Після масованої ракетної атаки росією української енергосистеми 23 листопада влада України заявила про відкриття «пунктів незламності» — місць, куди люди зможуть приходити, аби перебути відсутність світла й тепла. У таких місцях можна зарядити телефон, зігрітись, а також попити гарячого чаю зі смаколиками. Принаймні такі фото й запевняння влади розлетілись по засобах масової інформації.
«Пункти незламності» відкриваються просто із шаленою швидкістю. Уже 23 листопада станом на 23:30 заступник голови Офісу Президента Кирило Тимошенко звітував про 3024 таких пункти. А 24 листопада вдень їх було 4362. Станом на 2 грудня Тимошенко прозвітував про 5248 «пунктів незламності», і що ними за останні два тижні скористались понад 100 тисяч осіб. Також він запевнив, що в кожному такому пункті вже наявні генератори.
Журналісти «Соціальної інформаційної платформи» вирішили перевірити — наскільки відповідають слова посадовця дійсності.
Тим більше, що буквально через кілька днів після початку інформаційної кампанії про пункти, стався перший конфлікт — Президент Володимир Зеленський публічно розкритикував міського голову Києва Віталія Кличка за нібито погану організацію діяльності пунктів. На що Кличко так само публічно «дав здачі», назвавши тему «політично забарвленою» та заявивши про маніпуляції.
Де шукати
Інформацію про відкриття пунктів та адреси найближчих до свого помешкання можна знайти на сайті nezlamnist.gov.ua, де вони нанесені на мапу України. Також інформацію можна дізнатись в органах місцевого самоврядування, обласних та районних військових адміністраціях. Зокрема, саме там потрібно запитувати про «пункти незламності» у прифронтових районах — на мапу їх не наносили з міркувань безпеки.
Умовно «пункти незламності» можна поділити на організовані державою (у школах, дитсадках, міських/селищних радах, пожежно-рятувальних частинах) та такі, які розгорнув бізнес (у магазинах, аптеках, автомобільних заправних станціях, банках тощо).
Перевірка офіційна
Школи
«Соціальна платформа» протягом кількох днів навідалась у кілька «пунктів незламності» в Києві та на Вінниччині офіційно (тобто журналісти представлялись) та неофіційно (як звичайні відвідувачі). Спочатку про перевірку офіційну.
У Києві перевірили три школи та намет, встановлений ДСНС.
Школа № 42 у Дніпровському районі столиці, де облаштовано «пункт незламності», — нова, велика й сучасна. У ній навчається близько тисячі дітей та працюють 180 фахівців. На перший погляд, поєднати функціонування «пункту незламності» з безпекою учнів — завдання складне. Втім, як запевнив директор школи Юрій Дубовецький, підійшли до завдання відповідально та виважено.
«Перше, що ми зробили — визначили відповідального за функціонування пункту. Ним став наш працівник — полковник у відставці. Керівник пункту щодня проводить навчання з вахтерами, показує, як користуватись генератором, як під’єднати до нього обігрівачі, вмикати освітлення», — розповів керівник.
На вахті у школі також знаходяться засоби для зарядки мобільних пристроїв. Ті ж самі вахтери слідкують за ними. Відвідувачі пункту мають записатись у журналі реєстрації: вказати свої прізвище, ім’я, по батькові, дані документа, що посвідчує особу. Це обов’язково.
«Ми свідомо вирішили облаштувати місце для відвідувачів у холі школи на першому поверсі. Не в спортзалі, не в класі, аби чужі люди не мали можливості вільно пересуватись по нашому навчальному закладу. Це насамперед про безпеку наших учнів. Адже з восьмої ранку до восьмої години вечора в нас триває навчальний процес, гурткова робота», — пояснює функціонування пункту директор.
У пункті є все: від обігрівачів, засобів гігієни, ковдр, до поділу території на окремі зони для різних вікових категорій і різних потреб (місце, де можна нагріти їжу та попити чай, медичний куточок з кушеткою й медикаментами, ігровий куточок для найменших відвідувачів).
«Розглядаємо всі варіанти й сценарії розвитку подій. Тому на території школи встановили біотуалет, привезли дрова, додатково запаслись вогнегасниками, під’єднали альтернативне освітлення в «пункті незламності» від генератора. Ще працюємо над тим, аби підкріпити запаси пального», — відзвітував директор.
Школа № 85 знаходиться в Голосіївському районі Києва. На перший погляд ознак того, що тут працює «пункт незламності», немає. Однак на дверях уже самої школи висить оголошення, що пункт функціонує. У вестибюлі людей немає, впадають в очі дві величезні цистерни з водою.
Охоронець каже, що не уповноважений нічого розповідати й доповідає директорці Тетяні Федуновій, яка виявилася дуже привітною, відповіла на всі запитання й провела невеличку екскурсію. До закладу вже завезли воду, генератор, буржуйку.
