Тема з доступністю до продовольства стає сьогодні все більш актуальною. Звичайно, ні про який голод мова не йде, новий урожай хоча очікувано нижче за попередній, але для внутрішнього споживання його вистачить з надлишком. У той же час можливість придбати необхідні продукти харчування викликає у багатьох громадян обґрунтоване почуття тривоги. Зростаюча інфляція, високі ціни на енергоносії, закриття виробничих підприємств, безробіття, війна – все це зрештою впливає на продовольчу безпеку українців, і особливо якщо мова йде про соціально-незахищені категорії населення. Про те, як розвиватиметься ситуація і які можливі шляхи вирішення – у матеріалі.
За оцінками аналітиків Української зернової асоціації, цього року аграрії зберуть трохи більше 64 млн. тонн зернових та олійних. Це значно менше, ніж торік, однак в рази перевищує внутрішні потреби України. Водночас, на думку економістів, значна частина населення так чи інакше відчуватиме дефіцит продуктів харчування першої необхідності, оскільки банально не зможе їх придбати. Одна із серйозних причин – інфляція. За даними Національного банку, до кінця цього року інфляція в Україні прискориться та сягне 31%. Як наслідок, номінальні зарплати скоротяться на 12%, а в реальному вимірі, тобто з вирахуванням інфляції, на 27%. Ситуацію погіршує високий рівень безробіття, а також скорочення зарплат на багатьох державних та приватних підприємствах.
Слід очікувати також на подальше подорожчання основних продуктів, які з початком війни і так зросли в ціні. Взяти той самий хліб. За словами голови Союзу українського селянства Івана Томича, найближчі місяці зміни ціни на хліб поки що не буде через низьку закупівельну вартість зерна – удвічі нижчу за минулорічну якщо порівнювати кінець серпня. При цьому тенденції цінової політики на внутрішньому ринку варіюватимуться залежно від цін на зовнішніх ринках, відповідно подорожчання, на його думку, очікується вже до кінця року.
«Думаю, кінець листопада – початок грудня ціна на пшеницю на внутрішньому ринку буде набагато вищою, порівняно з сьогоднішньою. Виходячи з цього, плюс подорожчання енергоносіїв на випічку хліба, з грудня-початку січня можливе зростання цін на хліб та хлібобулочні вироби до 20 – 25%», – розповів він «Пенсійному кур’єру».
Окремо варто зупинитися на м’ясі, а саме на свинині, вартість якої, за даними виконавчого директора Асоціації «М’ясної галузі» Миколи Бабенка, з другого кварталу в Україні та світі зросла на 50%. Цікаво, що в нашій державі подорожчання відбулося на тлі здешевлення кормів. За словами Бабенка, українці споживали м’яса більше, ніж країна його виробляє. У результаті подорожчання імпорту, девальвації гривні на 25% та повернення мита та ПДВ на імпортні товари, що були скасовані на початку війни, спричинили зростання цін на свинину. До цього потрібно додати гострий дефіцит племінного поголів’я, яке також необхідно імпортувати.
Внаслідок перерахованих факторів, вартість живої ваги свині зросла з 45 грн/кг до 70 грн/кг на кінець серпня, каже експерт. Враховуючи, що лише половина ваги тварини – чисте м’ясо, собівартість одного кілограма свинини без транспортувань та націнок становить не менше 140 грн.
«Таким чином, очікувати у магазинах – 200 грн за один кілограм свинини залишилося недовго. Думаю, вже у вересні. І жодних інших способів як нарощувати поголів’я свиней, щоб закрити дефіцит, у нас немає», – наголосив Микола Бабенко.
Додамо, що популярне в країні м’ясо курки за рік зросло в ціні щонайменше 18%, повідомляє сервіс доставки Zakaz.ua.
Відсутність можливостей для економії
Економічні труднощі в Україні найбільше позначились на соціально незахищених громадянах, які фактично не мають фінансової подушки. Ще у минулому році Інформаційне управління Апарату Верховної Ради повідомляло, що 42% працюючих українців живуть за межею бідності. Щодо пенсіонерів, то кількість бідних серед них була ще вищою. Сьогодні ситуація загострилася. Тим більше, що із зміною курсу гривні на третину і вище подорожчала значна кількість медичних препаратів, про що розповів нашому виданню директор консалтингової компанії William Invest Expert Віктор Медвідь.
«Нема на чому людям економити. Якщо ми говоримо про мінімальні пенсії близько трьох тисяч гривень, то за наявності базових потреб пенсіонерів в елементарних медичних препаратах, навіть без урахування сезонних захворювань, багато продуктів для них стають недоступними», – розповів експерт.
