Киянка Ганна (прізвище просила не називати) виїхала з української столиці в березні 2022 року й випадково опинилися у Швейцарії. Родина сподівалася незабаром повернутися до України, тому перші тижні 10-річний син Ганни Клим продовжував навчатися дистанційно в українській школі. Але вже за місяць дитину все-таки влаштували до швейцарської. Про особливості місцевої освіти Соціальній інформаційній платформі розповіла мама школяра.
Живе родина в передмісті Цюриха, у невеличкому містечку Валлізеллен.
«У двох різних людей, які перебувають у Швейцарії, досвід щодо шкіл може бути абсолютно різний. По-перше, дуже відрізняється початкова школа, де діти навчаються до шостого класу, від середньої. У принципі, з шостого класу зі школи вже можна перейти до гімназії. І дуже відрізняється система освіти залежно від кантону (аналог штату — авт.). У Швейцарії 25 кантонів, у кожному свої закони. Це схоже на США, де в кожному штаті є свої порядки. Тому я можу розповісти лише на прикладі початкової школи нашого містечка», — зауважує жінка.
Перші кроки
Киянка влаштувала сина до школи доволі легко, без жодних труднощів. У квітні подали документи й за тиждень уже відбувся перший урок.
«Нас зустріла особисто вчителька. Був мій син і ще одна дівчинка з України. Перший місяць вони в класі вчилися лише вдвох. Їм окремо зробили так званий інтеграційний клас. З ними займався вчитель і перекладач», — розповідає Ганна.
Перекладачем на волонтерських засадах була українська студентка, яка вже давно живе у Швейцарії. Вона знає українську й німецьку. Дівчина щодня приходила до школи й допомагала вчителю.