Киянка Вікторія Каміна була змушена покидати рідне місто та країну, аби рятувати дітей від небезпеки. Наприкінці червня жінка з двома синами приїхали у Швецію. Вирішили, що молодшого сина — десятирічного Дениса — влаштують у місцеву школу. Старший — тринадцятирічний Олексій — продовжить онлайн-навчання в українському закладі.
Нині родина мешкає недалеко від Стокгольма, у місті Седертельє, що є адміністративним центром комуни (громади). Дениса прийняли до четвертого класу — це так само як було б в Україні. Для шведських учнів навчальний рік розпочався в середині серпня та триватиме до середини червня. Канікули переважно збігаються з українськими.
«Розпочинається навчання о восьмій годині, закінчується — близько третьої по обіді. Буває, трохи раніше. Дитина так само має можливість залишатися на групу продовженого дня», — розповідає українка.
Сильна англійська
Вона додає, що серед предметів, які вивчають четвертокласники, є математика, шведська та англійська мови, природознавство, релігієзнавство, фізкультура, музика та праця.
«Математика для українських дітей дуже легка. Те, що вони в Україні проходили в кінці другого класу, діти тут вивчають лише в четвертому. Моєму синові навіть видали підручники з математики за п’ятий клас. А от англійська мова в них дуже сильна. Усі вони вільно нею спілкуються. Коли тільки приїхали, мій син розумів англійську, нею спілкувався в школі з дітьми. Але я бачу тести, які він приносить, і розумію, що англійська в них таки сильна. Цікаво, що діти пишуть олівцями, щоб можна було щось витерти та виправити», — зауважує Вікторія.
Кожен учень у школі має планшет. Туди завантажують ігри для навчання. Наприклад, математичні приклади діти залюбки розв’язують у формі комп’ютерної гри.
Вивчення шведської мови не обмежується правилами й текстами. На уроці четвертокласникам, наприклад, демонстрували давній фільм. Це також частина вивчення рідної мови. Для українців запровадили додатковий урок — екстрашведська.
Десятирічний Денис вже має базові знання шведської мови. Добре розуміє її та може спілкуватися. Його мати вважає, що основою вивчення стали знання англійської.
«Я помітила: ті, хто добре знають англійську взагалі не мають проблем зі шведською. Хоча шведи розуміють англійську добре, але дуже заохочують спілкуватися з ними їхньою рідною мовою», — підсумовує Вікторія.
Обов’язкове плавання
Щодо оцінювання, то в молодшій школі його практично немає, так само як і в Україні. Вчителі можуть поставити бал за пройдений тест, аби мотивувати школяра. Але ця оцінка в жоден офіційний документ не вноситься.
«Дитині дуже подобаються уроки праці. Клас ділять на дві підгрупи. Одна підгрупа — і хлопчики, і дівчатка — протягом першого півріччя вивчають шиття, а друга працює в столярній майстерні. Після нового року вони міняються. У четвертому класі вони вже працюють з лобзиками, з напилками. Цікаво, що мій старший син в Україні це проходив в шостому класі. Тут не бояться давати дітям якісь різальні інструменти. Крім того, мій син проявив таку ініціативу та завзятість, що йому вчитель дозволив спробувати себе навіть за електричним станком. Дітям тут довіряють, мабуть, більше», — каже українка.
Вона також розповідає, що на уроках релігієзнавства вивчають адміністративно-територіальний устрій Швеції, яка поділяється на 21 лен (область). Учні дивляться фільми про вікінгів (скандинавських воїнів-мореплавців), дізнаються цікаві факти про шведських короля та королеву. На думку Вікторії, це дуже схоже на знайомство з історією країни.
Денисові також подобаються уроки фізкультури. На них, зазвичай, відбуваються ігри та змагання на території школи. Організовують командні активності. Наприклад, видають роздруківки карти, за якою треба знайти захований скарб.
