Висока увага до здоров'я людини — один зі стовпів держави, яка бажає розвиватися. На жаль, Україна відповідним рівнем медицини для широких верств населення поки похвалитися не може. Проте позитивні процеси все ж таки відбуваються. Сьогодні все більше з'являється окремих осіб та навіть груп людей, для яких надання медичної допомоги — не просто робота. Це професійний вибір, в основі якого лежить щирий інтерес до своєї професії та людське бажання допомогти пацієнтові.
Найяскравіше це проявляється на прифронтових територіях. Багатьом з тамтешніх мешканців доводиться жити у важких умовах. Це вчить людей цінувати доброту та почуття взаємодопомоги. Серед них чимало й медичних працівників, які, незважаючи на дефіцит ліків, небезпеку обстрілів, розруху, продовжують залишатися зі своїми земляками. Є також чимало лікарів-волонтерів, які з власної волі їдуть у прифронтові села надавати медичну допомогу. Звичайно, ці процеси не масштабні й керовані здебільшого ентузіазмом. Однак вони показують головне: готовність допомогти тому, кому зараз важче та робити це в сучасний спосіб. На таких принципах згодом і потрібно вибудовувати системну державну підтримку, у тому числі у сфері охорони здоров'я.
Бажання підтримати
Поділитися думкою про особливості надання медичної допомоги на прифронтових територіях ми попросили медпрацівників та волонтерів. Один з наших співрозмовників — акушер-гінеколог Антон Белінський з благодійного проєкту «Медичний десант». Разом з колегами Антон неодноразово їздив до південно-східних областей України, де надавав місцевим жителям медичну допомогу.