Сортування й подальше перероблення відходів давно стали правилами в розвиненому світі. На жаль, для багатьох українських громад це працює тільки в теорії. Усі розуміємо: якщо скляні пляшки, бляшанки або пластикову тару не відправляти на звалища просто неба, а використовувати повторно, будемо менше витрачати невідновлюваних ресурсів.
Проте переробленню підлягають далеко не всі матеріали. Наприклад, поліетиленова плівка є одним з найнебезпечніших видів відходів. З червня 2021 року діє Закон України «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України», але їх кількість у вжитку залишається великою. В Іллінецькій громаді на Вінниччині навчилися сортувати сміття та придумали, як отримати користь зі вживаної плівки.
Багато сміття
Директор місцевого комунального підприємства «Добробут» Денис Гетьман розповів, що у 2016 році, коли було створено об’єднану громаду, проблема поводження з твердими побутовими відходами стояла досить гостро.
«На той час мали значні проблеми з полігоном твердих побутових відходів. На ньому було накопичено багато сміття, адже функціонував він з 1980-х років. Крім того, були дуже засмічені посадки, яри. Міська влада вирішила привести до ладу полігон. На першому етапі найняли близько 30 одиниць техніки, яка звезла все сміття зі стихійних звалищ на полігон. Усе сміття згорнули на компактну територію, а на звільненій висадили яблуневий сад», — каже Денис Гетьман.
На території громади поставили контейнери для роздільного збирання сміття. Хотіли відділити окремо пластикові пляшки та поліетиленову плівку. Управлінець каже, що спочатку це було проблематично.
«Дехто продовжував скидати все сміття разом. Але з часом привчилися, що пластик та плівку потрібно викидати в окремий контейнер. Останні чотири — п’ять років жителі нашої громади звикли до цього. Це вирішило також певні логістичні питання. Пластик має великий об’єм і займає багато місця у звичайному контейнері, з якого сміття треба вивозити частіше, бо наповнюється він швидше», — додає директор.
На сьогодні в громаді встановлено 250 контейнерів для збирання твердих побутових відходів і 75 — для пластику. Вони є в усіх населених пунктах, біля всіх освітніх закладів. До правильного поводження з відходами привчають дітей.
Сміттєсортувальна станція
Робота над проєктом сміттєсортувальної станції розпочалася у 2017–2018 роках. Першим етапом було придбання обладнання для пресування пластикових пляшок.
«На початку в нас на території комунального підприємства був тільки прес. Таким чином ми пресували ПЕТ-пляшки та плівку. Розділяли їх по кольорах. За вторговані кошти збудували теплицю на території. Тепер у нас 500 квадратних метрів тепличного господарства. Ми вирощуємо розсаду квітів, які навесні висаджуємо на клумбах у місті», — зауважує Денис Гетьман.
За ініціативи міського голови Володимира Ящука громада взяла участь в обласному конкурсі проєктів екологічних ініціатив. Саме завдяки співфінансуванню обласного екологічного фонду та міського бюджету вдалося побудувати сміттєпереробний комплекс.
Усе сміття спеціальні автомобілі вивантажують у приймальному бункері. Оператор одразу вибирає великогабаритне сміття, яке не повинне потрапити на лінію. Далі по транспортеру відходи потрапляють у сепаратор барабанного типу. Там відокремлюються органічні відходи. На внутрішній частині сепаратора встановлено спеціальні ножі та гаки. Вони розривають поліетиленові пакети зі сміттям. При обертанні барабана дрібні відходи відсіваються й падають донизу. Решта сміття надходить на сортування.
«На сьогодні ми сортуємо 12 фракцій: плівка, стрейч, флакон, пластикова пляшка різних кольорів, плівка, бляшана та алюмінієва банка, скло, папір, деревина, шкіра. Кожна працівниця на лінії вручну відбирає певний вид продукції. Залишаються органічні відходи, туалетний папір, одяг — це потрапляє на полігон. Якщо машина вміщує приблизно 9 кубічних метрів сміття, то органіки в ньому буде до 2 кубів, інших відходів для полігону — ще один — півтора. Решту, а це приблизно 5,5–6 кубів, — відсортовуємо. Тобто до 70 % сміття йде на перероблення», — пояснює директор підприємства.
Тротуарна плитка
Сортувальна дільниця обладнана витяжною та примусовою вентиляцією, бактерицидними лампами для знезараження приміщення. На сміттєсортувальній станції працюють 12 людей. Для них на території комплексу обладнані роздягальні та душові.
«Сортування повинне мати закритий цикл — з відсортованим сміттям потрібно щось робити. Саме тому міський голова ініціював встановлення лінії з виробництва тротуарної плитки з використанням плівки, яку відсортували. На той час були певні труднощі з її збутом. Брудну ніхто не хотів купувати. А обсяги мали великі. Таким чином у нас з’явилася лінія з виробництва полімерпіщаної продукції. Так з піску та поліетиленової плівки ми почали робити тротуарну плитку», — розповідає Денис Гетьман.
Зібрану плівку транспортують в окремий цех, де за допомогою спеціального апарату «варять» і доводять до стану гранул. Другий компонент полімерпіщаної плитки — пісок. Його видобувають у місцевому кар’єрі, сушать. Потім об’єднують їх у суміш: 30 % плівки, 70 % піску. Ця суміш надходить у спеціальну машину, що нагріває її до 180 градусів і перетворює на гарячу масу. Вона порціями закладається у прес, який перетворює її на готові плити. Якщо в процесі виробництва додати до суміші барвники, плитку можна зробити будь-якого кольору.
«На сьогодні, завдяки реалізації цього проєкту, у громаді вдалося постелити близько 6 тисяч квадратних метрів тротуарної плитки. Наприклад, ми постелили 960 метрів тротуару шириною близько 2 метрів в Іллінцях у районі автовокзалу. Кошторис зменшився в кілька разів. Попередні підрахунки становили близько 2 мільйонів гривень, а з нашою плиткою ми вийшли на 600 тисяч гривень», — зауважує директор.
Втрутилась війна
Проте широкомасштабне російське вторгнення на початку 2022 року внесло свої корективи й у цю роботу. Через перебої електроенергії підприємство виготовило плитки значно менше, ніж могло це зробити. Також відчули певний брак кадрів: чоловіки пішли захищати Батьківщину. Денис Гетьман сподівається, що ситуація 2023 року дозволить запустити виробництво.
Решту відсортованої продукції підприємство реалізує. За цей час напрацьована база партнерів, які її закуповують.
«Я не можу сказати, що ми вийшли на високий рівень поводження з твердими побутовими відходами. Але за підтримки і влади, і громади можна рухатися. У нас, як і скрізь, є ще певні проблеми з укладанням договорів на вивезення твердих побутових відходів. Розуміємо, що й нашим мешканцям зараз непросто. Тариф на вивезення сміття в Іллінецькій громаді нині становить 25 гривень 38 копійок на кожну людину на місяць. Він діє з 2021 року. Тут важливо любити своє місто чи село й усім разом дбати, щоб навколишнє середовище ставало чистішим», — підсумовує керівник.
Довідково: Іллінецька міська громада належить до Вінницького району Вінницької області. Займає площу 415 квадратних кілометрів і об’єднує 30 населених пунктів. Нині на її території проживають близько 21 тисячі людей.
Авторка: Світлана Шевчук, фото: rubryka.com