«У Швеції обов’язково кожна дитина має вміти плавати. Свого басейну в школі немає. Тому нам повідомляють, коли треба взяти купальні плавки для заняття. Якщо дитина вміє плавати, вона займається з одним тренером на більшій глибині. Якщо тільки вчиться — з іншим, у мілкішій частині. Ще двічі організовували походи на ковзанку. Тут взагалі дуже багато різних активностей і дуже багато творчості», — ділиться мати школяра.
Вимоги до дисциплін значно нижчі, ніж до того звикли українські діти. Щоб зосередитися на виконанні завдання, коли в класі гамірно, Денис одягає спеціальні м’які навушники-«чебурашки». Це допомагає абстрагуватися від шуму.
«У класі навчаються також інклюзивні діти, можуть щось вигукувати. Але й взагалі тут нормально, коли дитина встає і йде рядами, щоб у когось щось позичити або запитати. Вчителі роблять зауваження, але тут немає такої дисципліни, як у нас. Тут вільніше почуваються. Спочатку це дратувало сина. Але тепер він навчився працювати в такій атмосфері», — говорить Вікторія.
Домашнього завдання немає
Усі підручники й зошити діти залишають у школі. Домашнього завдання Денис не приносить. На шкільному сайті батьки можуть подивитися, над чим працювали діти й що повинні були засвоїти протягом минулого тижня.
«Перед канікулами мені також прийшла пропозиція: якщо моя дитина потребує додаткових занять з якихось предметів, то я можу обрати три таких дисципліни й вчителі під час канікул позаймаються. А от батьківських зборів, чатів з батьками, батьківських комітетів — нічого з цього тут немає. Мені вчитель може і написати смс, і зателефонувати. Також можна спілкуватися через електронну пошту», — доповнює жінка.
Раз на пів року школа запрошує на зустріч батьків. Спілкування відбувається також за участі дитини. Вчителька на такій зустрічі розповідала українці про успіхи її сина, а також про те, над чим варто попрацювати.
«У шведів є поняття «лагом». Це їхня концепція життя, яка ґрунтується на балансі лише найнеобхіднішого. Шведський лагом проповідує розумне ставлення до життя: коли в тебе всього не багато й не мало, а саме стільки, скільки треба. Вони його застосовують абсолютно до всього — і до навчання також. Але, як на мене, тут є і підступний момент. Наприклад, дитина пише якісь тести чи контрольні й бачить сама, що результат не дуже хороший. Але їй кажуть: усе прекрасно, усе добре, нічого страшного, головне, щоб не було стресу. А коли приходить час вступати в коледж після дев’ятого класу, то в них часто-густо стається той стрес. Підсумкові оцінки показують картину, яка не завжди дозволяє вступити в бажаний заклад. Шведи покладаються на те, що дитина має усвідомлювати важливість навчання. Я також педагог і маю психологічну освіту, та й взагалі ми дорослі розуміємо, що «усвідомлення» й «дитина» — це різні речі. Як на мене, школяра треба десь проконтролювати, десь наполягти, десь більше звернути увагу», — розмірковує українка.
Вона додає, що враження сина від шведської школи дуже позитивні.
«Перше, що його вразило, це спілкування вчителів і дітей — вони всі, як друзі. З дітьми абсолютно нормально вітаються кулачками або тиснуть руку. Вчителі завжди усміхнені, дуже позивні й не бояться виглядати смішними. Вони не затиснуті, це навіть відчувається в спілкуванні з батьками», — каже Вікторія.
Шкільної форми учні не мають. Але в приміщенні школи перевзуваються в змінне взуття або ходять у шкарпетках.
«Я дуже переймалася спочатку. Запитувала сина, як же в шкарпетках він ходить у туалет? Але він каже, що там усе чисто й сухо. Не знаю, як їм це вдається», — зауважує українка.
Для школярів організовують харчування: ланч близько 10:30. Страви викладають за принципом «шведського столу». Але діти навчені не набирати зайвої їжі. Вони кладуть у тарілку стільки, скільки зможуть з’їсти. Тут теж працює принцип «лагом».
Авторка: Світлана Шевчук
Читайте також: В Ірландії до школи йдуть у чотири роки
Фото: з архіву Вікторії Каміни