У цьому році продовжує діяти державна програма «Доступні ліки», яка дає можливість отримати певні лікарські засоби безоплатно або з невеликою доплатою. Водночас деякі українці скаржаться, що їм доводиться купувати медикаменти за повною ціною.
Як з’ясували наші журналісти, у державі дійсно є проблема з нестачею деяких лікарських засобів. І вона є комплексною. Через війну та зниження внутрішнього попиту низка іноземних виробників зменшила обсяги постачання медикаментів. Крім того, у Міністерстві охорони здоров’я України не змогли на 100 % закупити необхідні лікарські засоби, що створило дефіцит за певними напрямами. Зокрема, не вистачає онкологічних і гормональних препаратів. Втім, ситуація може бути значно складнішою.
Мешканка Києва, 72-річна Антоніна Париш з четвертою стадією раку каже, що змушена була оплачувати знеболювальне зі своєї кишені. У лікарні жінці сказали, що засобу немає в наявності.
«Була змушена купувати своїм коштом. Заплатила за знеболювальне 700 гривень. При тому, що моя пенсія — три тисячі гривень. Субсидії я не отримую», — розповіла вона.
Про складнощі з отриманням безкоштовних ліків «Пенсійному кур’єру» повідомила й переселенка з Харківської області, 52-річна Ольга Сущенко, яка наразі мешкає в Дніпрі разом з мамою-інвалідом. Жінка розповіла, що після видалення щитовидної залози їй потрібно пройти курс радіойодотерапії. Проте в одній з міських лікарень, куди жінка зателефонувала, їй повідомили, що в медустанові немає фінансів на закупівлю необхідних препаратів.
«При цьому я знаю, що медичний заклад укладав договір з Національною службою здоров’я України й у них є квоти на безкоштовне лікування. Але я вирішила не з’ясовувати з ними стосунки та пошукати інший варіант», — каже переселенка.
Чи справді в медустановах Києва та Дніпра для онкохворих не було безкоштовних медпрепаратів, чи медики вирішили заробити на пацієнтах, нам невідомо. Проте такі випадки в Україні трапляються. Нагадаємо, як у вересні 2021 року Служба безпеки України викрила медиків Житомирського обласного онкологічного диспансеру на корупційній схемі. Зловмисники змушували онкохворих купувати дорогі ліки в аптеках, хоча медикаменти їм безкоштовно давала держава.
Втім, причиною нестачі медикаментів може бути їхній банальний дефіцит.
Об’єктивні причини дефіциту
Як розповіла «Пенсійному кур’єру» голова Всеукраїнського об’єднання «Фармрада» Олена Пруднікова, у світі сьогодні спостерігається дефіцит субстанцій для виробництва лікарських засобів. В Україні до того ж триває війна, що ще більше ускладнює ситуацію. За її словами, владі та МОЗ вдалося дещо покращити та вдосконалити дистриб’юторські маршрути й логістику, але цього недостатньо. Крім того, каже експертка, є й інші труднощі. Наприклад, скоротилася кількість аптек в Україні: з 20 тисяч до 16 тисяч. Причому великі мережі витісняють фізичних осіб-підприємців.
«Також під час військових дій було зруйновано багато складів дистриб’юторів. Це призвело до втрати останніми величезних коштів. Адже дистриб’ютори відвантажували ліки в мережі з відстроченням платежу. Мережі не повернули кошти дистриб’юторам, а ті у свою чергу не повернули кошти виробникам, які тепер не можуть закуповувати субстанції. Щодо іноземних виробників… Якщо в якійсь країні скорочується кількість закупівель лікарських засобів, то іноземним виробникам ця країна стає менш привабливою й вони менше завозять ліків», — розповіла Олена Пруднікова.
Зазначимо, що обсяги лікарських засобів минулого року в Україні справді впали. За даними аналітичного агентства Proxima Research, порівняно з 2021 роком роздрібний фармринок продемонстрував зменшення обсягів продажу на 29 %. Причин кілька. Це масовий виїзд українців за кордон, зниження купівельної спроможності населення з одночасним підвищенням цін на лікарські засоби, які у 2022 році подорожчали на 18,7 %. Водночас дієтичні добавки та медичні вироби подорожчали на 33,1 % та 50,9 % відповідно.