Певною мірою ситуацію рятує гуманітарна допомога, яку надає держава. Водночас роздача безкоштовних пайків, на думку Віктора Медведя, має несистемний характер, оскільки фінансується неналежним чином. Тобто програми Кабміну є, але немає грошей на їхнє здійснення. Щодо місцевих органів самоврядування, то, за словами експерта, багато окремих територіальних громад на тлі війни мають часто негативний баланс, та й критерії у військових адміністрацій зараз інші. А тому на адресну допомогу нужденним не вистачає ресурсів. У підсумку, вважає економіст, все свідчить про настання гострої гуманітарної проблеми, а тому соціальному питанню необхідно приділяти таку ж велику увагу, як і захисту територій.
На межі виживання
Що думають про економічну ситуацію в країні пересічні українці? 70-річна киянка Розалія Кукилко – інвалід другої групи. Порівняно з минулим роком, пенсію їй збільшили на 100 грн – до 2,7 тис. грн, в той же час була скорочена субсидія. Якщо минулого літа субсидія компенсувала пенсіонерці 800 грн комунальних нарахувань і жінка доплачувала 100-150 грн, то сьогодні – компенсує лише 300 грн, а решту 600-700 грн Розалії Іванівні доводиться платити з власної пенсії. Не кращі справи і з продовольством.
«Я вже не можу дозволити собі ні гречку, ні рис. Те саме стосується овочів. Приготувати борщ без м’яса обійдеться мені понад 100 грн. Якщо минулого року продавці на ринках збирали в ящик і безкоштовно віддавали мені та іншим пенсіонерам зіпсовані овочі та фрукти, то тепер намагаються їх продавати. Безкоштовно ніхто віддавати не хоче. Що стосується м’яса, то вдається купити його лише при наявності великої знижки в супермаркеті. Але потрібно встигнути, щоб інші не забрали. Минулого року купувала собі сардельки по 60 грн/кг, які смажила, щоб не гидко було їсти, а сьогодні вони вже коштують по 100 грн/кг. І так зараз із усіма продуктами», – розповіла пенсіонерка.
З гуманітарною допомогою ситуація теж складна. У Подільському районі, де мешкає наша співрозмовниця, видачу «гуманітарки» волонтери значно скоротили. У Центрі надання адміністративних послуг жінці повідомили, що з її пенсією продуктові набори не видають, а лише тим, у кого «мінімалка», а також тимчасово переміщеним особам та інвалідам першої групи.
«А інваліди другої групи, виходить, їсти не хочуть», – із сумом робить висновок Розалія Кукилко.
На стрімке подорожчання життя скаржиться і мешканка міста Прилуки що на Чернігівщини Зінаїда Кириченко, яка отримує 2,8 тис. грн. пенсії.
«До війни 500 грн були гроші, а зараз ніщо. Минулого року курячі гомілки могла купити за 60 грн, а сьогодні – 80 грн за кілограм. Морська риба коштувала 80-90 грн за кілограм, а зараз 120 грн і це всього мінтай, хек – дорожче. Навесні оптова ціна на цукор була 20 грн/кг, а сьогодні вже 30 грн/кг. Добре, що олією встигла запастися по 260 грн за п’ятилітровий бутель. Наразі ціна – 315 грн», – говорить жінка.
Зінаїда зазначає, що сьогодні багато її знайомих увімкнули жорсткий режим економії. Усі готуються до зими, та високих цін на газ.
«Моя подруга Оксана надала притулок родичам з Миколаєва. Сама вона людина гостинна, але наразі змушена годувати гостей переважно картоплею, оскільки лише одна з усіх має дохід – пенсію, яку економить для оплати газу взимку. Самі переселенці, а також 50-річний син-далекобійник поки не можуть влаштуватися на роботу. Її просто немає», – наголосила Зінаїда.
Старша наукова співробітниця, кандидатка економічних наук Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України Людмила Черенько зазначає, що у багатьох молодих людей, які залишилися без роботи, ситуація навіть гірша, ніж у літніх українців, які стабільно отримують пенсію.
«Молоді люди дійсно ризикують у якийсь момент опинитися без прибутків. І тут швидше страждають люди працездатного віку, які мають маленьких дітей. Тому що вся родина фактично живе на зарплату одного із батьків. І якщо він позбудеться роботи, постраждають усі», – розповіла вона нашому виданню.
Звісно, людина може оформити статус безробітного. Але, нагадаємо, з кінця червня Кабмін обмежив виплати з безробіття: після 30 днів громадянам пропонується брати участь у суспільно корисних роботах. Зарплата – «мінімалка» у розмірі 6,5 тис. грн. Прожити на такі гроші, маючи сім’ю і орендуючи при цьому житло у Києві, завдання, прямо скажемо, нездійсненне.
