Якою була вікова структура українців до лютого 2022 року та як змінилась з початку повномасштабного вторгнення наразі невідомо, адже зробити якісь висновки без даних перепису населення неможливо. На цьому «Пенсійному кур’єру» наголосила очільниця Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України Елла Лібанова.
Які чинники впливають на старіння нації та чи має Україна шанс змінити демографічну картину, – про все це спілкувались з експерткою.
– Що саме впливає на старіння нації?
– Низька народжуваність і міграція. У нас – так точно. Бо в Україні зростання тривалості життя я не бачу. Там, де воно є, відбувається за рахунок молодих вікових груп, але не за рахунок старших вікових контингентів. Тобто в старості у нас тривалість життя не зростає.
– Яка різниця у тривалості життя чоловіків і жінок в Україні?
Відомості дуже орієнтовні: близько 10 років. І така тенденція тримається вже довго. Іноді це 9 років, іноді ближче до 11. Найбільші необґрунтовані, так скажімо, завищені, втрати чоловіки несуть в працездатному віці – від 40 до 60 років. І це вже не кажучи про війну.
– А щодо міграції?
Багато ж виїжджають. Переважною мірою люди працездатного віку. Це автоматично збільшує питому вагу старшого населення.
– Чи відомо, скільки людей похилого віку виїхало за час війни?
Близько 13%. Але це не за весь час війни, а за перші кілька тижнів. Це люди старшого віку 60+.
– Якими є ознаки старіння нації, коли вони проявляються настільки, що науковці стають їх помічати?
– Є старіння зверху, є старіння знизу. Старіння знизу – це коли зменшується питома вага осіб молодшого віку – до 18 років (іноді рахують до 16 років). А якщо старіння зверху, то це коли збільшується кількість осіб віком 65+, іноді рахують 70+, іноді, навіть, 85+. Якщо брати ознаку 65+, то Україна одна з найстарших в Європі. Якщо рахувати 85+, то тут значно менш критична ситуація, але не за рахунок того що щось стає краще, просто тому що люди не доживають до 85 років.
– Зараз війна. А перед цим які знакові чинники і коли впливали на старіння населення, скажімо, протягом усієї незалежності України?
– Виїзд. Виїзд населення працездатного віку. Це ж не сьогодні почалося, а приблизно з 1993 року.
– У розвинених країнах нація старіє за рахунок того, що люди похилого віку починають довше жити…
– Не тільки. Низька народжуваність також дається в знаки. В усіх європейських, точніше, розвинених країнах, вона значно нижча того рівня, який потрібен для відтворювання поколінь. Тобто для того, щоб покоління батьків хоч якось замістилося чисельно поколінням дітей. Тому занизька народжуваність безперечно дається взнаки. Але в розвинених країнах природні процеси в цьому сенсі повністю компенсуються припливом мігрантів. А у нас навпаки це посилює процес природнього скорочення.
– Це українська особливість?
– Це не тільки наша особливість. Така ж ситуація в країнах Балтії, Польщі. Але в Україні воно дуже яскраво виражено.
– Є приклади країни де позитивна народжуваність?
– Африканські країни. Практично всі африканські країни і більшість азійських країн.
– Звісно, що на економіку, принаймні, нашу, старіння не дуже гарно впливає. І на Пенсійний фонд зокрема.
– Воно всюди негативно впливає. Є значно більші потреби в соціальних, медичних послугах у старших людей порівняно з відносно молодими. Ці ж послуги також дозуються бюджетом.
– Чи є у старіння плюси, або це виключно негативне явище?
– Ви знаєте, якщо старіння відбувається через збільшення тривалості життя, це безумовно позитив. Але коли це відбувається через те, що виїжджають або не народжуються, тоді це негатив значно більший.
– Які чинники найбільше впливають на смертність населення?
– Вони іншими не стали. Якщо відволіктися від війни, то головне, що впливає на рівень смертності – це спосіб життя.
– В позаминулому році кількість пенсіонерів в Україні зменшилася на 200 тисяч, в минулому ще мінус 290 тисяч. Люди виходять на пенсію, з’являються нові пенсіонери. Але їх загальна кількість все одно зменшується.
– Так. Але все не так просто. Скажімо, якщо було покоління, припустимо, 1946-1950 років народження, це покоління так званого бебі-буму. Їх багато народилося. Зараз цим людям майже 80. Зрозуміло, що люди такого віку часто вмирають. А от коли вмирали люди, народжені за часів війни, тоді це було нечисельне покоління. І потім загальна чисельність померлих пенсіонерів того покоління буде меншою.
– Напевно, ще і коронавірус вплинув на смертність?
– Нічого він не додав, слава Богу. Не виходить [за показниками – ред.], що він додав. Я не можу сказати, що це зовсім не вплинуло, але говорити про те що маємо сотні тисяч померлих, то ні.
– Можете щось обнадійливе сказати про демографічну ситуацію в країні?
– Не можу цього сказати…
– Чи можна це виправити і як довго чекати?
– Не можна виправити. Для того, щоб демографічна ситуація в Україні сильно змінилася, треба щоб змінився віковий склад населення. А це можливо тільки або за рахунок дуже сильного зростання народжуваності, для чого я не бачу жодних підстав, або за рахунок нашого припливу мігрантів. Так, це може вплинути. Але тоді маємо розуміти, що ми отримаємо цілу купу інших проблем, які пов’язані суто з необхідністю адаптації, абсорбування іммігрантів. Повірте, що це дуже серйозні проблеми.
Газета «Пенсійний кур’єр» №32 (1002) від 10 серпня 2022 року
Фото з фейсбук-сторінки Елли Лібанової