Киянка Наталія Білик за фахом перекладачка, але з дитинства захоплюється рукоділлям. Ляльки-мотанки її авторства цікаві та незвичайні. Секретами виготовлення давніх українських оберегів вона поділилася із Соціальною інформаційною платформою.
«Рукоділля люблю з дитинства. У старших класах школи я малювала. А коли народилася старша донечка, почала в’язати іграшки, шити ляльки. А потім моя мама придбала комусь на подарунок мотанку. Коли я взяла її до рук, лялька захопила своєю енергетикою. Мені захотілося створити щось подібне. Почала пробувати, напрацьовувати власний стиль», — пригадує майстриня.
За її словами, існує суттєва різниця між інтер’єрною лялькою та мотанкою-оберегом. Якщо для декоративного виробу не існує жорстких правил, то для символічного оберега їх чимало.
Лялька-мотанка як оберіг
«Лялька-оберіг створюється за певними правилами, які передали нам наші прадіди й прабабусі. Вона має виготовлятися за один світловий день. Тобто сонце зійшло — ми можемо починати роботу, а коли сонце хилиться до заходу — роботу треба завершувати. Вважається, що з темряви на землю можуть приходити нечисті сили, які нашкодять ляльці або поселять у ній негатив. Тому деякі елементи, наприклад вишивку, я готую завчасно. А збираю ляльку обов’язково за один день», — наголошує Наталія.
Вона додає, що переважно в основі ляльки лежить міцно змотана тканина, з якої формують тулуб і голову. Під час цього процесу в давнину читали спеціальні молитви. Нині майстриня проговорює слова побажань: на щастя, на здоров’я, на добробут тощо. І тканину, і нитки мотає виключно зі сходу на захід.
«Лялька-мотанка не колеться голкою, не ріжеться ножицями, щоб не колоти та не порізати свою долю. Ниточку не відрізаємо, а тільки відриваємо. Не можна в’язати вузликів. Він є тільки один — у районі пупка. Там ми закінчуємо змотувати тіло ляльки й робимо завершальний оберт нитки. Тоді вже в’яжемо вузлик — і тіло ляльки готове. Ще мотанкам не давали імен, щоб не уособлювати з певною людиною», — розповідає жінка.
Вона додає, що оберегові ляльки мотають на певні фази місяця. На місяць, що зростає, виготовляють ляльки на прибуток. Коли місяць у повні — час для мотанок на щасливе життя, оберегів для будинку. А на спадний місяць мотаються ляльки від хвороб. Але за жодних обставин не можна виготовляти ляльки-мотанки в п’ятницю та неділю. Адже в ці дні наші предки поклонялися богині рукоділля Макоші.
Улюблений процес у Наталії — одягання ляльки. Хоча й тут не все просто. Каже, що бувають моменти, коли лялька «не хоче одягати» певну спідницю або квітку. У такому випадку тканина лягає криво, часом навіть рветься. Тобто лялька «самостійно обирає» собі вбрання.
«На обличчі ляльки-мотанки роблять солярний хрест — знак сонця. Очей у ляльки не може бути. Наші пращури вірили, якщо в мотанки буде людське обличчя, то в неї може вселитися нехороший дух. Очі — провідник душі, тому їх не можна. Є ляльки, які намотуються без хреста», — уточнює майстриня.
Види мотанок
Найбільшою популярністю користуються інтер’єрні ляльки-мотанки. Але якщо людина бажає мати оберегову ляльку, то варто знати, що їх є багато різних видів.
«Було в мене особливе замовлення — попросила дівчина для коханого воїна. Лялька мала бути чорного та червоного кольору, у руках тримати ніж. Я спершу навіть не могла собі уявити, який це матиме вигляд. Але в результаті мені дуже сподобалося таке поєднання кольорів, воно має сильну енергетику», — каже Наталія.
Лялька-травниця тримає в руках мішечок з травами. Її тіло також набите сушеним зіллям. Раніше цю ляльку підвішували в тій частині хати, де хотіли освіжити повітря. Тому трави для неї використовували ароматні. Така мотанка також відлякувала злих духів і хвороби.
«Груди такої ляльки обов’язково роблять пишними, адже така жінка може вигодувати багато дітей. Це є символом здоров’я та енергії. Це моя улюблена мотанка після берегинь, які зазвичай роблю. Ще цікавий факт про груди в мотанки: вони ніколи не будуть однаковими. Як відомо, наше тіло не симетричне, тому груди в ляльки виходять різними, як у майстрині, що їх робить. Перевірено неодноразово (усміхається — авт.)», — ділиться досвідом жінка.
