Анатолій Патій — селекціонер з понад 30-літнім стажем. Новатор-винахідник, який запатентував унікальну «теплицю-термос», автор книги «Поцілунок сонця. Лимони в приватному будинку і квартирі». А ще – наставник, який має послідовників в багатьох країнах світу, і, врешті, успішний підприємець, на «банановій фермі» якого можна помилуватися понад 50 сортами тропічних рослин.
— Анатолію Васильовичу, будь-яка мрія завжди має під собою підґрунтя. Що стало рушійною точкою на шляху до вашої мети?
— Як говорив Антуан де Сент-Екзюпері, усі ми родом зі свого дитинства. Мій батько був агроном, він дуже любив свою працю, а я часто їздив з ним в поля. Тільки батько був агроном у колгоспі, досконально розумівся на тому, як виростити кукурудзу, жито, пшеницю, картоплю, а мені завжди хотілося екзотики. Якось, 1959 року, коли я ходив у перший клас, мені дядько подарував на Новий рік величезний, духмяний апельсин. Уявляєте, чим це було для сільського хлопчака у ті часи! І мені захотілося побачити, як же виглядає рослина, що дає такі чудо-фрукти: я зібрав зернятка і посадив їх у землю. І через 23 роки цей апельсин зацвів і дав плоди. Ця історія спонукала мене дізнатися більше про різні екзотичні культури.
— Мабуть, у ті часи це була справа не легка?
— Дійсно, такої літератури у нас було дуже мало. У Києві в бібліотеці мені вдалося знайти тільки одну книжку на цю тему — «Цитрусовий сад у кімнаті». Потім я знайшов ще книгу журналіста Бориса Головкіна «За дідівськими рецептами», з детальним описом, як у кімнатних умовах вирощувати цитрусові. Далі у московській бібліотеці вдалося відшукати засекречені архіви — книги, в яких розповідалося про вирощування тропічних рослин в оранжереях. Так я довідався, що ця справа практикувалася у нас ще 300 років тому. Радянська влада просто не хотіла цього показувати, мабуть, вважаючи такі агрономічні забаганки «буржуйськими». Ця інформація стала для мене таким собі пострілом із стартового пістолета. Мені захотілося спробувати відродити таку практику, але вже в новій, сучасній якості. Ба більше — перенести це в кімнатні умови, щоб це гарно росло в квартирі, в будинку.
— Але спочатку це було просто хобі, так?
— Так, я закінчив машинобудівний технікум, 1979 року — Київський інститут цивільної авіації за спеціальністю інженер-системотехнік. Працював за фахом. А цитрусові вирощував на заскленому балконі. Для саджанців наносив стільки землі, що сусіди навіть боялися, що балкон не витримає і обвалиться. Але щоб зробити це справою життя, потрібно було здобувати нові знання, іти в науку, звертатися до вчених, які займалися селекцією. Згодом я запропонував свою технологію схрещування рослин — склеювати клітини новим методом за допомогою лазера. Звичайно, це було щось зовсім нове, вчені-біологи спочатку не дуже вірили в цю ідею. Але досліди продовжили і праця довжиною в 25 років дала свій результат: вдалося отримати чудовий сорт лимона — «Київський», який може давати плоди вагою до півтора кілограма. Але головне, що завдяки своїй широкій листовій пластині цей лимон — тіневинослива рослина. Це безперечний плюс, оскільки зимою через нестачу світла культури, що завозяться з південних країн, в кімнатних умовах ростуть погано.
Загалом світло — це основа для розвитку рослини: ні кількість вологи, ні кількість тепла, ні кількість добрив не дають такого результату на ріст і плодоношення, як дає світло. Про це у своїх працях говорив ще Тімірязєв. Тож потрібно було зробити якось так, щоб не підсвічувати, але щоб рослина розвивалась.
— І аби забезпечити комфортне існування екзотичним рослинам в наших широтах, ви винайшли «теплицю-термос»?
— Як я вже казав, за фахом я — інженер-системотехнік, і це дуже згодилося, коли стала проблема побудувати таку теплицю, яка б була енергозберігаючою, мала достатньо освітлення і була зручною для екзотичних рослин. Бо, наприклад, лимон може й нульову температуру взимку витримати, він просто не буде рости, а от банану вже треба тепла більше –18-20 градусів. Забезпечити таку температуру в звичайних теплицях, які викидають 70% тепла в повітря, фактично, неможливо. Також там потрібно робити підсвітку. А в моїй теплиці зовсім нема примусового світла і це надзвичайно важливо. Загалом, моя теплиця потребує обігріву в 15 разів менше, а світла — в 1,8 рази менше, ніж звичайна.
