Розпис яєць поширений у багатьох народів світу. Писанка, як і яйце взагалі, символізує початок, народження життя. З прийняттям християнства вона набула в Україні нової якості та символізму.
Краєзнавиця, завідувачка навчально-наукової лабораторії з етнології Поділля Вінницького державного педагогічного університету Тетяна Пірус в інтерв’ю радіо «Місто над Бугом» розповіла про традиційну культуру подільської писанки. Етнологиня вивчає її понад 30 років у експедиціях рідним краєм.
«Сьогодні нас заполонило декорування поверхні яйця до Великодня. Але в традиційній культурі Поділля писанка — це оберіг, створений жінкою або дівчиною. Писанку не їдять, писанку дарують. Примовляючи певні слова, отримують унікальний священний оберіг, який діє один рік. Традиція передбачає, що писанку будемо знову писати через рік», — говорить Тетяна Пірус.
Існують чотири основних види великодніх яєць: писанка, крашанка, крапанка та дряпанка. Усі вони характерні для Поділля.
Писанки. Фото: life.pravda.com.ua
«Починали писати писанки після Стрітення, під час посту. Робили це традиційно пізно ввечері, коли вся робота завершена, у хаті абсолютна тиша, немає нікого чужого. Моя прабабуся знала замовляння до кожної писанки. Були писанки молодечі, дитячі, для господаря та господині. Традиційно писали копу писанок (30) або дві копи (60 штук). Кожна мала конкретного адресата, їх дарували. Тому підбирали символи індивідуально», — наголошує краєзнавиця.
Крашанки. Фото: apostrophe.ua
За її словами, на Поділлі крашанки найчастіше називали галунками. Адже для їх фарбування додавали невелику кількість галуну — алюмінієві квасці.
Традиційна технологія виготовлення крашанки є найпростішою. Яйця варять у лушпинні цибулі, вони набувають відтінків червоного, жовтого, коричневого кольору різної інтенсивності. Сучасні господині для приготування крашанок користуються різноманітними промисловими фарбами.
«Галунки навіть запікали. Тобто їх споживали. І коли цокалися за великоднім столом, то саме крашанками, бо їх можна їсти. До речі, шкарлупу від крашанок ніколи не викидали на сміття. Іноді могли дати курям. За традицією кидали на воду й проказували певні замовляння. Якщо не було ставка чи річки, просто виносили на город і там розкидали», — пояснює Тетяна Пірус.
Дряпанки. Фото: idei-dekoru.com
При виготовленні дряпанки всю поверхню яйця спочатку фарбували. А потім гострим предметом видряпували символи. Дряпанку, як і писанку, не їли. Вона мала символіку та слугувала подарунком.
Крапанки. Фото: pegas.ua
Крапанка має просту, але водночас цікаву технологію виготовлення. Етнологиня розповідає, що на поверхню білого яйця крапають кілька краплин воску. Потім занурюють його в жовту фарбу. Дістають, просушують, знову крапають віск і занурюють у наступну фарбу. Так можна робити кілька разів. Фарби змінюють від найсвітлішої до найтемнішої.
Мальованки. Фото: pinterest.com
Були на Поділлі також мальованки. Для їх виготовлення запрошували маляра. Він розмальовував яйце, зображуючи різні сюжети та символи.
«Потрібно пам’ятати, коли пишемо писанку — пишемо символ. Усе інше — це просто гарно розмальоване яйце», — підсумовує Тетяна Пірус.
Травлена писанка та писанка-зернівка
Травлені писанки. Фото з фейсбук-сторінки Тетяни Коновал
Майстриня писанкарства Тетяна Коновал з Луганщини була змушена евакуюватися ще у 2014 році. Відтоді мешкає у Києві. У столиці жінка продовжує вивчати традиції писанкарства, відроджувати давні техніки, навчати цього мистецтву охочих і вести тематичний відеоблог. Захоплюється цією справою чверть століття.
«У моїх авторських роботах проявляється ставлення до подій, які торкнулися моєї малої батьківщини, України загалом. Але багато писанок я пишу з життєстверджувальними мотивами. Це моя своєрідна боротьба з війною, це моя зброя. Іде війна, а я малюю те, про що мрію — мир, дерево роду, зірки», — каже майстриня.
Вона одна з небагатьох освоїла техніку виробництва травлених писанок. Детально продемонструвала процес для програми телеканалу «Прямий».
Травленням можна робити писанки на темному яйці без застосування барвників. Інструменти для роботи використовують ті ж, що й для традиційних писанок: писачок і віск. Але яйце опускають не у фарбу, а в оцет.
«Яйце потрібно акуратно проколоти й видути його вміст. Використовую інструмент надфіль (голчастий напилок — авт.). Потім яйце слід підсушити, щоб шкарлупа стала сухою й усередині. Нагріваю писачок і набираю в нього трохи воску. Першу лінію малюю на папері, щоб перевірити. Писачок швидко охолоджується, тому лінії будуть досить короткими. Водночас вони повинні бути достатньо широкими, аби їх не роз’їв оцет», — розповідає про початок роботи Тетяна Коновал.
На першому етапі майстриня замальовує ті ділянки, які планує залишити найтемнішого кольору. Тому для такої писанки варто обирати яйця з найнасиченішим природним кольором. Коли перші лінії намальовані, яйце слід опустити в склянку з 9 % столовим оцтом на 5 хвилин. Зверху варто покласти ложку, аби воно не спливло.
«У давні часи окислювали такі писанки в розсолі, наприклад квашеної капусти, або в буряковому квасі. Через п’ять хвилин можна діставати яйце. Його потрібно просушити. І продовжуємо розпис писачком», — пояснює майстриня.
Та частина, яка не покрилася воском першого разу, стала трохи світлішою. Ті, які замалювати зараз, надалі такий колір не втратять. Решта — ще посвітліє. Таким чином, щоразу опускаючи яйце в оцет, можна домогтися білосніжного кольору не покритих воском ділянок. Але не варто захоплюватися, адже оцет руйнує шкарлупу. Тому трьох підходів буде достатньо.
Тетяна Коновал наголошує, що важливо використовувати саме віск, а не парафін, бо останній розчиняється оцтом.
Після останнього етапу замочування віск змивають окропом. Та частина, яка замальовувалася першою, має колір натурального яйця. А та, що занурювалася в оцет найбільше разів, — білосніжна. Без жодних фарб отримуємо різнокольорову писанку.
Зернівки. Фото: vseosvita.ua
Писанка-зернівка — ще одна зі стародавніх форм українського народного розпису. Її секретами поділилася майстриня із Закарпаття Олеся Рибалко, розповідає «Карпатський об’єктив».
Яйце готують так само, як і для травленої писанки. Проколюють, видувають вміст, висушують.
За словами майстрині, усі необхідні матеріали кожен має вдома. Підійдуть різні крупи та бобові. Їх приклеюють до шкарлупи. Для цього використовують клей ПВА.
Олеся Рибалко радить спочатку намітити бажане зображення олівцем. А щоб обрати, що саме хочеться викласти, треба звернутися до значення символів. На її майстер-класі діти викладали хрест, як оберіг для родини, а також ромби, як символ родючості та гарного врожаю.
Для писанки-зернівки можна використовувати зелений і жовтий горох, сочевицю, рис, пшоно, мак, пшеницю, кукурудзу, соняшникове та гарбузове насіння, гречку та будь-яке інше зерно.
Авторка: Світлана Шевчук