Від початку повномасштабного російського вторгнення з окупованого Маріуполя й прилеглих районів на підконтрольну Україні територію виїхали десятки тисяч людей. Наразі по всій країні відкрили півтора десятки центрів допомоги переселенцям «ЯМаріуполь». Представники благодійної організації розповіли ексклюзивно «Пенсійному кур’єру» про свою роботу, а відвідувачі центру — про непрості життєві обставини та отриману допомогу.
Буквально з перших хвилин спілкування з координаторкою проєкту «ЯМаріуполь» Ольгою Пікулою я почав жалкувати, що сам не маріуполець, бо умови для переселенців там створені дуже хороші.
«Не дай Боже вам усе це пережити», — швидко протверезила мене Ольга. Вона сама більшість життя прожила в Маріуполі й досі залишається депутаткою Маріупольської міської ради. Її війна також захопила зненацька. Довелося кидати все, вибиратися з міста й починати життя заново вже в Києві. Показує мені на фото вщент зруйнований освітній центр, директоркою якого вона була.
«Місто Марії з 2015 по 2017 рік мало успішний досвід в інтеграції вимушених переселенців. Маріуполь завжди вважав, що переселенці — це не проблема, а нові можливості для міста. Ми прийняли та інтегрували понад 100 тисяч «нових маріупольців». Сьогодні минулий досвід та експертиза інтеграції використовуються при реалізації проєкту «ЯМаріуполь», — розповідає координаторка.
Проєкт ініційовано за дорученням голови ВЦА Донецької області Павла Кириленка та засновано у м. Запоріжжя під час евакуаційної місії.
«Тоді маріупольці були розгублені, налякані, спустошені та шукали допомоги й притулку. Міська влада розуміла, що людям необхідна негайна підтримка», — каже посадовиця.
У центрі прагнуть, щоб про них дізналося якомога більше земляків.
«Звичайно, дуже добре працює «сарафанне радіо». Але ми маємо і маріупольське телебачення, і телеграм-канал, і у фейсбуці ми також є. Ті канали зв’язку, що в нас до цього були в Маріупольській міській раді, ми так і продовжуємо застосовувати для комунікації з нашими маріупольцями», — розповідає координаторка проєкту.
За її словами, центр також дуже добре працює з місцевими ЗМІ та волонтерськими організаціями в тих містах, де відкриваються філіали «ЯМаріуполь».
Місце зустрічі та спогадів
До центрів допомоги приходить від 100 до 1,5 тис. людей на день. Усе залежить від міста. У Києві відвідувачів найбільше. Пенсіонер з Маріуполя Володимир каже, що приходить сюди вже не вперше. Сьогодні отримав гуманітарну допомогу та ліки. Ділиться спогадами, як важко вибирався в березні з оточеного міста.
«Щоб з Бердянська дістатися до Запоріжжя, протримали мене на блокпості 14 годин — вважається швидко. Це мені ще пощастило, тому що пенсійний вік. Ну, який з мене диверсант?», — згадує Володимир.
Поряд з ним показує на фотографіях свій зруйнований будинок жінка, на ім’я Марина. Вона виїхала з Маріуполя ще до війни. Сьогодні прийшла до центру вперше. Просила не за себе. Хотіла дізнатися, чи є можливість допомогти тим, хто залишився в Маріуполі. Бо там у неї багато родичів, які хотіли б, але з різних причин не змогли виїхати. Одна її родичка в березні померла.
«Вони зі снігу робили талу воду, додавали туди борошно, робили такі галушки. Потім це їли. Таке витримає не кожен шлунок. Врешті-решт вона померла від гострого панкреатиту», — розповідає Марина.
Але в центрі надають допомогу лише тим, хто зараз знаходиться на підконтрольній території. Філіал відкрили не тільки в Києві, а ще в 14 містах України: Вінниці, Дніпрі, Запоріжжі, Івано-Франківську, Калуші, Кривому Розі, Кропивницькому, Львові, Одесі, Тернополі, Ужгороді, Хмельницькому, Черкасах та Чернівцях. Незабаром планують відкриття центрів допомоги в Кам’янському, Полтаві та Рівному.
У кабінеті в керівниці висить карта, де позначено, скільки маріупольців і до яких областей переїхали, а також скільки з них уже зареєструвалися в центрах «ЯМаріуполь». Загалом зареєстровано понад 50 тис. осіб. За пів року діяльності видано понад 180 тис. гуманітарних наборів. Це продукти харчування, а також гігієнічні засоби, побутова хімія.