Мешканці Бориспільського району Олені Янченко, яка виховує двох 13-річних дочок-двійнят, хворих на ДЦП, пощастило тим, що її чоловік Олександр має роботу.
«Підприємство, де працює Олександр, залишилося на плаву. Якби чоловік втратив роботу, нам не було кому допомогти. Я не працюю, бо доглядаю дітей, батьки мої та чоловіка – пенсіонери», – розповіла вона «Пенсійному кур’єру».
У протилежному випадку станеться те, що було в перші місяці війни, коли сім’я виживала за рахунок виплат по інвалідності дітей, а також на волонтерську допомогу.
Не в кращому становищі сьогодні перебувають багато молодих українських бездітних родин. Двадцятишестирічна киянка Валерія Козуб із березня не може влаштуватися за фахом (працювала фінансистом). У результаті сім’я живе на зарплату 32-річного чоловіка-підприємця, який є фахівцем у галузі дизайну приміщень, а також займається меблями. Однак доходи молодої людини різко скоротилися, великих замовників немає. На місяць отримує 7-8 тис. грн. Пощастило, що молодята живуть у трикімнатній квартирі своїх друзів та платять лише за комунальні послуги.
«Але, гадаю, восени доведеться здавати одну з кімнат, інакше оплату комунальних послуг ми просто не витягнемо», – зазначає Валерія.
Можливі шляхи вирішення
У економічній обстановці, яка склалася, важливо розуміти, яку підтримку держава могла б надати населенню. На думку Віктора Медведя, правильно було б щодо соціально незахищених категорій провести оперативну індексацію доходів на рівень продовольчої інфляції. Однак у питаннях індексації, як і раніше, важливим залишається питання наявності коштів. Тому економіст вважає за доречне надання державі міжнародної гуманітарної підтримки.
«Якщо в бюджеті немає відповідних коштів, було б правильно ініціювати спільну програму з ООН, яка має відповідні напрямки – та ж протидія бідності. Програми допомоги соціальним категоріям населення мають бути цільовими. Це можуть бути як нарахування грошей, так і продпайки», – резюмував він.
Цікавим є досвід західних країн, які для підтримки своїх соціально-незахищених громадян ініціювали створення продовольчих банків. Подібні центри для безкоштовної видачі продуктів є майже у 90% адміністративних районах Німеччини, де у якості додаткових послуг є безкоштовні сніданки для школярів. У Канаді також продовольчу допомогу роздають безкоштовно незаможним, але один раз на місяць. У Франції президент Еммануель Макрон ще навесні припустив можливість запровадження продовольчих чеків (талонів), причому не лише для незаможних, а й для громадян середнього класу.
Можливо, Україні варто було би перейняти закордонний досвід, при цьому працювати потрібно в усіх напрямках. Соціологи радять широко долучати до ініціатив місцеву владу. Ідея полягає у покращенні координації заходів соціального захисту. Адже завдяки зусиллям на місцевому рівні можна виявити та визначити ступінь підтримки, якої потребують вразливі категорії громадян.
Працевлаштувати пенсіонерів
Ще одним шляхом покращити матеріальне становище пенсіонерів є працевлаштування. Багато людей похилого віку зізнаються, що згодні працювати на повній або частковій зайнятості. Про це говорить й Розалія Кукилко, яка скаржиться на те, що її й до війни ніде не хотіли брати, а сьогодні тим паче. У питаннях працевлаштування місцеві органи самоврядування могли б налагодити, наприклад, співпрацю з бізнесом, щоб в обмін на певні преференції (зменшення податків, земельні ділянки та ін.) побудувати систему працевлаштування пенсіонерів. Причому винагородою можуть бути як кошти, так і видача продовольства, медикаментів та ін. Додамо, що в деяких країнах на допомогу соціальним службам залучають людей похилого віку. Подібний досвід також варто було би вивчити.
Втім, найголовнішим питанням у підтримці українців є ініціатива самої влади. Якими б ефективними не були соціальні програми, але якщо вони стикаються із корупцією, бюрократію, чиновницькою байдужістю, то у підсумку приречені на провал. А тому з боку уряду необхідно вжити заходи щодо подолання подібних бар’єрів.
Ситуація на сьогодні вимальовується такою, що ігнорувати проблеми соціуму не можна, оскільки економічна та соціальна ситуація в країні є дуже напруженою і має перспективу до загострення. А тому потрібні інші принципи взаємин влади та громадян, а також нові принципи економіки, щоб мати ресурси забезпечувати людей, якщо традиційні підходи не діють.
Олександр Кітраль
Газета «Пенсійний кур’єр» №37 (1007) від 14 вересня 2022 року
Головне фото: elements.envato.com, фото: Сергій Коробкін (на фото: Ринок у Святошинському районі Києва, неподалік метро Академмістечко)