В Україні наразі формується ветеранська політика, хоча точної кількості ветеранів та членів їхніх сімей назвати ще неможливо. Міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна свого часу говорила про цифру в близько 4 млн ветеранів разом з їхніми сім’ями.
Водночас уже зараз з’являється чимало питань, які потребують врегулювання та вирішення. На що саме скаржаться захисники, яка ситуація зі зниклими безвісти, коли проіндексують пенсії — про це й не тільки в ексклюзивному інтерв’ю Соціальній інформаційній платформі розповів голова підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Анатолій Остапенко.
— Ви опікуєтеся лише тими, хто вже вважається ветеранами, чи ваш комітет займається й соцзахистом військовослужбовців?
— Звісно, більшою мірою ми опікуємося безпосередньо ветеранами. Але в теперішній час, коли в нас йде війна, ми розуміємо, що повинні опікуватися всіма. Тому ми також працюємо й опрацьовуємо пропозиції, законодавчі ініціативи для військовослужбовців, зокрема, у плані переходу від військового до цивільного життя. Тобто зараз ми одночасно опікуємося і ветеранською темою, і військовослужбовцями.
— Чи принциповою є різниця в соцзахисті чинних військових і тих, хто вже відслужив?
— Згідно з Конституцією держава бере на себе зобов’язання опікуватися військовослужбовцями та їхніми сім’ями. І як я вже зазначив, ми за законом також опікуємося і ветеранами, і їхніми сім’ями. Певна різниця, звісно, є. Чинні військовослужбовці належать до категорії осіб, яким держава гарантує не тільки роботу, а й збереження певного соціального захисту. Це стосується і їхніх сімей. Йдеться, наприклад, про забезпечення житлом у процесі проходження військової служби та про інше соціальне забезпечення. Звісно, пільги є й у ветеранів, але невелика різниця в тому, що військовослужбовці продовжують працювати й відраховують зі своєї заробітної плати податки. Натомість ветерани вже відслужили державі й тепер отримують соціальне забезпечення.
— Чи відомі вам факти порушення прав чинних військовослужбовців? Наприклад, може затягуватися право на відпустку чи вчасне проходження військово-лікарської комісії.
— Звернення до мене, як до народного депутата і як до члена профільного комітету, звісно, надходять. Порушення прав військовослужбовців і ветеранів є. Але вони не є систематичними. Ми все робимо, щоб уникнути цього. Є певні затягування з наданням необхідних документів особам, які потребують, наприклад, лікування чи деяких виплат. Ці питання більше належать до Міністерства оборони, і вони повинні їх врегульовувати. Ми також виходимо з певними ініціативами, вказуємо й пропонуємо, що треба змінити.
Візьмемо також, до прикладу, зниклих безвісти. У нас родини також, на жаль, не можуть вчасно отримати деякі документи. Військові частини зобов’язані не більше ніж за 2,5 місяці провести службове розслідування й видати певний документ. Іноді такі розслідування затягуються. Є випадки, коли люди до дев’яти місяців не отримують документи.
Якщо особа, яка захищає Батьківщину, залучена державою, то держава повинна зі свого боку повністю виконувати свої зобов’язання. На мою суб’єктивну думку, про зникнення особи не повинна заявляти сім’я або якась третя особа, якій стало про це відомо. До правоохоронних органів повинна звертатися військова частина. І надалі це має розслідуватися, наприклад, Державним бюро розслідування. А зараз у нас ці документи надають у пунктах комплектації сім’ям — і вони самі йдуть та особисто подають до поліції звернення про те, що особа зникла. Я вважаю, що це треба врегулювати якомога швидше.
— Чи розглядається питання можливих змін у законодавстві щодо розширення прав родин тих, хто зник безвісти? Бо якщо військовослужбовця визнано офіційно загиблим, то родина має більше прав на пільги й виплати, ніж у випадках, коли людина вважається зниклою безвісти.
— Я давно опікуюсь цим питанням. У нас ще у 2019 році була створена комісія стосовно осіб, зниклих безвісти при особливих обставинах. Але з певних причин вона не запрацювала. До закону були внесені зміни щодо створення при міністерстві уповноваженого з питань зниклих безвісти. Вони регулюють ці питання, збирають інформацію, надають певну допомогу: як юридичну, так і іншу. Звісно, певні зміни в розширенні прав членів сімей безвісти зниклих потрібні. Адже родини в нас отримують неповну інформацію. Потрібно збільшувати і їхнє грошове утримання. Хоча в нас за законом також виплачується грошове забезпечення, яке отримував військовослужбовець до того, як зник.
Але треба змінювати й процесуальний кодекс для того, щоб поліцейські більше могли застосовувати певні процесуальні дії. Вони жаліються, що певною мірою обмежені в тому, щоб проводити розшукові дії більш широко. Це стосується також і збору аналізів ДНК, зберігання, надання інформації. Є певні моменти, над якими ми зараз працюємо з комітетом з питань правоохоронної діяльності для того, щоб це змінити. Ми проводили круглі столи й робочі групи з цього питання, і зараз намагаємося все це якнайшвидше виправити.
— Нещодавно була названа цифра, що до уповноваженого з питань зниклих безвісти вже звернулося понад 50 тис. людей. Йдеться не лише про зниклих військових, а й про цивільних?
Щодо військовослужбовців ми знаємо цифру близько семи тисяч. Не можу сказати, більше чи менше. Офіційної цифри немає. До уповноваженого може звернутися, наприклад, сім’я — три особи одночасно. Також треба розуміти, що уповноважений опікується такою категорією громадян, як зниклі безвісти при особливих обставинах, тобто це також і цивільні особи, які постраждали внаслідок військової агресії.
