Киянка Людмила Шикота переїхала до Канади влітку 2022 року. Вони з родиною давно придивлялися до цієї країни й мали можливість виїхати ще багато років тому, однак залишати батьківщину не хотілося. Врешті-решт до переїзду підштовхнула війна, що забрала роботу й наразила на небезпеку. Родина проживає в місті Вінніпег, а чотирирічна донька Людмили Олівія ходить до місцевого дитячого садочка. Про особливості дошкільної освіти в Канаді читайте в нашому ексклюзивному матеріалі.
Вінніпег — це головне місто канадської провінції Манітоба. Населення міста перевищує 700 тис. осіб. За словами Людмили, за час війни сюди переїхало щонайменше 15 тис. українців.
Соціальні програми
Загалом, за її словами, до українців тут дуже лояльні, адже кожен п’ятий місцевий мешканець — це наші мігранти в другому-третьому поколінні. Спеціальні програми для співвітчизників допомагають швидше адаптуватися, особливо зараз, коли в Україні діє воєнний стан.
«Буквально за один тиждень я змогла оформити страховку, отримати місцеве водійське посвідчення й відкрити рахунок в банку. Туди одразу надійшло 3000 доларів соціальної допомоги — своєрідні «підйомні» для переселенців», — розповідає Людмила.
Дитячі садочки в Канаді платні. Минулого року вартість становила 20 доларів на день або приблизно 380 доларів на місяць. Цьогоріч влада знизила ціну майже вдвічі — до 210–220 доларів. Але, за словами українки, перші пів року за садочок вона взагалі не сплачувала.
«Перші пів року нам давали субсидію. Це не пільга для переселенців — така допомога залежить від доходів батьків. Поки я не знайшла роботу, витрати на дитячий садок повністю покривала держава», — зазначає мама Олівії.
Правила садочка
Садок працює з 7:00 до 17:00. Якщо запізнився на 10 хвилин — штраф 10 доларів. Якщо три такі штрафи, то дитину із садка відраховують. Робочий день там, зазвичай, триває з 8:30 до 16:30 і засиджуватися на роботі в канадців не прийнято. А батьки, які не працюють, мають забирати дитину о 16:00.
Вихователі говорять у групі лише англійською — усі виключно місцеві. Втім, дитина швидко адаптувалася: знає вже багато англійських пісень, абетку, вміє рахувати.
«У них багато творчості: малюнки, поробки, аплікації — щодня приносить щось додому. Танцюють, вчать пісні, гуляють. Є тут і темношкірі дітки, є й діти вихідців з Азії. Але таке відчуття, що Олівія все життя з ними спілкувалася. Звичайно, більше грається з нашими українськими дітками. Але легко знаходить спільну мову й з іншими та добре розуміє вихователя. Вдома спокійно дивиться мультики як українською, так і англійською», — розповідає мігрантка.
До речі, у садочку дітей не годують, їжу треба давати із собою. Але є сувора заборона на горіхи та яйця.
«Навіть печиво з горіхами приносити не можна. Діти діляться одне з одним, а в когось може бути алергія. Я, зазвичай, даю із собою снеки та термос. Там є холодильник, мікрохвильова піч і час, спеціально відведений для обіду. Але дитина може поїсти, коли захоче, ніхто нікого не змушує», — додає наша співрозмовниця.
Підготовчі групи
У садочки в Канаді приймають з двох до п’яти років. Потім ще один рік — підготовча група в так званому кіндергардені. Але такі групи, зазвичай, діють уже безпосередньо при школах і це, за словами Людмили, не дуже зручно. Незручність полягає в тому, що діти в таких групах знаходяться лише по кілька годин на день у першу чи другу зміну. На другу частину дня дошкільнята мають повертатися до садочка.
«Наприклад, з 8-ї до 12-ї години вона має бути в підготовчій групі, а потім з 12-ї до 16-ї — у садочку чи навпаки. Зараз намагаємося вибудувати логістичний ланцюжок на наступний рік: потрібно або знаходити таку школу з підготовчою групою ближче до садочка, або щодня постійно дитину перевозити з однієї установи до іншої», — розповідає Людмила.
Втім, за її словами, є школи та садочки, які взаємодіють між собою або використовують шкільні автобуси, щоб безпечно й вчасно перевозити дітей.
У підготовчій групі дітей ретельніше готують до школи: вчать рахувати, писати, дають їм уже певні теми та вчать мислити.
«Знаю, що в школах тут на дітей не особливо тиснуть. До шостого класу взагалі не задають домашніх завдань. Більше приділяють уваги ментальному здоров’ю, вихованню особистості, борються з булінгом (цькуванням), вчать мистецтва презентації, вмінню себе подати, а також прислухатися до себе. З одного боку, це добре, з іншого — сильно розслаблює дітей. Канада — дуже стабільна країна, тут усі впевнені в завтрашньому дні, тому ніхто нікуди не поспішає», — зауважує жінка.
Безпека дитини — передовсім
Водночас Людмила зазначає, як ретельно в Канаді підходять до дитячої безпеки. Дитина має бути захищена не лише від чужинців, але в разі потреби — і від власних батьків.
«Для них права й безпека дитини — понад усе. Не можна дитину шльопнути, підняти на неї голос, тягнути за собою. У жодному разі не можна перевозити в машині без дитячого крісла. У таких випадках дитину в батьків можуть просто забрати. Перед прийняттям дитини до садочка, нам надійшов лист, в якому було 13 документів по 28 аркушів стосовно всіляких правил», — каже переселенка.
За місцевими законами дітей не можна залишати самих удома до 12 років. «Якщо так вчинити, то на тебе можуть донести сусіди. За це передбачена серйозна відповідальність. Діти віком від 12 років можуть пройти спеціальні курси з догляду, тоді їх можна залишати з молодшими», — підсумовує Людмила Шикота.
Автор: Сергій Коробкін, фото: з архіву Людмили Шикоти
Читайте також: Освіта в Чехії: одиниця — найвищий бал і мінімум домашнього завдання.