Уродженка Донеччини Яна Самборська п’ятий рік живе у Польщі. Свій дім у Донецьку вона втратила ще 2014-го з початком військової агресії росії на Сході та утворенням так званої «ДНР». Тоді з двома доньками вони перебралась до Києва. Чоловік практично одразу поїхав до Польщі – маючи польське коріння, йому вдалось влаштуватись там на роботу. Після чотирьох років перебування у столиці, де жінка була держслужбовцем, вона також виїхала до Польщі.
«Пенсійному кур’єру» Яна розповіла про свій досвід облаштування життя в новій країні, чим він відрізняється від нинішньої ситуації та про що варто знати тим, хто хоче залишитись у Польщі на постійне проживання.
— На жаль, 8 років тому війну не назвали війною, — каже Яна. — Це була антитерористична операція, яка продовжувалась дуже довго. До Польщі ми приїхали у 2017 році. На той час вже всі підзабули що в Україні йде війна і ніякої допомоги від держави не було. Ми самостійно облаштовувались. Якщо ж говорити про нинішню ситуацію, то, звичайно, Польща робить неймовірно багато для українців. Інколи здається, що не може інша країна витримати таку кількість емігрантів і допомогти всім, хто потребує. Однак, все організовано надзвичайно добре. Я вже не кажу про той великий волонтерський рух, який є в Польщі. Масштаби допомоги, а головне – бажання поляків допомогти Україні, мене просто вражають.
Під час військової агресії росії на Донбасі у 2014 році, польська сторона організувала виїзд для поляків, які там проживали.
— Мій чоловік має польське коріння і це дало йому можливість отримати карту постійного проживання, яка називається «Сталий побит» вже в перші місяці свого перебування в Польщі. Від громадянства цей статус відрізняється лише тим, що ти не можеш брати участі у виборах і не можеш працювати за кордоном. Коли я також перебралась до Польщі, це дало нам можливість швидко легалізувати свій побут в країні. Мені не потрібно було додаткових дозволів для роботи, донька могла без проблем навчатись у вузі, — зазначає Яна.
Після активізації військової агресії росії з 24 лютого цього року до Яни в Польщу приїхала її мама, яка ще залишалась в Києві, та інші родичі. Всіх вдалось влаштувати.
— Зараз все набагато простіше. Я переїжджала до Польщі, коли ще не було безвізового режиму. Мені довелось досить довго і складно оформляти візу. Коли впровадили безвізовий режим, процес легалізації у Польщі став ще простішим. А нинішнім емігрантам не потрібно мати навіть закордонного паспорта, лише документ, що посвідчує особу, — розповідає жінка.
Потрібно знати мову
Для же тих, хто хоче і надалі залишатись в Польщі та знайти гідну роботу, Яна одразу радить вчити польську мову. Без неї отримати більш-менш нормальну роботу мінімальні. В основному це може бути прибирання або сезонні роботи на збиранні урожаю.
В Україні Яна пропрацювала більшу частину життя в органах Пенсійного фонду. Однак, на таку ж роботу в Польщі розраховувати не доводилось.
— Мені довелось перекваліфікуватись. Але я про це думала до переїзду і ще в Україні вивчала польську мову. Я звільнилась з держслужби, стала на облік в центрі зайнятості і пішла на курси косметолога. І це дало мені можливість влаштуватись на роботу. Приїхавши до Польщі 10 серпня, приблизно за три тижні я вже працювала.
Вивчити мову та швидко інтегруватись у польське середовище можна з допомогою Поліцеальних шкіл – закладів освіти для іноземців-дорослих.
— Це прекрасна можливість перекваліфікуватись. Свідоцтво про закінчення такої школи є також доказом про знання польської мови. Для того, щоб потрапити в школу потрібно мати атестат про середню освіту. На жаль, якщо немає на руках атестата, але є диплом про вищу освіту, до закладу вступити неможливо. Я закінчую вже другу таку школу. Це швидкий і достатньо дешевий спосіб інтегруватись в польське суспільство. Напрямків дуже багато. Ці школи справді відкривають масу можливості для іноземців, — рекомендує українка.
Громадянство отримати непросто
Процедура отримання польського громадянства непроста, може затягнутись на 8 і більше років, хоча і не настільки складна, як в інших країнах.
— Є два шляхи. Перший — надання обивательства, коли будь-яка людина може звернутись до президента Польщі і попросити громадянства. Для цього потрібно надати обґрунтування – чому воно тобі потрібне. Проживши в Польщі рік, я також звернулась. Моя заява розглядалась півтора роки, але прийшла відмова. Рішення президента оскарженню не підлягає, — пояснює жінка.
Другий шлях – коли визнати іноземця польським громадянином може воєвода. Польський воєвода – посада, що в Україні дорівнює очільнику області.
— Мої чоловік і донька мають карту сталого побиту. Маючи його і проживши не менше року на території Польщі, підтвердивши знання польської мови, можна отримати громадянство. Це найпростіший шлях. Але і з картою побиту ми громадянства ще не отримали, — каже Яна.
Крім карти сталого побиту можна отримати карту довготермінового резидента ЄС. Це один із документів, на підставі якого іноземець може легально проживати в Польщі. Його видають терміном на 5 років. Щоб її отримати потрібно легально проживати і працювати в Польщі, мати медичне страхування, стабільний фінансовий дохід, підтверджене місце проживання та документ, що підтверджує знання польської мови. Маючи такий документ також можна з часом подавати заяву на отримання громадянства.
Соцзахист
За соціальний захист населення в Польщі відповідає управління соціального страхування – ZUS (Zakład Ubezpieczeń Społecznych). Саме до нього відраховуються внески із заробітних плат на пенсію, медичне страхування, на випадок втрати працездатності, у разі професійні захворювання тощо.
— Із заробітної плати в Польщі утримується 21% податків. Наразі мінімальна зарплата тут 3100 злотих. «Чистими» людина отримає на руки близько 2400 злотих. Тобто понад 600 злотих – це податки. Внесок на пенсію порівну розділений між роботодавцем та працівником – по 9,76% від зарплати, — пояснює жінка.
Важливою умовою отримання медичних, соціальних послуг в Польщі є наявність спеціального документу – PESEL, це аналог українського ідентифікаціного коду. Як запевняє українка, цей код в багатьох випадках дуже полегшує життя. За ним можна отримати медичну допомогу, виплати на дітей, влаштуватись на роботу.
Наразі Польща значно спростила для емігрантів з України отримання цього документу. Якщо під час проходження прикордонного контролю реєстрація не відбулась, необхідно подати клопотання про надання персонального номера PESEL до муніципалітету міста, в якому ви зупинились, або в управління ґміни, на території якої перебуваєте. Це необхідно зробити впродовж 60 днів від дати в’їзду до Польщі.