«Президент поставив завдання підготувати «пункти незламності». І ми їх поступово готуємо. Це не означає, що вони мали б з’явитися миттєво. Але ми робимо все можливе», — розповіла директорка.
За її словами, з усім допомагає місцева райадміністрація. Втім, людей поки приходить небагато. Багато таких, хто просто хоче переконатися, що такі пункти є та працюють. У школі є перелік адрес прилеглих будинків, жителям яких будуть віддавати перевагу.
Виявилося, що спеціальна кімната для обігріву громадян знаходиться в іншому куті школи. Це доволі маленьке підвальне приміщення, яке зможе вмістити до 50 людей і поки не функціонує. Туди є окремий вхід з іншого боку школи. Також на задній двір школи спеціально для облаштування «пункту незламності» привезли біотуалет.
Школа № 288 розташована в іншому районі Києва — Святошинському.
На вході також висить оголошення про наявний «пункт незламності» та адреси інших найближчих пунктів. На відміну від попередньої школи, тут безпосередньо в холі стоїть чайник, вода, печиво й генератор.
Охоронець так само повідомляє про візит одразу в приймальню. Втім, директор Олег Жгут зауважує, що було б непогано мати із собою редакційне направлення та узгодження від районного відділу освіти. Аргументую тим, що як звичайний громадянин, маю повне право зайти до будь-якого «пункту незламності» без усіляких узгоджень.
Зрештою мене записують у журнал і навіть проводять невеличку екскурсію. Один класний кабінет поруч з холом облаштували, як їдальню: накрили скатертинами столи, поставили стільці, чайники. Навпроти розташована дитяча кімната: у класі повно іграшок, а замість парт — крісла-мішки. Виглядає затишно. Але ці кабінети до мого візиту були зачинені. Втім, за словами директора, поки людей приходило небагато.
Керівник розповідає, що школа велика, а блокова система дозволяє відокремити школярів від відвідувачів «пункту незламності». Також директор повідомив, що коли зникає світло, то автоматично зникає й інтернет. Навіть якщо ввімкнути генератор. Тобто в разі тотального блекауту інтернету в такому «пункті незламності» не буде. В адміністрації про цю проблему знають і запевняють, що намагаються вирішити.
Намет ДСНС
Навідались також і в пожежну частину, де поруч ДСНС встановило «пункт незламності» у вигляді намету. Всередині чергує працівник ДСНС та поліцейський. Відвідувачів не було. Але відповідальна особа розповіла, що зранку того дня прийняли 30 осіб. Усіх, хто приходить, реєструють у журналі.
«Насамперед для звітності, щоб розуміти, скільки буває людей і скільки всього потрібно, щоб їх забезпечити», — пояснює черговий.
У наметі тепло, працює буржуйка. Є вода, чайник, печиво, розетки для підзарядки телефонів, вай-фай, теплі ковдри й навіть стіл з дитячими іграшками. Світло під’єднали від пожежної частини. Але про всяк випадок є й генератор.
Обігрітися кілька годин у такому приміщенні, зарядити телефон, зайти в інтернет, випити чаю має бути цілком комфортно. Але одночасно прийняти багато людей, та ще й з ночівлею, навряд чи такий намет зможе.
Дитячий садок
«Пункт незламності» із зоною для маленьких відвідувачів працює в дитячому садку «Віночок» у селищі Літин, що на Вінниччині. У холі на першому поверсі будівлі розмістили лави, приготували ковдри. Там же — столики й стільчики з приладдям для малювання, ігри. Поруч, у кімнаті, що слугує в садку пральнею, — імпровізована кухня-їдальня та додаткові стільці для відвідувачів.
«У нас людина може зігрітися, попити чай, каву, а також зарядити мобільний телефон і скористатися послугами інтернету. Ми підготували ковдри, можливо, знадобляться комусь. Поряд облаштували маленьку дитячу зону. Якщо прийде мама з дитиною, тут малеча зможе розважитися», — розповідає директорка ясел-садка Людмила Гуменюк.
За її словами, чергують у «пункті незламності» по черзі всі працівники садочка. Долучаються також колеги з іншого дитсадка. Створили графік, щоб пункт був доступний цілодобово. На випадок відключень електроенергії є генератор.
«Нам надали окремий генератор. Ми під’єднаємо його до двох ліній. Перша лінія — вмикається чайник і мікрохвильовка — можна приготувати чай чи каву, розігріти їжу. Друга лінія виведена на подвір’я в альтанку. Там є розетки, де можна підзарядити телефон. Цей генератор ми не використовуємо для садочка загалом — до опалювального котла під’єднаний інший», — пояснює керівниця.
