Різноманітні форми, кольори та їхні відтінки, велика кількість рясних суцвіть роблять пеларгонію улюбленицею багатьох квітникарів. Рослина також дуже поширена в невеличких домашніх колекціях на підвіконнях міських і сільських помешкань. Дев’ятирічний досвід вирощування пеларгонії, а також досвід селекції нових сортів рослини має жителька Сум Анна Єрмоленко. Секретами догляду вона поділилася з читачами Соціальної інформаційної платформи.
Коли дев’ять років тому сім’я Анни переїхала в приватний будинок, жінка відразу взялася до висаджування квітів на клумби. Серед придбаного посадкового матеріалу були й кущики пеларгонії.
«Ці рослини мені дуже сподобалися, я почала про них читати. Виявила для себе, що пеларгонія може бути розебудною — у неї великі суцвіття з троянд. А коли побачила ще тюльпановидні квіти — вони мене полонили. І я почала купувати. Перший рік я купила п’ять горщиків, а наступного року в мене було вже 150 сортів. Зараз це моя чудова шалена пристрасть. Люблю їх за те, що вони рясно викидають суцвіття та дуже довго квітують», — каже Анна.
Колишнє хобі менеджерки зовнішньоекономічної діяльності перетворилося в роботу й справу життя.
17 сортів Грації
Така велика кількість квітів у домі призвела до алергії господині, та й місця вкрай не вистачало. Чоловік, розуміючи захоплення дружини, побудував спеціальну теплицю-розплідник. У ній немає ґрунту, а облаштовано бетонну підлогу з підігрівом, адже пеларгонія не любить вологого повітря. Штучне освітлення та спеціальна вентиляційна система рекуперації (передача тепла від відпрацьованого повітря, що виводиться з приміщення, повітрю, що надходить) зробили умови для пеларгонії практично ідеальними.
«У певний момент я зрозуміла, що вже фізично не можу таку кількість сортів доглядати, бо маю ще багато квітів у дворі й двох маленьких синочків. А ще ж має бути час посидіти серед них, кави попити, насолодитися. Я почала фільтрувати — залишила тільки найулюбленіші. Решту подарувала. Але в той час у мене з’явилася інша пристрасть — я почала виводити власні сорти», — ділиться квітникарка.
Вона додає, що тепер має 17 сортів власної селекції з приставкою «Грація» у назві. Назви дає їм патріотичні: Грація-Червона калина, Грація-Роксоланія, Грація-Княгиня Ольга, Грація-Княжна Либідь. Робота з виведення нового сорту — дуже тривала й кропітка, потребує багато сил і ресурсів.
Втім, робота триває. Наразі у квітникарки підростає 16 рослин, які вона відібрала з 300 минулорічних сіянців. Чи всі вони пройдуть випробування часом — поки невідомо.
«Щоб вивести сорт, я, наприклад, минулого року виростила 300 сіянців. Рік я їх маю ростити, дочекатися цвітіння. Для цього влаштовую їм ідеальні умови. Потім відбираю найкрасивіші: з 300 обрала 16 штук. Решта — або не унікальні, або не дуже красиві. А от ці 16 потребують ще кількох років нагляду, спеціальних тестів, доки я зможу випустити сорт у люди», — розповідає Анна.
Зимовий догляд
Взимку пеларгонія дуже страждає від скороченого світлового дня. Тому Анна Єрмоленко рекомендує переставити рослину на найсвітліше вікно в домі. При цьому температура повинна бути 15–18 градусів, інакше стебло витягуватиметься. І полив скоротити до мінімуму.
«Чим менше рослина отримує світла, тим нижчою повинна бути температура, і меншим полив. Найстрашніше для пеларгонії — мокрі й холодні «ноги». Адже пеларгонія родом з Південної Африки, тому любить світло й добре переносить засуху. А переливання може її вбити: почнеться гниль, і отримаємо хворобу «чорна ніжка» — вона для пеларгонії найстрашніша. У цьому разі можна спробувати зрізати здорову верхівку й перевкорінити. Якщо є можливість «досвітити» пеларгонію, можна навіть LED-лампами, то навіть взимку вона почуватиметься чудово», — радить Анна.
