Мешканка Дніпра Олена Лук’яненко з трьома дітьми виїжджала з України в Чехію в середині березня. Дев’ять місяців вони живуть у гуртожитку невеликого містечка, яке знаходиться за 40 кілометрів від Праги, з іншими українськими сім’ями. Наймолодша дитина відвідує місцевий садок, середня — школу, а старший син-студент навчається в українському виші. Про те, чим відрізняється чеська дошкільна освіта та молодша школа від української, Олена розповіла спеціально для Соціальної інформаційної платформи.
Дитсадок у Чехії
П’ятирічна Валерія відвідує дитячий садок.
«Перше, що мене здивувало, що тут не можна спочатку привести дитину в садочок, а потім сплатити за її харчування. Воно оплачується наперед. Я на сайті або в спеціальній аплікаційній формі відмічаю дні, у які дитина піде в садочок. Це можна зробити тільки до 14-ї години. Якщо я не встигла поставити відмітку, що дитина завтра буде, то її вже не приймуть. Можна відмітити й на тиждень наперед, але якщо за якихось обставин дитина до садочка не піде, то гроші на харчування за цей день не повернуться. Валерія може захворіти або буде потреба відвідати лікаря, тому я ставлю позначки на два — три дні наперед, не більше», — розповідає Олена.
Вона додає, що відповідно до медичної страховки, її дитина може перебувати в дитсадку не більше чотирьох годин на день. Тому Олена забирає дівчинку о 12:00 і Валерія їсть у закладі тільки перший сніданок. За нинішнім курсом він коштує близько 17 гривень на день. За ці гроші дітям можуть запропонувати бутерброди, фрукти або овочі, чай або какао. Триразове харчування в дитсадку обійдеться батькам у 80 гривень на день.
«Валерія їсть хліб з маслом, фрукти, овочі. А от від коричневого хліба із сирними намазками чи авокадо відмовляється. Взагалі дітям місцеве харчування не дуже подобається, воно для нас незвичне. Люблять переважно чеські солодощі», — зауважує мати дівчинки.
Валерія має проблеми зі здоров’ям, тому часто змушена залишатися вдома. Тоді вона отримує завдання від вихователів для виконання з мамою: група готується до школи.
«Тут, як і в Україні, є чат батьків і вихователів. Але ніхто не збирає на штори й тому подібне. Вихователі пишуть, чим планують займатися з дітьми наступного дня, а також дають великі фото- й відеозвіти, як пройшов день. У садочку є заняття з музики. До дітей приходить жінка з гітарою, вони разом співають», — каже Олена.
За її словами, у чеському дитсадку не заведено в день народження дитини запрошувати аніматорів і приносити торт. Достатньо кількох цукерок і соку.
Денний сон не є обов’язковим. Жінка розповідає, що вкладають спати всіх дітей. Проте, якщо хтось не заснув, його тихенько виводять зі спальні й пропонують тихі ігри чи заняття, наприклад, малювання.
Валерія — єдина українка у своїй групі. Другу дівчинку, яка також приїхала з України, оформили в іншу групу. Чехи таким чином мотивують дітей вивчати мову їхньої країни.
Школа вчить, батьки граються
Восьмирічна Анна-Марія ходить у третій клас.
«У сусідньому місті є школа з українським класом, але коли ми приїхали, там не було місць. Та й далеко їздити. Тому Марія навчається у звичайному чеському класі. Перші тижні дитина ходила до школи по дві години — звикала. Потім додали ще годину — дивилися, як вона сприймає. А з 1 вересня вона відвідує всі уроки. До переїзду дівчинка навчалася в другому класі української школи, так само до другого її прийняли тут», — каже Олена.
Головне враження від навчання доньки жінка сформулювала так: «Школа вчить, батьки граються».
За її словами, батьків практично не залучають до навчання.
