Протягом трьох місяців десять студенток-четвертокурсниць Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького під керівництвом викладачів виготовили п’ять тактильних книг. Їх передали місцевій спеціалізованій школі для занять з дітьми з вадами зору.
Ініціаторкою проєкту є завідувачка кафедри початкової освіти Навчально-наукового інституту педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, доктор педагогічних наук, професорка Тетяна Зорочкіна.
«У 2017 році ми вперше спробували виготовити тактильну книгу для дітей з порушенням зору. Книга називалася «Моя Україна» і мала національно-патріотичне спрямування. Її передали в першу бібліотеку тактильних книг на базі Черкаської спеціальної школи. Цього разу я також запропонувала студентам долучитися й вони підтримали ініціативу», — згадує викладачка.
Вона додає, що кожна зі студенток, що навчаються за програмою «Початкова освіта і логопедія» підійшла креативно до цієї справи. Виготовили п’ять книг: «Салон краси», «Тварини», «Аптека», «Будинок» і «Космос». Усі вони вийшли оригінальні та цікаві. Дівчата самостійно підбирали предмети для розміщення в книгах, але постійно контактували з фахівцями школи, узгоджували. Адже вимоги до таких книг особливі.
«У першу чергу всі предмети мають бути безпечні та максимально наближені до оригіналу. Щоб діти отримали речі, які ідентичні тим, з якими вони зустрічатимуться в повсякденному житті. Обов’язково внизу кожної сторінки ми розміщували тасьму. Так дитина буде орієнтуватися, де верх, а де низ книги», — каже Тетяна Зорочкіна.
Оригінальною новинкою в тактильних книгах стали QR-коди. Їх можна відсканувати телефоном і потрапити на інтернет-сторінку з аудіозаписом на відповідну тему. У книзі «Тварини», наприклад, за посиланням можна прослухати інформацію про те, де вони мешкають, чим харчуються тощо. Тобто книга допомагає дитині, яка не бачить, отримати інформацію за допомогою дотику й слуху.
«Це було індивідуальним навчально-дослідним завданням наших студенток. Процес виявився досить довгим і кропітким. Робили міцну основу для сторінок, закуповували тканину, шили. Потім підбирали матеріали та предмети, придумували, як їх кріпити. Безпека була на першому плані. Наприклад, коли створювали книгу «Салон краси», там розміщували ножиці. Вони мали бути максимально схожі на справжні, проте безпечні, щоб дитина при користуванні не могла порізатися. Тому часто використовували пластикові предмети. Якщо в книгу «Аптека» поміщали шприц, то він, звісно, був без голки», — уточнює ініціаторка проєкту.
За її словами, книга «Будинок» допомагає навчитися орієнтуватися в просторі. Її схвально зустріли фахівці школи, тому що вона допомагає пояснити дитині призначення різних кімнат.
Популярності набула книга «Космос».
«Спочатку ми орієнтувалися на вік молодших школярів, тобто 6–10 років. Але потім виявили, що наш «Космос» став дуже цікавим для учнів 5–7 класів. Бо їм важко розказати про те, до чого не можна доторкнутися, а треба уявляти. Тому ми відтворили і планети, і орбіти», — пояснює Тетяна Зорочкіна.
Разом зі студентками вона обрала теми, які вважала реальними для реалізації. Каже, що запитів на такі книги спецшкола має чимало. Проте не всі вони поки що під силу для виконання на кафедрі. Наприклад, аби розкрити тему «Анатомії» й виготовити макети внутрішніх органів, знадобиться 3D-принтер. Такого обладнання кафедра не має. У планах тактильна книга «Транспорт».
«Ми могли б помістити моделі автомобілів, потягів, літаків. Відтворити колії, якими рухаються трамваї та потяги. Через QR-коди запропонувати дітям послухати звуки різних видів транспорту», — додає викладачка.