— На що загалом скаржаться ветерани найбільше, з вашого досвіду?
— Скарг багато. У мене було таке, що за один день надійшло до 300 звернень. Це бувають і колективні звернення. Наприклад, звернення з приводу ненадання чіткої інформації, ненадання, знову ж таки, певних документів. Інколи вони нечітко сформульовані. Ми зверталися до Міністерства оборони, щоб вони надали певні інструкції для того, щоб чітко видавалися ті папери, які потрібно. Так само відбувається, коли на місцевому рівні звертаються сім’ї загиблих захисників чи особи з інвалідністю. У деяких регіонах від них, на жаль, вимагають документи, яких немає в переліку. Тоді ми включаємося до цього, щоб допомогти все з’ясувати. Працюємо також з Міністерством ветеранів, щоб вони на своєму рівні доопрацювали всі ці питання на місцях.
Із сім’ями потрібно спілкуватися. Є гарний приклад, коли в Житомирській області служба соціального захисту та працівники Міністерства ветеранів об’єдналися, щоб надавати комплексну інформацію про наявні пільги, які мають право отримувати ветерани та учасники бойових дій.
— Ще в лютому минулого року було ухвалено закон щодо індексації пенсій військовослужбовців. Кабмін мав доопрацювати відповідний порядок, а замість цього рішення фактично було знову відкладено — до завершення воєнного стану. Як ви до цього ставитеся?
— Треба розуміти, що зараз ми знаходимося в повномасштабній війні. Сьогодні держава виплачує військовослужбовцям грошове забезпечення від 30 до 100 тисяч гривень, згідно з постановою Кабінету Міністрів. Держава на себе взяла певні зобов’язання, а кількість коштів обмежена. Тому, на мою суб’єктивну думку, це в принципі правильне рішення. Після завершення воєнного стану будемо працювати й робити все для того, щоб ця індексація, згідно із законом, відбулася.
— Над чим загалом працює ваш підкомітет? Що необхідно першочергово врегулювати чи доопрацювати у сфері соціального захисту ветеранів?
— Комітет Верховної Ради з питань соціальної політики працює за багатьма різними напрямами. Безпосередньо наш підкомітет з питань соціального захисту прав ветеранів нещодавно доопрацював до другого читання закон № 7322 (законопроєкт прийнято 12 січня. Розмова відбулась за кілька днів до голосування – ред). Він стосується розширення кола осіб, які мають право на отримання статусу учасника бойових дій та статусу члена сім’ї загиблого.
Йдеться про добровольців, які стали на захист нашої держави й отримали каліцтво чи загинули, але не встигли оформитися в Збройних силах чи інших військових формуваннях, які згідно із законом виконують обов’язки із захисту нашої Батьківщини. Зараз цей законопроєкт допрацьований. Думаю, що найближчим часом, коли буде засідання Верховної Ради, ми його розглянемо. Адже ми знаємо, що спочатку, особливо на Київщині, Житомирщині та на інших напрямках, люди ставали на захист нашої Батьківщини й захищали її, не входячи нікуди: ані в тероборону, ані в Збройні сили.
Також більше зусиль потрібно спрямувати на соціальний захист захисників і захисниць, які потребують лікування. Особливо важливою є психологічна допомога. Також більш чіткого врегулювання потребують питання підтримки сімей наших загиблих захисників і захисниць. Йдеться не тільки про соціальні виплати, а й про допомогу ветеранському бізнесу, який можуть розвивати також сім’ї загиблих захисників. Це стосується й навчання, перенавчання — щоб усе було юридично й чітко визначено в нашому законодавстві.
— Можна ухвалити багато хороших законів, але потрібно відповідне фінансування на їх реалізацію. Як казала міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна, після війни в нас буде не менше ніж чотири мільйони ветеранів, включно з членами сімей, які також потребуватимуть допомоги. Впорається держава?
— Ми будемо все робити для того, щоб держава впоралася. Будемо ухвалювати ті закони, які необхідні, працюючи рука об руку з Міністерством у справах ветеранів. Дякую їм за роботу й за ті перспективні плани, які вони хочуть впровадити. Ми, звісно, будемо їх підтримувати. Це до питання, ким ми більше опікуємося — військовослужбовцями чи ветеранами. Адже перехід від військової служби до цивільного життя — це одночасно піклування і про військовослужбовців, і про ветеранів. Військовослужбовець має знати, що коли він звільниться, то згідно з чинним законодавством буде отримувати від держави відповідні пільги й допомогу.
І ми кажемо не тільки про кадрових військових. Адже в нас до захисту залучені й цивільні особи, які були мобілізовані. До речі, сьогодні вони воюють і отримують гідну заробітну плату. А коли вони повернуться додому, то знову будуть змушені працювати на, умовно кажучи, мінімальну заробітну плату. Тому держава повинна розуміти, що це люди, яких треба перенавчити. Деякі з наших військових, особливо мобілізованих, отримали додаткову фахову спеціальність і тепер можуть працювати й приносити користь державі на іншому рівні. Тому, я думаю, ми все зробимо для того, щоб в державі були кошти, будемо створювати нові робочі місця.
А от скільки в нас буде ветеранів, учасників бойових дій, сімей загиблих — на сьогодні ми не можемо говорити. Адже ми бачимо, що повномасштабна війна продовжується. Росія не зупиниться для того, щоб нормально владнати цю ситуацію. Вона буде хотіти нас покорити, а ми повинні вистояти й усе зробити для того, щоб захистити нашу Батьківщину.
Нагадаємо, експерти розповіли що буде з виплатами та послугами у 2023 році.