«Домашнє завдання є не завжди. У третьому класі нас можуть попросити виконати дві маленькі вправи з математики на завтра, і все. Ми на це витрачаємо 10–15 хвилин. В Україні значно більше навантаження. Звичайно, на виконання завдань з чеської мови в нас іде більше часу, з цим важче. Але Марія багато вже розуміє, сама може читати. Зважаючи на дислексію (розлад читання), вона може плутати літери, тому що бачить їх дзеркально. Але вона швидше зачитала чеською, ніж свого часу українською», — наголошує Олена.
Третій клас чеські школярі розпочинають з вивчення таблиці множення. Тривалий час користуються роздрукованими підказками. З часом пробують рахувати без них. Якщо не вдається — роздруківки повертають.
«Тут немає ніякої каліграфії, ніхто не рахує клітинки, вчителька не робить зауваження за почерк. Математику можуть писати в зошиті в лінію. Чула, що зошити для геометрії взагалі не розграфлені, просто чисті аркуші. Але переважно використовують зошити з друкованою основою. Їх оплачують батьки. На початку року здаємо 150 крон (250 гривень) і згодом ще 800 крон (1300 гривень) на рік. І окремо на фонд школи — 350 крон (600 гривень). Нам дозволили платити частинами, бо ми ж не знаємо, коли зможемо повернутися в Україну», — додає жінка.
Школярці Анні-Марії дуже подобаються уроки природознавства. Вони часто проходять на свіжому повітрі. Дітей можуть водити в ліс і там розповідати про флору й фауну на конкретних живих прикладах. Любить вона й уроки фізкультури. Вони передбачають також заняття в басейні. У школі його немає, тому дітей протягом двох місяців возили в сусіднє місто. Окремої оплати це не передбачало.
«Минулого року в школі був День здоров’я. Приїхала машина швидкої допомоги, дітям дозволили все в ній роздивитися. Витягли каталку й по черзі возили одне одного. Одягали рукавички. Вчилися накладати джгути. Школярам робили імітацію ран і вчили їх перев’язувати. Наприкінці всім видали дипломи спеціалістів з надання першої медичної допомоги. Діти були в захваті!», — згадує мати учениці.
Розклад уроків подібний до українського. Але шкала оцінювання відрізняється. Найвищий бал — 1, найнижчий — 5.
«Оцінки я можу подивитися в спеціальному додатку, який завантажила. Там також є розклад, план роботи на наступний тиждень. У цьому ж додатку ми комунікуємо з учителькою. Жодних класних чатів з вчителем чи батьками немає. Мобільні телефони дітям носити заборонено. Якщо є потреба, можна написати вчительці в месенджер, але тільки в робочий час. Якщо дитина не прийшла до школи — жодних довідок від лікаря не потрібно. У шкільному додатку я просто пишу, коли дитина захворіла або пропустила з іншої причини. Асистент вчителя допомагає на уроках, особливо це важливо для наших українських дітей», — розповідає українка.
Як іноземну мову Анна-Марія в Чехії також вивчає англійську. Тут вона з’являється в програмі в третьому класі. Її маму приємно дивує велика кількість наочного матеріалу на цих уроках. Різноманітні картки з англійської діти носять із собою та часто з ними працюють. Друковані зошити з англійської також оплачують батьки — 170 крон (280 гривень) на рік.
Обов’язковою для чехів є дев’ятирічна освіта. Потім охочі можуть вступати в гімназії. Тому багато українських школярів 10–11 класів, які виїхали до цієї країни, продовжують дистанційне навчання в рідних школах.
За словами Олени, у Чехії не заведено приносити дорогі подарунки вчителям і вихователям. Допускаються тільки символічні вітання у вигляді пляшки недорогого ігристого напою й невеликої коробки цукерок. На останній дзвоник діти несуть квіти й символічні презенти, які можуть зробити власними руками. На 1 вересня приходять з квітами для вчителів. Усе інше буде сприйматися як хабар.
Авторка: Світлана Шевчук
Читайте також: Вища освіта в Німеччині: без домашніх завдань і зі складними іспитами
Фото: з архіву Олени Лук’яненко