Питаю в Ольги Пікули: як їй усе це вдається координувати?
«У нас дуже потужна команда. Як ми працювали всі ці вісім років, так продовжуємо й зараз. Маємо велику мотивацію й допомогу від самих маріупольців. Хто ще, як не маріупольці, мають допомагати маріупольцям. Але допомагають і партнери, і волонтери. Часто самі маріупольці приходять не по допомогу, а, навпаки, питають: чим ми можемо допомогти?» — відповідає Ольга.
Хтось допомагає розвантажувати гуманітарку, а хтось приєднується на постійній основі й на волонтерських засадах працює в центрі по своїх напрямах.
Усі питання в одному місці
У київському центрі «ЯМаріуполь» можна побачити структуру, схожу до державної установи. Але сучаснішу, функціональнішу та привітнішу. Атмосфера дуже тепла. У центрі є кабінет, де реєструють нових людей, надають правові консультації, допомагають з працевлаштуванням. У кабінеті поруч надають консультації представники Фонду соціального страхування та податкової. Тобто всі питання переселенці можуть вирішити в одному місці й не бігати по інстанціях. У центрі приймає штатна лікарка. Вона надає консультації й безкоштовно може видати деякі медикаменти. Є тут і безкоштовний психолог: психологічна допомога чи не найважливіша.
Також тут працює дитяча кімната з вихователем, де на певний час можна залишити свою дитину. Кажуть, що діти звідти не хочуть іти. Також у центрі є дитячий логопед. До нього була навіть невеличка черга. Молода маріуполька Катерина привела до фахівця свого п’ятирічного сина. Каже, що одна консультація логопеда коштує не менше 300–400 грн. А тут можна приводити дитину двічі на тиждень безкоштовно.
«Жила спокійним життям, працювала, потім пішла в декрет. Ніхто не гадав, що так станеться», — каже Катерина. І кілька разів щиро повторює слова вдячності на адресу центру та його працівників.
Історії у всіх як під копірку: обстріли, кілька тижнів у підвалах, зруйноване житло, довгий шлях до підконтрольної території, фільтрація тощо. Не кажучи вже про втрату близьких людей. Кожна історія — окрема трагедія.
Пенсіонерка з Маріуполя Тетяна Миколаївна також привела онука до логопеда. Сама тим часом встигла зайти на консультацію до лікаря, а потім ще отримала черговий гуманітарний набір: крупи, макарони, масло, цукор тощо. «Залишилася ні з чим. Коли почалися обстріли, вибігла з дому в халаті та капцях. Навіть без телефона. І вже не повернулася. Лише деякі гроші встигла прихопити», — згадує жінка й починає плакати. Каже, що її будинок повністю зруйнований. Вибравшись з Маріуполя, деякий час вона з родиною провела в Угорщині. Але на чужині почувалися некомфортно, тому повернулися до України й залишилися в Києві.
«Допомога нам дуже важлива. Цього не розуміють ті, хто цього не пережив. У нас не залишилося нічого, тому ми раді будь-якій допомозі», — каже 73-річна Тетяна Миколаївна.
Наостанок бачу гарно одягненого молодого хлопця з коробками. Представляюся. Він з ходу каже, що журналістів не любить. Але зрештою у двох словах розповідає, що родом з передмістя Маріуполя. Наче трохи соромлячись зізнається, що також приїхав по гуманітарну допомогу, бо грошей не вистачає — винаймати житло дуже дорого.
Житло — найболючіше питання
За словами Ольги Пікули, питання житла — найгостріше. Зараз реалізують пілотний проєкт з реконструкції гуртожитку в Дніпрі. Уже в грудні житло там мають отримати 36 сімей. Так збіглося, що на реконструкцію виділили 36 млн грн. Допомогла Міжнародна організація з міграції. На першому поверсі буде побутова зона: пральня, дитячий простір, коворкінг. В інших містах також планується створення побутових центрів, де люди зможуть звернутися до швачки, привести до ладу одяг або, наприклад, попрацювати за комп’ютером чи навіть відвідати стоматолога.
Також при «ЯМаріуполь» працює оздоровчий центр у Вінниці, де вже змогли відпочити 380 родин. Ще один оздоровчий центр має з’явитися в Дніпрі.
