’я ґрунтів та якість кінцевої продукції. Якщо не застосувати відповідні заходи з відновлення, то можуть активуватися вітрова або водна ерозія, зниження родючості, втрата здатності накопичувати вологу. І відповідно може погіршитися здатність адаптуватися до зміни клімату.
— До війни з ґрунтами також було не все гаразд? Наскільки серйозною ця проблема стала тепер?
— Так, ситуація й до повномасштабного вторгнення була не в найкращому стані. Орієнтовно 60 % нашої території були розорені землі, які оброблялися сільським господарством. І часто розорювали в незаконних місцях, як прибережні захисні смуги, схили, природно-заповідний фонд тощо. На кожному полі вносяться агрохімікати й пестициди, які теж не завжди зрозумілої якості.
Тому могли траплятися випадки забруднення навіть через звичайну господарську діяльність. А оскільки моніторинг або контроль, м’яко кажучи, не сильно ефективний, то про серйозність проблеми можемо лише здогадуватися. Звісно, в Україні розвивається органічне сільське господарство, яке встановлює заборони використовувати хімічні засоби, які можуть негативно вплинути на якість продукції й здоров’я ґрунтів, але це дуже малий відсоток від усіх господарств.
Ще до повномасштабної війни були стратегії щодо виведення деградованих земель з обробітку шляхом їх консервації. З війною проблема з ґрунтами ще більше ускладнилися, тому потрібно раціонально й усвідомлено повертати землі в обробіток, а частину найбільш забруднених і деградованих — консервувати, відновлюючи там природні ділянки, які притаманні цій території.
Окрім цього, на території, де далі ведеться сільське господарство, потрібно робити це в екологічніший спосіб. Здоров’я ґрунтів та загалом довкілля, що оточує поля, є важливим для сільського господарства. Тому потрібно запобігати їх забрудненню від сільського господарства — як від рослинництва, так і від тваринництва.
— Чи можна це виправити й скільки знадобиться часу?
— Це також доволі складне питання. Наразі першочерговим завданням стоїть розмінування земель. Після розмінування важливою частиною для повернення земель в обробіток є їх екологічна оцінка: чи можна там вирощувати продукцію, чи треба обрати інший спосіб для відновлення ділянки? Зважаючи на масштаби, які ми бачимо, розмінування може тривати роками.
Далі моніторинг і підбір правильних заходів для відновлення — це також займе роки.
Згідно з дослідженням, яке ми проводили разом з науковцями, аналізуючи громади в Харківській і Донецькій областях, та фіксуючи забруднення на початок повномасштабної війни (березень — травень 2022 року), уже тоді були місця з катастрофічними пошкодженнями. Тож важко уявити, що можна очікувати після років бомбардувань. Це буде доволі масштабний, складний та довготривалий процес з моніторингу й відновлення земель, тому важливо це усвідомлювати.
Ми сподіваємося, що уповноважені органи не будуть шукати простих і швидких рішень без моніторингу якості й контролю, а будуть зважати на ризики й проблеми, щоб відновити здоров’я земель і біорізноманіття.
Автор: Сергій Коробкін, головне фото: 061.ua
Читайте також: «Створення ГЕС — це була антиекологічна й антилюдська політика», — еколог.