Другий рік поспіль пам’ятні дати 8 та 9 травня — День пам’яті та примирення й День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні — Україна відзначатиме в умовах повномасштабної російської військової агресії.
Як відомо, 7 травня 1945 року в Реймсі (Франція) був підписаний Акт воєнної капітуляції Німеччини, який набув чинності 8 травня о 23:01. Проте на вимогу Сталіна 8 травня 1945 року о 22:43 за середньоєвропейським часом (о 00:43 9 травня за московським) у передмісті німецької столиці Карлсгорсті був підписаний ще один аналогічний Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини. Він підтвердив час припинення вогню: 8 травня о 23:01 за середньоєвропейським часом (9 травня о 1:01 за московським).
Ще до підписання акту президія Верховної Ради СРСР 8 травня 1945 року видала указ про щорічне Свято Перемоги 9 травня з формулюванням: «на згадку про переможне завершення Великої Вітчизняної війни радянського народу проти німецько-фашистських загарбників».
Наприкінці 1947 року Сталін скасував святкування. З огляду на перемогу у війні весь народ, особливо фронтовики, очікували на пом’якшення сталінського режиму. Цього не сталося. Важкі повоєнні роки, велика кількість людей, що отримали інвалідність — святкування стали вважати недоречними. Відновили його 1965 року після того, як за часи «хрущовської відлиги» народ дихнув трохи вільніше й зажив заможніше. З того часу 9 травня супроводжувалося урочистостями: військовими парадами радянської армії та демонстрацією на красній площі в москві.
У 2014 році через російську окупацію Криму та антитерористичну операцію на Сході України святкові паради були скасовані у Києві, Харкові та Одесі. Натомість рф провела «урочистий парад» в окупованому Севастополі за особистої участі путіна.
Ще 2004 року рішенням 59-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 8 та 9 травня були проголошені Днями пам’яті та примирення. У резолюції ООН пропонується відзначати їх як дні пам’яті всіх жертв Другої світової війни.
Україна ж дослухалася до цієї пропозиції у 2015 році. Тоді указом Президента запроваджено відзначати 8 травня — День пам’яті та примирення. Аби таким чином забезпечити «гідне вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції в Другій світовій війні та висловлення поваги всім борцям проти нацизму».
Рік по тому нового змісту набуло й відзначення в Україні 9 травня. 2016 року запроваджено державне свято День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Рішення ухвалили в рамках пакету законів про декомунізацію. Новий закон встановив в Україні заборону пропаганди й публічного використання нацистської та комуністичної символік. Із законодавства зник термін «Велика Вітчизняна війна».
День пам’яті та примирення та День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні символізують не тріумф переможців над переможеними, а мають бути нагадуванням про страшну катастрофу й застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією.
Офіційним символом святкування Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, як і Дня пам’яті та примирення, є квітка червоного маку — загальноприйнятий у світі символ відзначення пам’ятних днів Другої світової війни. Українці використовують його у власній стилізації, розробленій харківським дизайнером Сергієм Мішакіним. Її графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого — кривавий слід від кулі.
Для обох пам’ятних днів з 2015 року існувало гасло: «1939–1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо». А з 2022 року воно змінилося на: «Перемогли нацистів — переможемо і рашистів!»
Міфи про Другу світову війну
російська федерація системно знецінює, перекручує та маніпулює моральним спадком учасників Другої світової війни та перемоги над нацизмом. Ці дії набувають особливого розмаху до 9 травня. Ціла низка міфів про Другу світову війну були створені радянською пропагандою.
- Міф про початок Другої світової війни: для українців Друга світова війна почалася в день нападу нацистської Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 року.
Насправді на момент нападу Німеччини на СРСР українці вже два роки перебували у вирі Другої світової війни. 1 вересня 1939 року німецька авіація бомбила Львів, згодом ударів зазнали Тернопіль, Станіславів (Івано-Франківськ), Луцьк, Дрогобич, Сарни, Яворів та інші міста. У лавах польської армії загарбників зустріли понад 100 тисяч українців. Під час вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня українці воювали в складі як польського, так і радянського військ. У лавах Червоної армії українці були змушені брати участь у загарбницькій війні СРСР проти Фінляндії в 1939–1940 рр.
- Міф про непричетність СРСР до розв’язання Другої світової війни: Радянський Союз не співпрацював з гітлерівською Німеччиною й не брав участь у розпалюванні світової війни.
Насправді Сталін так само як і Гітлер несе відповідальність за розв’язання Другої світової. Підписавши пакт Молотова — Ріббентропа та секретний протокол до нього в серпні 1939-го, Німеччина й СРСР розділили сфери впливу в Європі та погодили розчленування Польщі. У вересні — жовтні Вермахт і Червона армія реалізували ці домовленості на практиці.
- Міф про несуттєвий вклад союзників СРСР у перемогу над нацизмом: Радянський Союз виніс основний тягар війни, тоді як США та Велика Британія не квапилися з відкриттям другого фронту в Європі.
Насправді перемога — спільний здобуток усіх країн і народів, що брали участь у війні з нацизмом. Масштабні бойові дії відбувалися не лише на Східному фронті, а й в Африці, у районі Тихого океану, в Атлантиці й у Середземномор’ї. З початку 1942 року США почали постачати військову техніку, автомобілі, зброю, нафтопродукти до СРСР у рамках лендлізу. На перших порах ця допомога була критично важливою для виживання Радянського Союзу.
- Міф про народ-визволитель: Радянський Союз врятував народи Східної Європи від нацизму.
Насправді після вигнання нацистів СРСР окупував Польщу, Чехословаччину, Угорщину, Болгарію, Румунію та Східну Німеччину. У країнах було встановлено авторитарні режими, вони стали членами Організації Варшавського договору — військового блоку, що протистояв НАТО.
- Міф про українців, як про нацистських колаборантів: Організація українських націоналістів та Українська повстанська армія воювали проти СРСР на боці Гітлера.
Насправді колабораціонізм мав місце в усіх окупованих нацистами країнах. У підрозділах СС служили понад пів мільйона іноземців. Зокрема, статус «російських» мали дві дивізії, полк, бригада й козацький корпус СС. Більшість колаборантів з-поміж радянських громадян у складі Вермахту формально належали до Російської визвольної армії генерала Власова. Аналогічні формування інших народів, зокрема й українців, були значно менш численними. А щодо дивізії СС «Галичина», про яку багато розповідає сучасна російська пропаганда, — вона взагалі складалася переважно з колишніх громадян Польщі, яким радянське громадянство нав’язали насильно тільки в 1939 році.
Українська повстанська армія, створена в 1943 році, воювала за незалежну Україну як проти СРСР, так і проти Німеччини. Лідера ОУН (б) Степана Бандеру в липні 1941 року нацисти заарештували й згодом ув’язнили в концтаборі Заксенхаузен.
Авторка: Світлана Шевчук, за матеріалами detector.media