Мотанка–подорожниця має мініатюрний розмір, аби людина, яка буде подорожувати, поклала її в сумку чи кишеню. У вузлик ляльки трохи круп та зерна, аби не голодувати в дорозі. А також монета, щоб не закінчилися гроші. А ще — червона нитка, як символ шляху додому.
«Я ще роблю мотанки на щастя. Це теж невеликі лялечки, в яких є ніжки та дуже довга коса. Вважається, чим довша коса, тим людина буде щасливіша. Адже коса — символ жіночого начала й жіночої сили. Вона символізує здоров’я, достаток, красу та довге життя», — зауважує майстриня.
В основу ляльки-мітлушки кладуть маленький віник. Такий оберіг допомагає очистити дім після візиту неприємних гостей або від негативної енергії. Починаючи від найдальшого кутка й до вхідних дверей лялька-мітлушка очистить будинок.
«Є ляльки, які мотаються на заміжжя. В основу її лягає дерев’яна паличка-полінце, як символ чоловічого начала. Така лялька мотається без рук. У неї має бути непарна кількість комірців (найчастіше сім — стільки є енергетичних тіл жінки), тому слід робити довгу шию. Коли накладаємо на ляльку комірці, то за кожним з них проказуємо рису характеру чи якості майбутнього чоловіка. Наприклад, щоб любив, поважав тощо», — пояснює Наталія.
Для жінки, яка хоче завагітніти, створюють особливу ляльку-мотанку з дитям. Майстриня виготовляла таку лише один раз, адже в ідеалі такий оберіг має самостійно створити жінка, яка бажає мати дітей.
«Тут процес дуже особливий, навіть сакральний. Спочатку мотається маленька лялечка-пупс. Вона загортається в рожеву тканинку, як символ плаценти, потім кладеться в циліндр з бересту (березової кори), що символізує матку. Лише потім огортається одягом з тканини та примотується до тіла ляльки-матері», — каже майстриня.
Жінка в хустці, що на руках тримає двох дітей — такий образ має лялька-мотанка на подвійний прибуток. Наталія пояснює, що цей оберіг впливає не тільки на матеріальні речі, але й на духовні. Усе залежить від смислу, який у нього закладає майстриня та власник. Така лялька допомагає в нових починаннях, справах та примножує здобутки.
Молодятам на весілля чи заручини дарують ляльки-нерозлучниці. У них одна рука є спільною, щоб вони завжди йшли в парі. Мотається чоловіча лялька в штанах і шапці, жіноча — у красивій сукні.
«Маленьким дітям роблять зайчиків або янголів, які можна одягати на пальчик. З ними залишали дитя, коли батькам потрібно було йти з дому. Якщо дитині ставало нудно або страшно, вона може звернутися до ляльки, як до друга, поговорити з нею, погратися. Це і друг, і оберіг», — говорить майстриня.
Індивідуальні ляльки-мотанки
Наталія завжди намагається виготовити ляльку, яка б максимально підходила господарям не тільки в декоративному плані, а й енергетично.
«Коли в мене замовляють мотанку, я запитую побажання щодо кольорів. Якщо це для певної людини, прошу фото або опис її, невелику характеристику. Так мені легше налаштуватися. Був випадок, коли попросили виготовити ляльку в спокійних тонах для жінки. Але на фото я побачила гарну та яскраву пані. Відчула, що їй потрібні інші кольори. Обрала сильні енергетикою та яскраві червоний і жовтий, і не помилилася. Потім виявилося, що саме замовниці більше підходять спокійні відтінки, а тій людині, якій вона дарувала ляльку — яскравіші», — розповідає Наталія.
І додає, що іноді просять виготовити мотанку з певним атрибутом. Тому серед робіт є ляльки, у руках яких глечики, кошики, птахи тощо. Мотанка для директора школи тримає в руках книги, несе знання й науку. Часто лялькам-берегиням майстриня вплітає у вінки колоски пшениці чи жита.
«Багатьом людям не цікава історія та значення мотанки. Для них це просто гарна лялька-сувенір, яку можна подарувати. Десь чули, що вона має українське коріння, це давній символ чи щось таке… Дехто взагалі ніколи не чув про мотанку й негативно відгукується про її вигляд та особливо хрест замість обличчя. А хочеться відроджувати наше, нехай і чудне та дивне для нашого покоління, але люди мають знати своє коріння, відчути та торкнутися символів, які мали величезне значення для наших пращурів. Бо це є наше — магічне, сильне, прадавня мудрість та шана навколишньому світу, зібрана в такій невеликій та чудовій ляльці-мотанці. Плекаймо українське», — підсумовує Наталія Білик.
Авторка: Світлана Шевчук, фото Наталії Білик
Читайте також: Жителька Дніпропетровщини відроджує давнє мистецтво соломоплетіння.