До 1 вересня молодшим школярам придбали рюкзаки, канцелярію. А на зиму дітям придбали теплі речі: куртки, черевики, светри, шапки, рукавиці тощо. Усього йдеться про 5,5 тис. дітей. Школярам 11 класів та випускникам планують придбати ноутбуки. Окрім цього, на зиму кожна з 19,5 тис. зареєстрованих у центрі сімей отримує подушки, теплі ковдри, постільну білизну та обігрівачі.
«Люди виїжджають без нічого. Вони не розуміють, куди рухатися, де їм жити, де спати, де працювати, чим нагодувати дитину, у що одягнутися, що взагалі буде завтра. Але в нас вони поступово приходять до тями. У наших центрах маріупольці працюють для маріупольців. Якщо ви не пережили все те пекло, вам дуже складно зрозуміти людину, яка приходить з цією бідою», — розповідає координаторка проєкту.
Вона додає, що в людей по очах видно, що їм потрібна допомога. Спочатку маріупольці приходять зі сльозами на очах, шоковані, у стресі.
«Але в нас є фірмові обійми. Людина підходить і міцно вас обіймає… За місяць усе змінюється, людина поступово стає на ноги. У нас не просто гуманітарна допомога, ми допомагаємо інтегруватися в громаду, у тому числі через спортивні та культурні заходи. Допомагаємо влаштувати дитину в школу, підказуємо, як переукласти медичну декларацію тощо. Важливо, щоб маріупольців розуміли, щоб вони відчували себе комфортно. У цьому сенсі ми активно співпрацюємо з муніципалітетами», — додає Ольга.
За її словами, місцеві органи влади дуже допомагають і йдуть на зустріч, особливо в тому, що виділяють приміщення. Але зазначає, що тут велику роль відіграють зв’язки й особиста участь мера Маріуполя Вадима Бойченка. Він безпосередньо спілкується з мерами й адміністраціями тих міст, де відкривають центри.
Окремо зачепили тему працевлаштування. З Маріуполя виїхало, зокрема, багато металургів. Але в інших регіонах ця спеціальність не має попиту. Їм потрібна перекваліфікація. Тому в центрі не лише допомагають знайти роботу, але й готують освітні програми для перенавчання, зокрема, щоб зробити з людей самозайнятих осіб, підприємців, розвивати мікро- та макробізнес. На цей час працівники центру допомогли влаштувати на роботу понад тисячу переселенців.
Як вдалося з’ясувати, «ЯМаріуполь» здійснює свою діяльність за допомогою благодійних фондів: як міжнародних, так і українських донорів. У проєкту дуже багато партнерів. За словами Ольги Пікули, також частково їм вдалося залучити субвенції, які ще були закладені в держбюджеті безпосередньо для Маріуполя.
«Хочемо, щоб ця концепція стала національною. Сумно, коли до нас у центр заходять люди з інших міст і питають: а чому тут лише для маріупольців? Звісно, ми допомагаємо, чим можемо: консультуємо, пригощаємо чаєм, кавою — завжди готові й раді. Але наши центри мають можливість надавати допомогу лише жителям Маріуполя і Маріупольського району. Дуже хочеться, щоб постраждалі жителі з інших міст України теж мали й відчували таку турботу», — підсумовує моя співрозмовниця.
«ЯМаріуполь» в інших містах:
м. Вінниця, вул. Соборна, 50
м. Дніпро, вул. Воскресенська, 23
м. Запоріжжя, просп. Соборний, 150А
м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 22А
м. Калуш, вул. Грушевського, 13
м. Київ, вул. Антоновича, 39
м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, 11
м. Кропивницький, вул. Академіка Паученка, 41/26
м. Львів, Галицька площа, 15
м. Одеса, вул. Пішонівська, 30а
м. Тернопіль, площа Героїв Євромайдану, 9
м. Ужгород, вул. Капушанська, 2
м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, 3А
м. Черкаси, вул. Володимира Ложешнікова, 52
м. Чернівці, Центральна площа, 1
Графік роботи центрів: з 8:00 до 18:00, вихідний — неділя.
Звертатися з питаннями через контакт-центр за номерами телефонів: (050) 345 1555, (067) 345 1555. Дзвінки приймаються з 8:00 до 17:00.
Читайте також: У «Бандерівському Схроні» адаптували ветеранів до мирного життя.
Автор: Сергій Коробкін, фото Сергія Коробкіна