Сьогодні виповнюється 31 рік Незалежності України. Три десятки років, протягом яких відбувались ключові події, і кожного разу терези могли хитнутись геть в інший бік. «Пенсійний кур’єр» поспілкувався з політологом Володимиром Фесенком, істориком Ярославом Грицаком та науковцем Леонідом Ільчуком про поворотні моменти в історії незалежної України – коли вони відбулись та як вплинули на подальший розвиток держави. У кожного з них своє бачення та оцінки новітньої української історії, однак чимало моментів перетинаються, що є свідченням надзвичайної важливості згаданих фактів та подій.
Володимир Фесенко: «Кожні вибори президента – поворотний момент»
Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», політолог Володимир Фесенко вважає, що кожні президентські вибори в Україні були певними поворотними моментами.
«Не кардинально, але політична ситуація в країні змінювалася, відбувалася певна корекція курсу. Тобто на розвиток країни впливали не парламентські, а саме президентські вибори. Це дуже помітно, коли прихід нового президента завжди свідчив про хвилю політичних змін, реформи, корекції в державній політиці, іноді суттєві», – пояснює політолог.
Але, наголошує експерт, були й інші події, які суттєво вплинули на загальнополітичну ситуацію в країні, обумовили появу нових політичних тенденцій. Зокрема:
1991 р. – проголошення незалежності і створення інституту Президента.
1996 р. – ухвалення Конституції України.
«Вона створила правовий фундамент для функціонування держави, зафіксувала його, створила цілу низку інституцій: Конституційний суд, Раду національної безпеки і оборони України тощо. Це, зокрема устаканило певною мірою відношення президента і Верховної Ради. До цього були постійні конфлікти, конкуренція за вплив на державну політику і на уряд», – пояснює політолог.
1996 р. – в економічному плані безумовну роль відіграло введення гривні – національної грошової одиниці.
2000 р. – початок політичної кризи. Мова іде про так званий «касетний скандал» та першу хвилю політичних протестів, яка послідувала за ним. (Політичний скандал в Україні, що вибухнув після оприлюднення аудіозаписів з кабінету Президента України Леоніда Кучми восени 2000 року, в яких вказувалось на можливу причетність президента та інших високопосадовців до вбивства журналіста Г. Гонгадзе.)
«Це перша гостра політична криза в країні, в рамках якої були масові політичні протести, поява вуличного опозиційного руху. Вона була обмежена в масштабах, не дуже вдала, але дала поштовх подальшим подіям. Чимало активістів політичної кризи початку 2001 року потім стали учасниками Помаранчевої революції», – зазначає Фесенко.
2004 р. – Помаранчева революція. За словами політолога, вона була важлива тим, що вперше продемонструвала силу такого масового протестного руху як «Майдан» – наметового містечка в центрі столиці. Коли сотні тисяч громадян виходять на вулиці і це може кардинально вплинути на ситуацію в країні і на зміну влади.
2014 р. –другий Майдан – Революція гідності.
«Два майдани відіграли величезну роль в українській політиці. Як прояв потужності, потенціалу громадянського суспільства, його впливу на політичну ситуацію. 2014 рік безумовно, став переломним, в тому сенсі, що у нас розпочався системний конфлікт з росією. Захоплення росіянами Криму, початок гібридної війни на Донбасі. У 2022 році врешті-решт цей конфлікт перейшов в гарячу фазу повномасштабної війни. Це кардинально вплине і на внутрішньополітичну ситуацію в країні і на зовнішню», – каже Фесенко.
З точки зору зовнішньої політики, за словами політолога, окремо треба відзначити такі поворотні моменти як драма 2013-2014 років довкола підготовко підписання угоди про асоціацію з ЄС. Її підписали в 2014 році. Але почалося все в 2013 році, що стало поштовхом до Революції Гідності. І, безумовно, зараз рішення Євросоюзу про надання Україні статусу кандидата.