Пересаджування
Придбану рослину не варто відразу пересаджувати. Спочатку треба призвичаїтися до поливу. Тільки коли ґрунт повністю просох, можна поливати. При цьому дивитися, щоб половина горщика залишилася сухою.
«Коли ґрунт просихає дуже швидко, ми бачимо, що коріння обплело весь горщик — варто пересаджувати в більшу ємність. Ще є таке правило: горщик за розміром має становити одну третину всієї рослини, а кущ — дві третини. Для дорослих рослин може бути горщик і на вісім — десять літрів, але це залежить від розміру куща», — каже жінка.
Вона також звертає увагу, що сортова пеларгонія поділяється на три види за розміром. Мініатюрні ростуть не більшими десяти сантиметрів. Карлики, найпопулярніші, виростають до 30 сантиметрів. Зважаючи на ці габарити, потрібно підбирати відповідний горщик.
Розмноження
Квітникарка зауважує, що промислові пеларгонії (їх є не більше 10–15 сортів, які вирощували ще наші бабусі) розмножуються без жодних проблем: і насінням, і живцями. Сучасні сортові пеларгонії розмножуються важче й тільки вегетативно — живцями. Але є кілька порад, які допоможуть зробити це успішно.
«Перше правило — материнська рослина повинна бути здорова, інакше є ризик, що зрізана гілочка вже теж хворіє. По-друге, материнська рослина повинна бути у фазі активного росту. Взимку живець не матиме запасу сил для розвитку. Найкраще вкорінювати пеларгонію навесні. Стерильним лезом зрізаємо гілочки по два — три міжвузля. Нижні листочки обриваємо, залишаємо три — п’ять верхніх. Потім протягом двох — восьми годин підсушуємо. Далі можна саджати в стаканчик зі зволоженим стерильним ґрунтом або з агроперлітом (розпушувачем ґрунту), або — я люблю — у кип’ячену охолоджену воду. Температура для вкорінення повинна бути не нижчою, ніж 22 градуси, інакше є великий ризик, що рослина буде гнити», — ділиться своїм досвідом Анна.
Першим сигналом того, що рослина добре почувається, є поява нових листочків. До цього часу ґрунт поливати не потрібно. Якщо протягом трьох тижнів рослина не подає ознак росту, то треба перевірити стебло. У разі його почорніння можна обрізати до наступного міжвузля й повторити всю процедуру.
Підживлення
Пеларгонію потрібно підживлювати відповідно до її фази росту. Найголовнішими мінеральними речовинами для рослини Анна називає азот, фосфор і калій.
«Найкращий варіант — це мінеральні комплексні добрива, де виробники вже підібрали формулу. Для малечі я використовую половинну дозу добрив з більшим вмістом азоту, яке в назві має призначення для укорінення й розсади. Коли рослина — підліток, їй потрібно більше фосфору. Зазвичай, це універсальні добрива, ними підживлюю до п’ятимісячного віку. І коли рослина на стадії закладання бутонів, даємо їй калій. Це добрива для цвітіння», — зауважує жінка.
Хвороби й шкідники
Переважна більшість проблем з’являється від неправильної агротехніки.
«Або неправильний ґрунт, який зверху здається сухим, а всередині замокає. Або переливання. Це призводить до гнилі, бактеріальних інфекцій, грибів. Ознаки захворювань: відсутній тургор листя (воно кволе й обвисле), пожовтіння. Від хвороб обробляємо фунгіцидами. Я б радила це робити навіть для профілактики, коли настає сезон дощів і пониження температур», — каже Анна.
Від шкідників квітникарка також рекомендує робити профілактику системними інсектицидами.
Авторка: Світлана Шевчук, фото: з колекції Анни Єрмоленко
Читайте також: Як виростити мікрозелень на підвіконні.