«Давай займемось текстом» — проєкт, який створений для тих, хто тільки відкриває для себе українську, і тих, хто вільно нею володіє. Його авторка Наталя Місюк розповіла Соціальній інформаційній платформі про ідею та реалізацію, а також про те, як сама перейшла на спілкування українською після окупації Криму.
«Я з Криму. У Криму я жила й розмовляла російською на роботі й у побуті. У 2014 році була змушена залишити півострів через окупацію. Власне, усе сталося для мене несподівано, незаплановано. Я мусила за один вечір зібрати валізу й вирушити на материкову Україну. Поїхала до Львова. У Львові я до того ніколи не була. Думала, що їду тиждень пересидіти, доки в Криму все заспокоїться. Була переконана, що світова спільнота в нашому столітті не дозволить таку річ, як окупація територій. Але, як бачимо, помилилася. Я залишилась у Львові», — згадує Наталя.
Розмаїття мови
Вона додає, що з того часу перейшла на спілкування українською. При цьому помітила, що мова львів’ян дуже відрізняється від тієї, яку викладали в школі та університеті.
«До того ж я помітила, що львів’яни переважно не знають, що їхня говірка відрізняється від академічної. Наприклад, вони можуть вважати, що «баняк» — це таке українське слово й завжди було українським, і всі його знають. А тим часом люди з інших регіонів навіть не здогадуються, що мова про каструлю. І таких прикладів дуже багато. Ще у Львові є такий широкий асортимент висловів, які люди часто вживають, не помічаючи їхньої особливості. Наприклад, кажуть «до кольору, до вибору» про широкий асортимент», — каже авторка.