Війна в Україні триває, і попри те, що минуло понад пів року з часу повномасштабного вторгнення, реакції на події можуть бути гострими як у дорослих, так і в дітей. Особливо, якщо мова про тих, хто й зараз покидає рідні домівки, евакуюючись до безпечніших регіонів.
За таких обставин на вулиці чи в магазині може зав’язатись розмова з переселенцем про війну. Про те, як бути в таких ситуаціях, розповіла психологиня Марія Яцухненко.
За словами фахівчині, найважливіше в розмові з незнайомою людиною – розуміти: ми не знаємо, на якому етапі проживання травматичної події вона зараз – у гострому стресі, втраті, травмі.
«Тому в будь-якому разі, будьте щирими (це одразу відчувається) та чіткими у своїх словах. Спробуйте уникати двозначних фраз. Якщо бачите, що людина в ступорі чи вас не зрозуміла — перепитайте, чи все гаразд, і чи не потрібно пояснити щось ще раз. Якщо людина почала розповідати про свій досвід, послухайте стільки, скільки можете. Імовірно, вона хоче виговоритися й бути поміченою — це теж одна зі спроб адаптації до нового середовища, спосіб знайти собі місце», — радить психологиня.
Під час розмови з людиною про війну слід уникати категоричних суджень, які можуть додати їй сорому, страху чи вини: «А чого ж ви раніше не виїхали?», «А як же ж ви там батьків лишили?», «І ви не боїтеся за свій дім?». Краще не говорити фрази, які можуть сприйматися як знецінення чи неправда: «Не жалійтеся», «Не перебільшуйте», «Ну он там людям ще гірше було», «Ви маєте бути сильним/ою заради дітей, чоловіка, батьків», «Я вас розумію», «Було б чого так реагувати», «Усе буде добре».
Про що краще не питати
Психологиня радить не акцентувати увагу на емоціях і не питати про них («А вам було страшно?», «А ви думали, що помрете?», «А вам було шкода лишати дім?»). Таким чином створюється ситуація, в якій легко «провалитися» в травмувальні переживання. Водночас у подібних ситуаціях людям дуже важлива підтримка тих, хто їх оточує. Це можна зробити, сказавши: «Я з вами тут, я поруч», «Ви робите достатньо», «Мені прикро, що вам зараз боляче», «Я вам співчуваю», «Ви робите найкраще з можливого», «Я вас підтримую».
Яких правил слід дотримуватись з дітьми
У спілкуванні з дітьми, наголошує дитячий психолог Маріанна Новаковська, дуже важливо дати їм відчуття безпеки. Діти мають бути впевнені, що в дорослих отримають відповідь. Важливо не відвертатися, не казати «заспокойся», а дати правдиву відповідь відповідно до віку.
Слід бути готовим і до того, що доведеться проговорювати дитині рутинні речі. Нагадувати їй, хто є поруч, до кого можна звернутися за підтримкою. Проговорювати адресу, кого з дорослих і де можна знайти, якщо дитина опинилася сама.
«З чотирьох-п’яти років діти можуть приходити з питаннями про війну, насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на те питання, яке ставить дитина. Не порушувати аспектів, про які дитина не питає. Дітям молодшого підліткового віку теж слід давати відповідь саме на поставлене питання. Але треба бути готовим, що діти молодшого підліткового віку й підлітки можуть мати свою точку зору й хотітимуть поділитися нею. Неодмінно треба давати їм таку можливість», — наголошує фахівчиня.
У спілкуванні з підлітками слід бути уважними. Іноді питання, які вони ставлять, можуть заганяти в глухий кут.
«Тоді важливо чесно про це сказати: «Я зараз не знаю відповіді, дай мені трохи часу». Або можна сісти разом пошукати інформацію в інтернеті. Добре поділитись висловлюваннями авторитетних для дорослого лідерів думок. Інформаційне поле — бездонне, а критичне мислення в підлітків ще здебільшого не сформоване», — радить психологиня.
Загибель когось з близьких – велика травма для дитини. За таких обставин важливо, щоб з нею залишався хтось більш-менш стабільний. Саме завдяки цій людині дитина може відчувати, що її світ не розвалився повністю. Потрібно горювати, плакати, дозволяти й не зупиняти ці прояви, згадувати, говорити стільки, скільки їй потрібно. Багато обіймати. Згадувати весь рід, тих, хто метафорично стоїть за нами, ніби янголи-охоронці. Розповідати, що роблять ті, хто зараз з дитиною, щоб зміцнювати безпеку й родинні зв’язки.
Гарячі лінії психологічної допомоги
У період війни, пов’язаний з великою кількістю страхів, найбільший з яких – страх за своє життя та життя близьких – не завжди можливо самостійно впоратись з емоціями. В Україні діють гарячі лінії психологічної підтримки, куди можна звернутись та безкоштовно отримати пораду фахівця.
Психологічна допомога в Україні від Національної психологічної асоціації. Тел.: 0-800-100-102. Гаряча лінія працює щодня з 10.00 до 20.00 для всіх українців, яких прямо чи опосередковано зачепила війна.
Також фахівці асоціації працюють за кордоном:
Чехія: +420 800 012 058; Польща: +48 800 088 141; Румунія: +40 800 400 597;
Словаччина: +421 800 182 399; Угорщина: +36 68 098 1580; Франція: +33 805 080 466; Португалія: +351 800 780 756; Швеція: +46 20 160 46 46; Ірландія: +353 1800 817 519; Італія: +39 800 939 092; Австрія: +43 800 017 967; Велика Британія: +44 808 164 2432.
Гаряча лінія з питань запобігання самогубствам та профілактики психічного здоров’я Lifeline Ukraine працює цілодобово для ветеранів Збройних сил України, людей у складних життєвих обставинах. Телефонувати можна цілодобово на короткий номер: 7333.
Національна гаряча лінія для дітей та молоді допомагає дітям та молоді щодо проблем в особистих стосунках, булінгу, непорозумінь з батьками, насильства чи жорстокого поводження. Звертатися можна з 12.00 до 20.00. За телефоном: 0 800 500 225 чи в соцмережах Instagram: @childhotline_ua, Facebook: @childhotline.ukraine, Telegram: @CHL116111.
Гаряча лінія психологічної допомоги для учасників АТО (ООС) та членів їхніх сімей. За номером 0 800 505 085 можна звертатися цілодобово.
Урядовий контактний центр працює з жертвами домашнього насильства, надаючи психологічну допомогу жінкам, чоловікам і дітям. Звертатись за коротким номером 1547 можна цілодобово.
Читайте також: В Україні запустили безкоштовні психологічні консультації для дітей та батьків.
Фото: «Еспресо.Захід»