Крім того, за словами Пруднікової, в Україну завозиться дуже багато медикаментів за гуманітарною допомогою, що зменшує попит держави та домогосподарств на купівлю іноземних лікарських засобів, та також знизило інтерес іноземних виробників до українського фармринку. Усе вищесказане призвело до нестачі низки лікарських засобів, у тому числі протизастудних, не кажучи вже про препарати для лікування онкології та інших тяжких хвороб.
Системні прогалини
Іншою важливою причиною дефіциту ліків є труднощі, з якими зіткнувся уряд і, зокрема, МОЗ України. Як зазначив голова комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації Михайло Радуцький, за минулий рік не вдалося придбати 5,5 % ліків (35 найменувань препаратів) від загального плану централізованих закупівель на рік. Інше питання, скільки із закуплених лікарських засобів вдалося доставити? За даними благодійного фонду «Пацієнти України», в умовах війни поставити в Україну вдалося трохи більше як 24 % препаратів. Водночас експерти фонду зазначають, що ситуація з наявністю ліків за більшістю напрямів поки не є критичною, оскільки на складах та в лікарнях зберігаються залишки більшості препаратів.
«Втім, уже є дефіцит деяких ліків. Зокрема, бракує таких препаратів від онкології, як «Капецитабін», «Паклітаксел», «Летрозол», «Кислота золедронова» та інші», — зазначили в благодійному фонді. Про труднощі з доставленням говорить і Олена Пруднікова. За її словами, держава не закупила належним чином низку лікарських засобів — зокрема, це стосується онкопрепаратів та гормонів. Тому їх не вистачає в лікарнях і аптеках.
Необхідність комплексного підходу
У цьому розділі ми зібрали кілька спостережень щодо того, як покращити ситуацію з дефіцитом лікарських засобів. Так, на думку аналітиків Українського центру охорони здоров’я, уряду необхідно залучити кошти міжнародної допомоги через окремий механізм на покриття можливого дефіциту ліків у програмі державних закупівель, а також амбулаторних ліків за державною програмою медичних гарантій.
Іншим напрямом має стати перегляд політики МОЗ. На думку Олени Пруднікової, перше, що має зробити міністерство — створити державний реєстр пацієнтів із захворюваннями. Це дозволить покращити зв’язок з громадянами, які потребують системного лікування й, зрештою, замовити та закупити необхідну кількість препаратів для лікування з урахуванням кожного регіону.
«Необхідні механізми для цього є. Візьміть, наприклад, сімейних лікарів. У кожного з них, напевно, є певна кількість пацієнтів з тією ж онкологією. Слід мотивувати лікарів для того, аби вони надавали інформацію, яких ліків не вистачає цим людям», — розповіла Пруднікова.
Наступний крок для покращення ситуації з ліками також стосується політики МОЗ України. Йдеться про обмеження, яке міністерство ініціювало щодо постачання та реалізації лікарських засобів, виробництво яких розташоване на території росії та Білорусі, а також щодо вивезення лікарських засобів з України. В Антимонопольному комітеті України вважають, що наявний нині підхід може призвести до скорочення асортименту лікарських засобів та підвищення цін, оскільки не враховується реальна наявність на ринку аналогів препаратів. Крім того, критерії вибору компаній, препарати яких заборонятимуть, є недостатньо чіткими та прозорими.
Свою роль у поліпшенні постачання лікарських засобів для населення мають відігравати й місцеві органи самоврядування. На думку волонтерів, через переміщення великих мас громадян далеко не всі соцслужби в територіальних громадах мають повну інформацію про осіб, які потребують медичної підтримки. Тому органи місцевої влади мають покращити комунікацією з населенням, що дозволило б вчасно дізнатися про проблеми людей і спробувати їх вирішити.
На завершення зазначимо, що ситуація з ліками справді вимальовується складною. Для недопущення дефіциту, а також утримання цін на доступному рівні владі варто було б втілити низку комплексних рішень. У стратегічному плані слід переглянути акценти та припинити розглядати систему охорони здоров’я як послугу, за ненадання якої відповідальних, як правило, не знайти. Захист здоров’я населення має стати першочерговим завданням держави та втілюватися на практиці.
Автор: Олександр Кітраль, фото: versii.if.ua