Безпечні речі для книг
Аліна Заїка разом з одногрупницями виготовила книгу «Салон краси». Каже, що хотіла долучитися до хорошої справи, аби допомогти дітям з вадами зору пізнавати світ.
«Книга «Салон краси» більше орієнтована на дівчат, але хлопцям теж цікаво її використовувати. Адже вони також мають знати про цей світ, трохи в ньому орієнтуватися. Ми використовували матеріали, які не можуть нашкодити дітям. Тобто не гострі, не різальні, приємні на дотик, максимально схожі на реальні предмети. Якщо, наприклад, це лак для нігтів — то він дитячий. Вони можуть нафарбувати собі нігті або спеціальні типси (штучні нігті — авт.), які там поміщені, шкоди ніякої не буде», — розповідає студентка.
Вона додає, що на першій сторінці книги зображена лялька з волоссям і аксесуари для нього. Друга сторінка присвячена предметам для створення зачісок — там розмістилися гребінці та пластмасова плойка (пристрій для формування локонів з волосся). Третя сторінка — про нігті. Там діти знайдуть лак і пилочку, а також макет руки. Останній розділ стосується макіяжу. Аліна прикріпила палетку дитячих гіпоалергенних тіней, помаду й туш.
«Усі предмети можна відкріпити, а потім повернути на місце. Вони всі на липучках або в спеціальних кишеньках», — додає дівчина.
Вона разом з одногрупницями бачила, як їхні тактильні книги використовують на практиці в спецшколі. Каже, що враження від побаченого надихають і мотивують продовжувати таку роботу.
Катерина Фесак працювала над книгою «Аптека».
«90 % інформації про світ людина отримує завдяки зоровому аналізатору. Якщо нам вдається пізнавати світ абсолютно просто, то ми маємо допомогти тим, для кого шлях пізнання навколишнього середовища складніший», — переконує вона.
Дівчина додає, що основою для книг послужили великі канцелярські папки. Кожну сторінку вирізали з деревоволокнистої плити (ДВП) та обшивали тканиною. Катерина хотіла максимальну кількість предметів закріпити таким чином, аби їх можна було легко зняти й повернути на місце. Так виникла ідея застосувати невеликі прищіпки.
«На першій сторінці я розмістила іграшковий набір лікаря: фонендоскоп, іграшкові ножиці, окуляри й пігулки. Усе безпечне. На другій сторінці — перев’язувальні й захисні матеріали: маску, ватні диски, бинт тощо. Позитив прищіпок ще й у тому, що з часом, коли ці елементи втратять вигляд, їх можна замінити на нові. На третій сторінці я розмістила медикаменти. Там були й таблетки, але безпечні — аскорбінки та активоване вугілля. Якщо раптом дитина буде працювати з книгою без нагляду і їй дуже захочеться спробувати їх, то нічого поганого не трапиться. Також розміщений порожній тюбик-спрей для носа — у нього можна заливати воду. Термометр я обрала електронний, справжній, робочий. Він видає звуковий сигнал, коли виміряв температуру. Там ще шприци різних розмірів, але без голок. А на останній сторінці — щелепа, яка відкривається. На ній сидять мікроби. Поряд є зубна щітка, якою можна почистити зубки на макеті. QR-код веде за посиланням, де розповідається про щоденний догляд за ротовою порожниною», — пояснює Катерина.
Вона також із захопленням говорить про те, як діти досліджували подаровані тактильні книги. Ними зацікавилися не тільки молодші школярі, а й старшокласники.
«Ми бачили, як діти працювали з нашими книгами. Було цікаво спостерігати за цим. Навіть коли заходили дорослі учні, вони відкривали книги й намагалися дістати та відчути на дотик кожен предмет. У той момент я вже не думала, що процес виготовлення — такий довгий і непростий, а навпаки зрозуміла, що це було захопливо, цікаво й дуже потрібно», — підсумовує студентка.
Авторка: Світлана Шевчук
Фото: фейсбук-сторінка ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва