Неможливо перебільшити й у багатьох моментах до кінця осягнути все те, що довелось пережити українцям протягом 2022 року. Повномасштабне вторгнення росії забрало чимало життів, зламало ще більше доль, зруйнувало міста, перевернуло світ кожного українця. Війна стала викликом для України саме як для держави, яка функціонує через свої інституції: економічні, банківські, освітні, судові, соціальні тощо.
Дві основні тези, що є першочерговими завданнями на сьогодні, лунають на всіх рівнях: зупинити ворога й подбати про людей. Останнє — це відповідальність і місія саме органів соціального захисту населення. Як вони впорались з викликом? Наскільки вправно спрацювали?
Про це, а також про останні зміни в соціалці та перспективи галузі ми запитали в п’ятьох експертів: віцепрем’єр-міністра 2016–2019 років і міністра соціальної політики 2014–2016 років Павла Розенка, міністра соціальної політики 2016–2019 років Андрія Реви, директора Інституту розвитку територій Юрія Ганущака, економіста, директора економічного дискусійного клубу Олега Пендзина, експерта із соціальних питань Андрія Павловського.
Кожному з них «Пенсійний кур’єр» поставив три питання:
- Чи впоралась держава з організацією соціальних виплат цього року?
- Яким є ваше ставлення до передачі Пенсійному фонду функцій з призначення субсидій, а також щодо злиття ПФУ з Фондом соцстраху?
- На що насамперед зараз має звернути увагу держава в плані соціальної політики?
Павло Розенко, віцепрем’єр-міністр 2016–2019 років, міністр соціальної політики 2014–2016 років:
Фото: фейсбук-сторінка Павла Розенка
— Усе, що було в межах бюджету, виконано. Але це не новина. Останні 10–15 років зривів не було. Усі основні соціальні виплати, які залежать від держави, виплачуються. Але бюджет на 2022 рік ухвалювали десь за пів року до повномасштабного вторгнення. Тому сьогодні і мінімальна пенсія, і мінімальна зарплата не відповідають рівню інфляції. Так, індексація була проведена, але невелика — на 7–8%. Уряд своєчасно не вжив заходів, щоб підвищити виплати пенсіонерам, людям з інвалідністю. Мені здається, що кошти можна було знайти, у тому числі завдяки допомозі від західних партнерів.
Щодо субсидій, на мій погляд, — це колосальна помилка. Це не має жодного відношення до функцій Пенсійного фонду. Заради чого? У 2014–2015 роках ми зробили реформу субсидій. Вона має бути доступною, легкою, зрозумілою. Де Пенсійний фонд, а де соціальні виплати? Я знаю ситуацію з низів. Там немає фахівців. Люди вже йдуть з валом скарг до тих, хто цим ніколи не займався. Немає комп’ютерного забезпечення, немає умов для приймання громадян. Закликав би уряд і Президента звернути на це увагу.
З іншого боку, реформу системи соцстраху, можливо, треба продовжувати. Але залишається багато питань. Наприклад, що в такому разі робимо з медичним страхуванням, робимо його взагалі чи ні? Немає відповіді, для чого робляться ці об’єднання й кому від того краще? Українцям? Ні. Людям, які працюють в системі? Ні. Ще й масове звільнення фахівців передбачається.
Що ж до подальших планів, то насамперед треба зберегти купівельну спроможність громадян. Необхідно якимось чином проіндексувати доходи, особливо малозабезпеченим, тим, хто не може собі заробити — пенсіонерам, людям з інвалідністю. Відповіді на це питання в новому бюджеті я не бачу. Це загалом питання економіки. Люди, які отримують пенсії, не виводять їх за кордон. Ці кошти вони приносять в економіку, і цей ресурс економіка недоотримує. Розумію, що пріоритет сьогодні — це ЗСУ на 200 %. Але другий пріоритет — це люди. Необхідно створити можливості для нормального проживання людей.
Андрій Рева, міністр соціальної політики 2016–2019 років:
Фото: uk.wikipedia.org
— Щодо своїх соціальних функцій, то технічно держава впоралася. Тому що на підконтрольній Україні території й частково навіть на окупованій соціальні виплати здійснювалися, як безпосередньо банками, так і Укрпоштою. Були на початковому періоді проблеми, коли навіть розстріляли машину Укрпошти. Але в цілому масових скарг від громадян на те, що вони не можуть отримати соціальні виплати, не було. Тому з точки зору організації виплат, держава цей удар витримала. Але з точки зору розміру виплат — однозначно ні.
З першого грудня на 66 грн підвищили прожитковий мінімум. Цього й у мирний час було недостатньо, а у воєнний час при інфляції 30 % — тим більше. На наступний рік ці показники фактично заморожені. В умовах війни — це страшенний удар по найменш захищених людях.
Що ж до Фонду соцстраху, який злили з ПФУ, то чинним законодавством давно передбачено, що система соціального захисту в нас має працювати на страхових принципах. Для цього було введено єдиний соціальний внесок. Цей внесок ділився на чотири частини і йшов у Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, Фонд з тимчасової втрати працездатності та Фонд зайнятості.
Коли я був міністром, то ми об’єднали Фонд з тимчасової втрати працездатності й Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Зараз цей об’єднаний фонд приєднують до Пенсійного фонду. Тобто вже об’єднано три фонди. Я вважаю це абсолютно правильним. Об’єднати потрібно всі фонди, включно з Фондом зайнятості. На сьогодні адмініструванням єдиного соціального внеску займається Пенсійний фонд, і економія лише на адміністративних видатках становитиме кілька мільярдів гривень, що в умовах війни зовсім незайве. А з усіма згаданими соціальними виплатами Пенсійний фонд спроможний впоратися.
Субсидії — це інше питання. Вони фінансуються коштом державного бюджету. Це ті соціальні виплати, які проводили органи місцевого самоврядування. Думаю, передавати їх до ПФУ було непотрібно. Тому що це питання безпосередньо пов’язане з комунальною сферою. Виплати проводилися органами соцзахисту, які підпорядковані органам місцевого самоврядування. Вони були містком для взаємодії між людьми й комунальними підприємствами. З цієї точки зору дана ланка розірвана.
У цьому сенсі Пенсійний фонд буде діяти механічно й не буде входити в положення людей. Практика двох органів дещо відрізняється. Мери й міські ради повинні були мати вплив на цей процес, бо це пов’язано із заборгованостями за житлово-комунальні послуги й з роботою комунальних підприємств. Я вважаю це величезною помилкою.
Що ж до подальших кроків, то передовсім треба розморозити соціальні стандарти. Тягар війни несуть на собі прості люди. Їх становище погіршується у зв’язку з інфляцією. Купівельна спроможність і здатність виживати падає. Не індексувати, не підвищувати соціальні стандарти — це просто кидати людей у прірву. Є найбідніші люди, у котрих дохід — на рівні прожиткового мінімуму, який ще й заморожений. Якщо споживання падає, то падає й торговельний оборот. Це додаткове падіння економіки. Треба розморозити соціальні стандарти й адекватно їх підвищити. Я вважаю, що мінімальну зарплату треба підняти до десяти тисяч гривень, а прожитковий мінімум — вдвічі, ніж зараз — до п’яти тисяч гривень. Це дасть позитивний ефект і для економіки, і для людей. Хай краще зменшать видатки на дороги й на фінансування партії.
Юрій Ганущак, народний депутат України VI скликання, директор Інституту розвитку територій:
Фото: zn.ua
— Здійснення своєчасних виплат у повному обсязі не є заслугою держави. Це її прямий обов’язок. Питання в тому, з яких джерел це робиться. Через дефіцит і запозичення. У цьому сенсі країна не впорається. Тобто не може забезпечити пенсіонерів власним коштом.
До об’єднання фондів ставлюся позитивно. Але цього недостатньо. Потрібно ліквідувати (приєднати) й інші фонди. Наприклад, страхування нещасних випадків на виробництві взагалі не має бути прив’язане до державного бюджету. Бо інакше не може йтися саме про страхування. Це має бути відповідна угода між профспілками й працедавцями. Людей страхують у разі можливого нещасного випадку на виробництві. Але по деяких професіях взагалі немає від чого страхувати, куди йдуть ці гроші? Подібні фонди подекуди працюють, як фінансові піраміди, на цьому можна непогано красти. Те саме стосується й Фонду зайнятості. Про яку біржу праці взагалі можна говорити в умовах війни?
Необхідно ліквідувати Пенсійний фонд як структуру, і створити єдину соціальну службу, яка б керувала всіма соціальними програмами.
А нараховувати субсидії взагалі дуже просто — це може робити й неурядова структура, недержавна фірма. Організувати тендер і визначити компанію, яка б якісно надавала відповідні послуги, як це робиться в деяких країнах (аутсорсинг). Держава просто має все це контролювати. Бо в нас держава контролює сама себе, тобто фактично безконтрольна. Так не має бути.
Що ж до соціальної політики, то держава насамперед має відмовитись від авантюри під назвою «обов’язкова накопичувальна пенсійна система». Це пастка. Подібні реформи не прижилися в багатьох країнах. Саме тому при пенсійному реформуванні потрібно враховувати недоліки закордонних пенсійних систем і уникати їх.
Олег Пендзин, економіст, директор Економічного дискусійного клубу:
Фото: фейсбук-сторінка Олега Пендзина
— Держава виплатила всі належні соціальні виплати. З цієї точки зору претензій до влади немає. Але є питання щодо джерел фінансування. Абсолютно всі соціальні видатки у 2022 й у 2023 роках будуть здійснюватися із запозичень. На сьогодні загальний обсяг податків і зборів, тобто дохідної частини державного бюджету, перекриває тільки половину від видаткової частини й фінансує виключно війну. Весь соціальний пакет фінансується коштом макрофінансової допомоги, яку нам дають наші партнери. І якщо американці, в основному, дають гранти, то Європа дає кредити, які треба буде повертати.
Тепер щодо Фонду соціального страхування. Що це таке? Я плачу гроші в установу, яка потім мені має зробити відшкодування. Це те саме, що й страхова компанія. Але тепер вона передається до структури, яка, по суті, сьогодні залежить від бюджету. Теоретично, коли йдеться про війну й проблеми з економікою, то можна зрозуміти, що на певний період часу держава шукає механізм спрощення. Але коли ми говоримо про стратегічну перспективу, то це неправильний шлях. Зникає елемент страхування, адже суть страхових внесків — у тому, що вони є персоніфіковані, і це докорінно відрізняється від того, що в нас зараз існує в солідарній пенсійній системі.
Субсидії — це взагалі третій вид державної допомоги. На пенсію має право будь-яка людина, яка сплачує єдиний внесок, незалежно від доходу. А от субсидія прив’язана до рівня доходу. Тому це окремий вид виплат. З точки зору оптимізації, на період війни таке об’єднання припустиме, а от стратегічно в післявоєнний період — це недоречно.
Щодо подальших кроків у соціальній сфері, то є офіційна доповідь Світового банку: у 2023 році вісім мільйонів українців знаходитимуться за межею бідності. Основний виклик для держави сьогодні — знаходження механізмів і джерел допомоги цій категорії громадян. Війна завдала фантастичних збитків усім людям. Реальні доходи населення скоротилися на чверть — це офіційні дані Держкомстату. Але вісім мільйонів взагалі потрапили за межу бідності. Як правило, це насамперед пенсіонери. Про що можна говорити, коли середня пенсія нижча реального прожиткового мінімуму?
Андрій Павловський, народний депутат України VI та VII скликань, експерт із соціальних питань:
— Якщо казати об’єктивно, то із соціальними виплатами держава впоралася. Може, з невеликими затримками, але все регулярно виплачувалося: пенсії, допомоги, у тому числі малозабезпеченим. Також хотів би зазначити, що в найважчий період, на початку агресії, ще працювала Марина Лазебна. Треба віддати їй належне, що змогла тоді все організувати. Наступний рік буде складнішим. Адже всі соціальні стандарти заморожені. Попри те, що прогнозується великий відсоток інфляції.
Уже з 1 грудня цього року на Пенсійний фонд повісили непритаманні й невластиві йому за законодавством функції — призначати й виплачувати субсидії. Так само й у зв’язку з ліквідацією Фонду соціального страхування — усі його функції з 1 січня вішають на Пенсійний фонд: декретні, лікарняні, виплати на санаторно-курортну реабілітацію, протезування тощо. Законодавство про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не передбачає, щоб Пенсійний фонд займався чимось іншим, окрім пенсій.
Є й інша загроза. Бюджет Пенсійного фонду на наступний рік затверджено в розмірі 590 мільярдів гривень. Майже половина цієї суми — пряма дотація з державного бюджету. Якщо вже зараз така ситуація, то де гарантія, що Пенсійному фонду буде вистачати грошей і на нові невластиві функції?
Є велика ймовірність, що вчасні виплати опиняться під загрозою. Наприклад, щодо субсидій уряд заклав у бюджет на наступний рік 37,9 мільярда гривень, що на 9,2 % менше, ніж у цьому році. Але ж за офіційною статистикою й звітами Мінекономіки, у нас майже п’ять мільйонів людей втратили роботу, у 75 % громадян впали доходи. До того ж є майже сім мільйонів офіційно зареєстрованих внутрішніх переселенців. При такому стані речей уряд закладає субсидій майже на 10 % менше. Цього явно не вистачить, тому, можливо, не всі охочі зможуть її отримати.
Так само під загрозою й виплати, які робив Фонд соціального страхування. У системі працювало багато людей, а зараз усе це повісили на працівників Пенсійного фонду. Передбачаю, що в першому кварталі наступного року можливі катастрофічні наслідки: про виплату декретних, лікарняних і таке інше можна буде забути.
Що ж до перспектив, то в економічному плані державі будь-що потрібно поновлювати робочі місця. Адже всі соціальні виплати залежать від відрахувань із зарплати. Якщо немає робочого місця, то немає, з чого сплачувати єдиний внесок, який йде і на пенсії, і на соціальне страхування.
Але щоб покрити соціальні видатки, уряд розраховує на зовнішнє фінансування. Тобто ми повністю покладаємося на волю наших зовнішніх партнерів, сподіваємося, що вони не залишать Україну в біді.
Автор: Сергій Коробкін
Головний колаж: Сергій Кульчицький
Читайте також: Коли пенсіонерів забезпечать смартфонами: інтерв’ю з представником Мінцифри Мстиславом Баніком.