Час літніх ягід ще не прийшов. Але українські господині намагаються доповнити весняне меню новими стравами. Соціальна інформаційна платформа пропонує добірку рецептів з ревенем, квітами кульбаби, бузку та навіть соснових шишок.
Пісочний пиріг з ревенем
Фото: з архіву Марти Левицької
Ревінь ще називають румбамбаром (на німецький мотив). Ця багаторічна рослина досить рідкісна в Україні. Проте багато господарів вирощують ревінь на своїх присадибних ділянках. Товсті трав’янисті стебла ревеню використовують для приготування компотів, киселів, конфітюрів, цукатів. Вони стають смачною начинкою для різноманітної випічки. Сирий ревінь має кислий смак. Під час приготування з цукром дуже нагадує кислі сорти яблук. Тож його сміливо можна використовувати для різноманітних пирогів.
Марта Левицька зі Львова каже, що в їхній місцевості цю рослину знають як румбарбар. Господиня поділилася рецептом пісочного пирога зі смачною білковою пінкою. Пропорції розраховані на форму розміром 20 на 30 сантиметрів. Місткість склянки — 250 грамів.
Для тіста:
- борошно — 2,5 скл.,
- вершкове масло — 250 г,
- яєчні жовтки — 5 шт.,
- розпушувач — 1 ч. ложка,
- цукрова пудра — 3 ст. ложки.
Для начинки:
- ревінь — 1,3 кг,
- цукор — 5 ст. ложок,
- крохмаль — 2 ст. ложки,
- спеції для імбирного печива — 1 ч. ложка (за бажанням).
Для білкової пінки:
- яєчні білки — 5 шт.,
- цукор — 1 скл.,
- пудинг (суха суміш) — 2 пачки,
- цукор ванільний — 20 г,
- олія — 125 мл.
«Просіяне борошно з розпушувачем потрібно посікти з маслом в крихту. Я тру на великій тертці заморожене масло й змішую з борошном. Додаю жовтки, цукрову пудру та швиденько замішую тісто. За потреби можна додати 1–2 столові ложки холодної води. Але в мене й так добре замішується. Розділяю тісто на дві нерівні частини — більшу та меншу, обидві відправляю в морозильну камеру», — розповідає господиня.
Тим часом готує начинку. Ревінь слід очистити, якщо стебла мають червонуватий колір. Якщо вони світло-зелені, то можна використовувати повністю. Додати цукор — його може знадобитися більше, ліпше скуштувати. Приблизно 40 хвилин тушкувати в сковорідці.
«Він доволі соковитий, волога вся не випарується. Через 40 хвилин треба пом’яти макогоном, остудити, додати крохмаль, розмішати, щоб не було грудочок. Маса буде трішки рідка, не лякайтеся — після випікання все буде добре. Таку начинку можна приготувати заздалегідь, напередодні», — пояснює Марта Левицька.
Яєчні білки вона рекомендує збити на високих обертах міксера до стійкості, поступово додати цукор і продовжувати збивати. Далі оберти знизити та поступово сипати пудинг.
«Я купую польський ванільний пудинг. Тому додатково ванілі вже не додаю. Насамкінець тоненькою цівкою вливаю олію та збиваю до однорідності», — додає жінка.
На застелену пергаментом форму тремо більшу частину тіста, викладаємо начинку, на неї — білкову масу. Зверху все посипаємо натертим тістом (менший шматок).
«Тісто краще натирати на поверхні столу, а тоді насипати на виріб — так зручніше. Ставимо пекти. Моя духовка пекла протягом години», — ділиться досвідом львів’янка.
Варення з квітів
Фото: фейсбук-сторінка Людмили Калити
Киянка Людмила Калита варення з квітів почала виготовляти минулого року.
«Ягоди у 2022-му були недешеві, усі мешканці міст те пам’ятають. Але квіти — вони ж взагалі безкоштовні! І не менш корисні», — пояснює господиня.
Першим спробувала приготувати варення з кульбаби. Каже, що воно не тільки екзотичне та цікаве, а ще й корисне.
«Варення з кульбаб ще називають «кульбабовий мед». На смак воно дійсно як мед. А ще, як і мед, допомагає лікувати бронхіти та застуди. Минулого року робила ще варення з квітів бузку, жасмину, бузини й навіть липи. Липове варення, як на мене, найцікавіше на смак — таке ніжне. І не менш корисне за сам липовий цвіт», — ділиться киянка.
Вона радить збирати квіти тільки там, де немає доріг і транспорту. Каже, навіть у Києві таких місць є багато. Адже столиця — місто численних парків та гаїв. Кульбабою вона запаслася на березі Південного Бугу у Вінниці. Певний час, після початку війни, з дочкою там жили.
Рецептів, як робити квіткове варення, в інтернеті чимало. Загальне правило — його не варять, як зазвичай ягідне, лише кілька разів доводять до кипіння.
«Для початку всі квіти добре мию та вимочую в холодній воді. Я ставлю їх на ніч. Зранку воду зливаю й заливаю квіти цукровим сиропом. Для сиропу змішую цукор з водою в рівних пропорціях, доводжу до кипіння, щоб усі кристалики розчинилися», — ділиться досвідом Людмила.
Від кількості цукру в сиропі залежатиме консистенція готового варення.
«Більше — буде варення, як смола, але комусь саме таке й до вподоби. Я беру так, щоб квіти в сиропі вільненько плавали — їм ще не один день варитися, вода буде постійно випаровуватися», — уточнює вона.
Залиті гарячим сиропом зранку квіти господиня залишає настоюватися до вечора. Потім доводить до кипіння й залишає до ранку. Так триває два — три дні. Готове варення розливає в сухі стерилізовані баночки.
«Обов’язковим інгредієнтом таких рослинних вареннячок є лимон. Хтось бере лимонну кислоту, хтось вичавлює свіжий сік. Комусь до смаку й цедри натерти чи навіть накришити у варення шматочки лимона. Тут вільне поле для експериментів. Різних рецептів начиталась. Я беру трохи свіжого соку. Насправді лимонна кислота запобігає бродінню, через це й додають. Якщо ви збираєтесь варити круте та тягуче вареннячко — можна й без лимончика», — зауважує киянка.
Ще є час приготувати варення із соснових шишок.
Фото: depositphotos
Людмила Калита радить обрати молоді соснові шишки. Їх треба ретельно помити.
«Руки всі в смолі, і каструлі в смолі. Моя вам порада — беріть для миття посудину, яку не дуже шкода. А вже варити можна в гарненькій. Так само, як і в інших рецептах, шишечки після миття замочують до ранку. Зранку заливають сиропом. Потім за старою схемою: доводимо до кипіння вранці та ввечері протягом двох — трьох днів. Можна й більше. Тоді варення стає насиченішим», — розповідає господиня.
Вона шкодує, що цьогоріч пропустила цвітіння фіалок. Каже, що варення з них виходить надзвичайно смачне. Навіть перетерті з цукром квіти смакують чудово.
«Минулого року не встигла до квітів акації. Усі вони майже одночасно почали цвісти — за кожною й не встигнеш. Але нині не пропущу нізащо. Кажуть, варення з квітів акації — то неймовірний смак», — підсумувала Людмила Калита.
Авторка: Світлана Шевчук