«Пункт незламності» в дитсадку працює з 25 листопада. За перший тиждень до нього звернулися четверо людей. Їх реєструють у спеціальному журналі.
«Люди приходили подивитися й поцікавитися, щоб обрати для себе найзручніший варіант з тих пунктів, які є в містечку. Серед них були й переселенці. Кажуть, що в разі потреби будуть звертатися. Попили в нас чаю, зігрілися. Але довго не були», — зауважує Людмила Гуменюк.
Вона додає, що місцеві органи влади забезпечили пункт усім необхідним. Є печиво, чай, кава, питна й технічна вода, разовий посуд. У приміщенні тепло.
Перевірка неофіційна
Про роботу одного з «пунктів незламності» у Вінниці розповіла місцева мешканка Вікторія. Шукала вона його 28 листопада, коли в її мікрорайоні зникло світло, а з ним — інтернет та зв’язок.
«Я зрозуміла, що відключення мінімум на чотири-шість годин: на менше не відключали. Оскільки терміново потрібно було надіслати робочі файли, перекинула їх на телефон і пішла ловити мобільний інтернет. Ніде зв’язку не було. Так дійшла до «пункту незламності», який розташований у школі. Він у нашому районі один такий, бо більше немає приміщень, які могли б вмістити багато людей», — зазначає Вікторія.
На дверях була яскрава табличка з написом «пункт незламності». Однак всередині — суцільна темрява.
«Підходжу до вахтерки, питаю, де тут «пункт незламності». А вона каже, що поки немає. Генератор не ввімкнули й невідомо, чи будуть. Потім підійшов чоловік, мабуть, хтось з адміністрації школи, і розповів, що генератор увімкнуть, коли буде відповідний наказ від міськради. А загалом «пункт незламності» працюватиме лише в тому разі, якщо будуть тривалі відключення світла — по 12–24 год. Куди звертатися, якщо, наприклад, швидку, пожежників чи поліцію треба викликати при відсутності зв’язку, незрозуміло», — каже дівчина.
По дорозі додому Вікторія побачила, як рятувальники облаштовували «пункт незламності» в наметі.
«Намет дуже маленький. Ну, може, від сили людей 30 помістить. Інтернет, сподіваюсь, буде ловити й поза наметом, а от зігрітися в разі чого буде складно. Бо знову ж, поки такий намет один на район. У цьому ж наметі порадили в разі чого їхати в сусідній район до стадіону — сказали, там розбили такий самий і він уже має інтернет», — закінчила розповідь Вікторія.
Схожа ситуація й в одній зі шкіл Деснянського району Києва. Представник «Соціальної платформи» навідався туди як звичайний мешканець району. Час уже був післяобідній, майже стемніло. Табличка про «пункт незламності» у вікні наявна. Однак літня жіночка, мабуть, вахтерка, притримуючи двері холу, заявила з порогу: «Ви до кого? Кажіть, я покличу. Ми нікого не пускаємо».
Кажу, що хочу в «пункт незламності», прийшла подивитись, бо живу поруч. Але жінка розчаровує: він не працює. На розмову погодилась вчителька, яка того дня чергувала у школі.
«Ви з якоїсь організації?», — було першим питанням.
Запевняю, що ні — просто цікавлюсь пунктом. Вчителька розповіла, що кімнату під пункт виділили, однак генератор їм ще не привезли. Крім того, функціонувати «пункт незламності» буде тоді, коли надовго зникне світло, щонайменше — на добу, а то й більше. Тоді навчальний процес у школі припиниться й зможуть приймати людей.
Замість підсумку
Наразі ситуація з організації «пунктів незламності» неоднорідна. Найбільше їх у державних закладах, і все зводиться до бачення, як має функціонувати такий пункт, керівництва, вміння організувати процес та готовності місцевої влади допомагати. Звідси й така полярність в організації — від практично повної готовності до відсутності найнеобхіднішого.
Є на карті серед «пунктів незламності», як зазначалось, і магазини, кафе, заправки, куди також можна прийти. Однак, як вказано, у них можна лише підзарядити телефон і зігрітись. Усі інші послуги — на розсуд власників, тобто можуть бути платними.
Водночас, як показала практика, саме бізнес швидше відреагував на систематичні відключення світла. У багатьох закладах уже давно з’явились генератори, які забезпечують їх роботу, бо це також і прибуток. І саме в такі заклади йдуть люди попрацювати чи просто пересидіти домашню темряву вже зараз. Залишається лише сподіватись, що всі «пункти незламності», коли вони стануть справді необхідними, будуть готовими до прийняття людей. Що на заваді їхній роботі не стане бюрократія з численними погодженнями та звичайна людська недбалість.
Фото: Ганни Швець, Сергія Коробкіна, Світлани Шевчук, Вікторіі Черкіс.
Репортаж підготувала команда «Соціальної інформаційної платформи».