14 лютого 2023 року до Верховної Ради надійшов законопроєкт, яким пропонують замінити низку свят радянського походження на нові, із суто українським корінням. Зокрема, є пропозиція відмовитися від святкування 8 Березня. Натомість запровадити День української жінки 25 лютого — на день народження Лесі Українки.
Нові свята з винятково українським походженням можуть допомогти популяризувати рідну культуру та відмовитися від тягаря радянської спадщини. Проте у 2023 році 8 Березня в Україні залишається державним святом. Хоча офіційний вихідний день скасовано за правилами воєнного стану.
Пропонуємо пригадати, коли та як був започаткований, а також де став популярним Міжнародний жіночий день.
Зародження в Америці
8 березня 1857 року в Нью-Йорку американські текстильниці виступили з вимогами підвищити їм оплату праці до рівня чоловіків. Вони також вимагали поліпшити умови праці та скоротити робочий день до десяти годин. Мирний мітинг назвали «Маршем порожніх каструль». Його розігнала поліція. Варто зауважити, що того року 8 березня припало на неділю, у текстильниць був вихідний. Але це було першою краплиною великого потоку.
Протягом наступних років у Америці пройшла низка подібних заходів. І вже 8 березня 1908 року в Нью-Йорку відбулася багатотисячна демонстрація «соціалістичних жінок». Вони вимагали права голосу, а також виступали проти важких умов праці та проти праці дітей.
Жіночий день — за виборчі права
Ідею Міжнародного жіночого дня запропонувала Клара Цеткін на жіночій зустрічі під час Другого світового конгресу в Копенгагені (Данія) в серпні 1910 року. На думку соціалістки та журналістки, він мав символізувати пам’ять про демонстрації робочого жіноцтва в Америці.
У резолюції, запропонованій активісткою, зокрема, зазначалося: «Жіночий день насамперед слугує агітації за надання жінкам виборчого права».
Перший Міжнародний жіночий день був проведений 19 березня 1911 року в Німеччині. В інші дати — в Австро-Угорщині, Швейцарії та Данії. Жінки вимагали права голосу, займати державні посади, права на працю та припинення дискримінації на роботі.
Німкені обрали 19 березня, бо саме цього дня 1848 року король Пруссії перед загрозою збройного повстання пообіцяв (але згодом не виконав обіцянки) провести реформи — включно з узаконенням виборчого права для жінок. У перші роки існування свята жінки проводили його на мітингах та акціях протесту. А з початком Першої світової війни — у межах руху за мир.
8 березня 1914 року жінки Європи, російської імперії та Північної Америки вийшли на численні мітинги з протестами проти насування Першої світової війни.
Після загибелі двох мільйонів солдатів на фронті жінки в російському Петрограді в останню неділю лютого 1917 року вийшли на демонстрацію з гаслом «хліб і мир». Цей день припадає на 23 лютого за юліанським календарем, або 8 березня за григоріанським. Місцеві більшовики скористалися святкуванням Міжнародного жіночого дня для організації мітингів і зібрань. Це переросло в Лютневу революцію. Через чотири дні імператор Микола II зрікся престолу й Тимчасовий уряд росії надав жінкам право голосу.
Радянський період
У Радянському Союзі акцентували увагу на трьох основних ролях жінки в суспільстві: робітниця, мати, активна громадська діячка. Тож попри те, що було ухвалено закони, які давали значні права, свободи та можливості жінкам у політичній, освітній, економічній, культурній та інших сферах, роль хранительки домашнього вогнища та матері-господині також залишалася за жінкою.
Активістка феміністичного руху Олександра Коллонтай переконала Леніна зробити Міжнародний жіночий день офіційним радянським святом. Тож з 1921 року 8 Березня набуло статусу державного свята та з кожним роком усе більше лягало в канву комуністичної ідеології.
8 березня 1924 року вже проходило під лозунгом покійного на той час Леніна: «Розпочата радянською владою справа може бути посунена вперед лише тоді, коли замість сотень жінок по всій росії в ній візьмуть участь мільйони і мільйони жінок». У ці дні лави комуністок поповнилися більш ніж на чотири тисячі робітниць.
У 1927 році 8 березня — Міжнародний день робітниць — був робочим, але скороченим для жінок на дві години. З кожним роком пропаганда надає йому все більше рис сімейного свята. Крім зборів, мітингів, демонстрацій на підприємствах влаштовували сімейні вечори з іграми, піснями, танцями, частуванням. Так формували нову традицію.
8 березня в інших країнах
1977 року Генеральна Асамблея ООН запропонувала державам-учасницям оголосити 8 березня Днем Організації Об’єднаних Націй для прав жінок і миру в усьому світі. Також закликала всі держави проголосити відповідно до їхніх історичних і національних традицій будь-який день року Міжнародним днем прав жінок і миру. Водночас звучала настанова створювати сприятливі умови для викорінення дискримінації жінок і для їхнього повного та рівноправного залучення до соціального розвитку.
Хоча свято сприймається більше як комуністичний пережиток, ніж як справжній вираз феміністського руху, проте в низці пострадянських та соціалістичних країн 8 Березня стало державним. Традиції масштабного святкування прижилися переважно в країнах так званого «соціалістичного табору».
Крім того, Міжнародний день солідарності жінок 8 березня відзначається в Греції, але святкують його переважно комуністи. В Іспанії — це день жіночого протесту: феміністки публічно висловлюють невдоволення. У Китаї 8 березня є вихідним днем, але тільки для жінок. В Італії цей день не є вихідним, жінки святкують без чоловіків. У США, де свято було засновано, поступово відмовилися від нього. Проте в Штатах увесь березень є Місячником жіночої історії, протягом якого державні установи, школи, бібліотеки та інші організації зосереджують свої суспільні програми на жінках та їхніх досягненнях. У Польщі та Німеччині цей день не роблять вихідним, вважаючи його комуністичним святом. У Франції та Болгарії свято також не популярне. У Великій Британії 8 березня є звичайним робочим днем, хоча жіночі рухи та організації збираються на мітинги за права жінок.
В Україні
Ще 2017 року Український інститут національної пам’яті (УІНП) розробив пропозиції щодо декомунізації календаря державних свят. Замість вихідного дня 8 березня (Міжнародний жіночий день) було запропоновано встановити вихідний Шевченківський день (9 березня). У переліку від УІНП є свято, яке заплановано як альтернатива 8 Березня. Йдеться про День матері (друга неділя травня).
Згідно з результатами дослідження соціологічної групи «Рейтинг», проведеного в лютому 2021 року, 68 % опитаних відповіли, що планували тоді святкувати 8 Березня. 29 % — уже не хотіли цього робити. Соціологи зазначають, що «більш значущим цей день є для мешканців Півдня та Сходу, та тих, хто перебуває в шлюбі». На Заході України 8 Березня не збиралися тоді святкувати майже 40 % опитаних. Широкомасштабне російське вторгнення та спричинена ним війна призвели, зокрема, до того, що все більше українців прагнуть розірвати будь-які зв’язки з країною-терористом і агресором. У тому числі — і відзначення спільних свят.
Авторка: Світлана Шевчук