Фото: ua.news
Ярослав Грицак: «Події довкола острова Тузла – перша відкрита агресія росії проти України»
Український історик, публіцист, доктор історичних наук, професор Ярослав Грицак чітко перелічує ключові моменти в історії незалежної України:
1993 р. – економічна і політична криза, загроза зникнення української державності (у 1993 році Україну накрила гіперінфляція, яка сягала 10,2 % тис. Ціни стрімко злетіли, а населення навпаки – зубожіло. На Донбасі почалися шахтарські бунти – ред.)
1994 р. – перші президентські вибори в незалежній країні. Факт мирної передачі влади від одного до другого президента в результаті вільних виборів. Це була поворотна подія, яка стала передумовою зміни еліт в Україні.
1996 р. – грошова реформа (запровадження гривні – ред.) і прийняття Конституції, стабілізація України як держави.
2000-2001 рр. – загибель журналіста Георгія Гонгадзе. Ця подія переросла в масштабний рух «Україна без Кучми». Даний період можна позначити як дебют громадянського суспільства в Україні.
2003 р. – події довкола острова Тузла. Початок першої відкритої російської агресії проти України.
(29 вересня 2003 року Росія розпочала будівництво дамби до українського острова Тузла. Від російської станиці Тамань Темрюцького району Краснодарського краю у напрямку острова починають насипати греблю з метою з’єднання її з російським берегом. Росія наполягала на тому, що офіційно чітко проведені кордони як в акваторії Азовського моря, так і в Керченській протоці відсутні, а також відмовлялася визнати Тузлу островом, наполягаючи на тому, що це коса. Однак, згідно з адміністративним поділом часів СРСР острів належав до Кримської області, яка 1954 року увійшла до складу УРСР. Після проголошення Україною незалежності Тузла стала частиною території України – ред.)
2004-2014 рр. – перший і другий Майдани. Україна справляється зі спокусою авторитаризму і остаточно обирає курс на Захід, на євроатлантичну інтеграцію.
2014 р. – анексія Криму, початок «російської весни», війна.
2019 р. – прихід до влади Зеленського. Продовження молодіжної революції, зміна еліт шляхом зміни поколінь.
2022 р. – випробовування броні України на стійкість і міцність, остаточний вихід України з «руського міру».
Фото з фейсбук-сторінки Ярослава Грицака
Леонід Ільчук: «Поворотний момент один – 24 лютого»
В.о. директора Науково-дослідного інституту соціальної політики Мінсоцполітики і НАН України, кандидат політичних наук, доцент, заслужений працівник соціальної сфери України Леонід Ільчук вважає, що справжній поворотний момент в новітній історії України один: початок повномасштабної війни росії проти України.
«Саме події 24 лютого остаточно повернули рух нашої країни у західному напрямку. До цього були напівповороти, напівтони, напівзаходи, напівнаміри. Навіть 2014-го для багатьох все було не так однозначно. Подивіться зараз на опитування: за всю новітню історію України не було такого згуртування і об’єднання нації: схід і захід, північ і південь, — ми єдині, як ніколи. Оце і є справжній історичний поворот. Так, ми платимо за це надзвичайно дорогу ціну, платимо тисячами людських життів, бо виборюємо свою свободу і своє майбутнє», – зазначає науковець.
У держави, каже Ільчук, були свої слабкі місця, критичні точки, які, зокрема, стосуються політичного управління, соціально-економічного життя, міжрегіонального співробітництва.
«Але ж ми йшли вперед і тепер бачимо, що за цей 31 рік непогано просунулися на шляху свободи та демократії. І саме оцей наш прогрес не дає спокою нашим ворогам», – каже Ільчук.
Фото з архіву редакції
Автори: Сергій Коробкін, Світлана Довгаль
Газета «Пенсійний кур’єр» №34 (1004) від 24 серпня 2022 року
Читайте також: «Україна має щонайменше три моменти, коли історія могла піти інакше», – Тарас Чорновіл.