Ситуація в країні досягла тієї межі, коли «традиційних» заходів, як-от мораторію на підвищення тарифів та нарахування субсидій, вочевидь недостатньо. Багато українців через подорожчання життя й так насилу сплачують «заморожені» тарифи. Що ж до субсидій, то цей без сумніву важливий механізм підтримки не вирішує всіх питань, з якими стикаються сьогодні вразливі категорії населення.
Викликає занепокоєння й ситуація з тарифами на газ для населення. До квітня наступного року тарифи не підвищуватимуть, проте вже є заяви, що опісля вартість газу доведеться переглянути. Зокрема, голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової, митної політики Данило Гетманцев на форумі «Діалог громадянського суспільства, бізнесу та влади: виклики воєнного часу» зазначив, що тарифи на газ потрібно було підвищувати ще раніше, оскільки нинішня вартість блакитного палива — занадто дешева. Це дивно чути, оскільки заробітна плата з початку війни не змінилася, а в багатьох галузях навіть знизилася. Не варто забувати й про споживчу інфляцію, яка за даними Нацбанку, за рік прискорилася до 24,6%.
Таким чином, подальше підвищення тарифів для населення, очевидно, призведе до ще більшої заборгованості, з якою потім доведеться щось робити. Уже цього року борги населення за комунальні послуги зросли із 72 млрд грн до майже 100 млрд грн.
Інша філософія
Провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України Лідія Ткаченко вважає, що в питаннях підтримки населення в новому опалювальному сезоні державі слід вдатися до ширшого спектра системних дій. Особливо стосовно пенсіонерів. І субсидії в цьому питанні — не панацея.
«Багато літніх людей доведені до відчаю й потребують всебічної підтримки. Програма субсидій усього цього вирішити не зможе. Допомога благодійників також не закриє всіх потреб, оскільки благодійність — це не системна й не регулярна робота. А тим більше в умовах, коли фінансові ресурси в багатьох перебувають на межі вичерпання», — розповіла експертка «Пенсійному кур’єру».
Якщо врахувати, що фінансова ситуація в країні погіршуватиметься, що цілком реально, зважаючи, що бюджет України на 60% залежить від міжнародної допомоги, яка надходить нерегулярно, то які додаткові заходи слід було б вжити для підтримки вразливих верств населення? Експерти радять звернути увагу на кілька аспектів.
Потрібні справедливі ціни
Очевидно, що першим кроком з боку влади має стати зниження тарифів для населення. Оскільки основа тарифів — високі ціни на газ, цей вид енергоносія слід відпускати населенню за справедливими цінами. На думку економістів, одна тисяча кубометрів газу, видобутого в Україні, уже з націнкою 50%, становить близько 100 доларів. При цьому в Україні видобувається достатньо обсягів блакитного палива, необхідного для потреб держави. Також слід взяти під контроль питання формування цін на дрова. Про це «Пенсійному кур’єру» розповів ексміністр ЖКГ, народний депутат Олексій Кучеренко. Ліс, за його словами, належить державі, а тому цілком логічно продавати дрова населенню за собівартістю.
«З питань дров має діяти державна програма. Людям потрібно надавати підтримку, і це абсолютно реально зробити», — розповів він.
Зазначимо, що з літа минулого року вартість дров в Україні зросла на 50% і вище, причому в кожному регіоні ціни відрізняються. Також додамо, що субсидія компенсує одному домогосподарству лише дві тонни твердого палива на рік, на що виділяється трохи більше ніж 6,6 тис. грн. Дві тонни дров — це чотири складометри дуба — найбажанішого виду твердого палива для багатьох громадян. І цього обсягу вистачить на опалення 1/2 невеликого будинку. Аби вийти із ситуації, багато українців у селах на зиму закривають залу та опалюють одну — дві кімнати. Але це не рятує, оскільки суми компенсації недостатньо. На сьогодні дві тонни сухого колотого дуба у Вінниці коштують близько 9,2 тис. грн. На Закарпатті, яке славиться своїми лісами, доведеться сплатити вже 10 тис. грн, а в деяких випадках окремо накинути й за доставлення. Така ситуація з цінами, до речі, пояснює, чому пенсіонерка із селища Солотвино змушена брати кредити на дрова.
Проста людська увага
Втім, вартість палива — лише частина рішення. Лідія Ткаченко наголошує на необхідності комплексної підтримки людей похилого віку з боку центральної та місцевої влади. Причому ініціатива в цьому питанні має йти саме від держави. З практичних заходів експертка називає необхідність збору докладної інформації щодо умов проживання пенсіонерів, насамперед самотніх. Адже з урахуванням реалій воєнного часу, деякі люди похилого віку ризикують просто не пережити зиму через очікувані проблеми з опаленням, особливо враховуючи загалом поганий стан житла.
«Цю проблему не вирішити пунктами обігріву, де є можливість перебувати лише деякий час. Тим більше, що такі пункти облаштовуються, зазвичай, у людних місцях. Потрібно подбати про маломобільних людей, можливо, перевезти їх до краще обладнаних будівель, де є належні умови проживання», — зазначила експертка.
Як позитивний приклад, наведемо ініціативу, яку проявило керівництво Новодмитрівської територіальної громади на Черкащині. 29-річний голова ОТГ Артем Кухаренко розповів нашим журналістам, що разом з колегами створює базу порожніх будівель, в які після ремонту можна було б заселити людей, які через ті чи інші обставини залишилися без житла. На сьогодні на території громади в селі Домантове на базі порожнього медичного закладу функціонує центр боротьби з насильством «Ти не одна, ти не один» на 50 осіб. Гроші на ремонт виділила держава. У цьому центрі також можуть перебувати внутрішньо переміщені особи, а також люди похилого віку, які втратили житло внаслідок надзвичайних подій.
На думку Лідії Ткаченко, на рівні держави необхідно також ініціювати інформаційні кампанії з акцентом на взаємодопомогу. Так, у разі нагальної потреби, пенсіонери могли б кооперуватися, щоб якийсь час спільно проживати у квартирі чи приватному будинку, які легше та дешевше опалювати. Подібні заходи вже просувають деякі голови прифронтових регіонів, проте для більшості українців такий варіант незнайомий. Також за допомогою ЗМІ було б не зайвим нагадувати українцям про необхідність підтримувати своїх літніх батьків, бабусь та дідусів. Адже багато пенсіонерів, каже Лідія Ткаченко, економлять на собі й намагаються не говорити дітям та онукам про свої проблеми.
Державний підхід
Можна наводити й інші приклади підтримки вразливих категорій громадян. Однак основа залишиться незмінною — провідна роль держави, для якої соціальне питання є найвищим пріоритетом. Чому це так важливо? Фінансова підтримка, яка надається Україні міжнародною спільнотою, не є стабільною й повною. Якщо ж з якихось причин міжнародні грошові надходження припиняться, держава опиниться в катастрофічному становищі. А тому варто замислитися про коригування пріоритетів, де основну ставку зробити на внутрішні ресурси, зокрема на вмотивований народ. Адже якщо українець буде розуміти, що його діти та батьки будуть соціально захищені, він докладатиме максимум зусиль для відновлення та захисту своєї Батьківщини. Якщо ж залишити все, як є — результат для всіх буде очевидний.
Автор: Олександр Кітраль, фото: spilka.pro