Оскільки за плечами був інженерний, будівельний, агрономічний досвід мені вдалося у свій спосіб вирішити цю задачу з кількома невідомими. Я це називаю системним підходом. Недарма врожайність культур в такій теплиці підвищується в 2,5 рази.
— Але ж Ви не зразу взялися за екзотів, спочатку вирощували звичні для нас плоди?
— У моїй теплиці ми вирощували різні культури: помідори, огірки, суниці на таких спеціальних пірамідах. Але я досить швидко втратив до цього інтерес. І в якийсь момент вирішив займатися саме тропічними рослинами. Причому, з акцентом не на плоди, а на саджанці. Хоча плоди, звісно, теж дозрівають, але це не ціль. Основне — і це стало справою життя — вирощування саджанців. Уявляєте, за рік один саджанець лимона може давати 300-400 нових відростків, які можна вирощувати на підвіконні. Аби пропагувати цю справу, я постійно виїжджав на виставки, ярмарки. Розказував і показував людям, які зимові сади з тропічних рослин можна зробити в себе вдома. А потім написав книгу і назвав її «Поцілунок сонця. Лимони в приватному будинку і квартирі», в якій описав усі особливості розведення екзотів у кімнатних умовах та теплицях, розповів про необхідні кліматичні умови, агротехніку вирощування тощо. Усім, хто купував у мене саджанці, я давав детальний опис процесу. Тому з’явилося багато тих, хто хотів би реалізувати мій проєкт в себе. Тобто, я людей навчаю всьому, так би мовити, «під ключ»: розмножувати саджанці, вирощувати, будувати теплицю-термос тощо. І в мене справді з’явилося багато послідовників, наразі їх більше 700.
— Скажіть, а якими своїми сортами екзотичних рослин Ви особливо пишаєтесь?
— Звісно, «Київським» лимоном, про якого вже згадував. Ще одна моя гордість — банан «Київський низькорослий», він один з найменших у світі — до метра заввишки. Але на ньому виростає гроно у 400−500 плодів. Смак такого банана нагадує диню. Узагалі бананове дерево непримхливе, при 30-градусній спеці може рости без поливу місяць. Також результат моєї селекції — великоплідний ананас, який може давати плоди вагою до п’ятнадцяти кілограмів.
Ще просто на вулиці, без теплиці, росте у нас інжир, який витримує до 30 градусів морозу. Таку ж температуру може витримати й гранатове дерево. Деякі рослини я завіз з інших країн – десь взяв гілочку, десь — зернятко. Так у мене з’явилася папайя, яка чудово плодоносить, ми навіть варення з неї варили. Останні 20 років я створюю дерева-сади. На одній гілці може бути лайм, на другій — лимон, на третій — мандарини. І все це — на одному деревці. Уявляєте яка дивина!
— Скажіть, а пенсіонери можуть спробувати вирощувати вдома таку екзотику?
— До нас на екскурсію в оранжерею приїздили люди різного віку. Мені здається, що це цікаво і малому, і старому А пенсіонерам – і поготів, адже у них більше вільного часу. Хоча насправді в процесі вирощування екзотичних рослин нема нічого складного. Взагалі для догляду за екзотами, як правило, потрібно 3-5 хвилин в день, а, іноді навіть в тиждень. Таке хобі — не надто обтяжливе, воно не має ні віку, ні національності. От до мене якраз нещодавно люди з Данії телефонували, просили проконсультувати. Ми з дружиною зараз знаходимося в друзів у Німеччині, були змушені евакуюватися, коли наше село Рожни, це Броварський район Київської області, опинилося в зоні бойових дій.
— Ваше господарство, теплиці в Рожнах не постраждали?
— Ні, але ракета поцілила буквально в 500 метрів від нас, в будинку навіть люстра впала, коли стався вибух. Тому ми й вирішили виїхати. Зараз за оранжереєю доглядають рідні люди — племінник з дружиною та моя старша сестра. Ми теж вже у серпні плануємо повернутися, адже впевнені в нашій перемозі. І зараз із подвійною енергією хочеться продовжувати свою справу, щоб наша країна розвивалась, процвітала.
Газета «Пенсійний кур’єр» №31 (1000) від 3 серпня 2022 року
Фото: телеканал «ДОМ»
Читайте також: Родовід до сьомого коліна подарували вінничанки мамі на ювілей.